Пам’яті вчителя та краєзнавця Ігоря Русого

Пасічнянському ліцею, якому він присвятив багато років життя, присвоїли ім’я Героя 

Ігор Русий присвятив своє життя історії – навчав цій дисципліні дітей, брав участь в археологічних дослідженнях та писав наукові публікації. Він розумів, що повномасштабна війна Росії проти України неминуча й коли вона розпочалася, як і багато істориків, без роздумів долучився до лав ЗСУ. 

Ігор народився 2 травня 1965 року в Антонінах на Хмельниччині. Після закінчення місцевої школи пішов працювати піонервожатим. Далі була військова служба й навчання в Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті на спеціальності «Історія». Потім чоловік потрапив на роботу в Пасічнянську школу, де викладав історію та право, а його дружина – українську мову та літературу. З часом він став директором цього навчального закладу. 

«Він всю душу вкладав у ліцей, дуже любив свою роботу… Брав участь в археологічних розкопках, готував наукові праці, досліджував національно-визвольний рух на Хмельниччині. Та найбільше гордився своїми вихованцями, коли вони здобували призові місця на змаганнях й олімпіадах. Ігор був педагогом від Бога», - ділиться дружина Тетяна. 

Під час роботи в школі Ігор Петрович ініціював створення дитячої громадської організацію «Гарт» та започаткував міжнародне співробітництво, у межах якого до школи в Пасічну приїздили американські педагоги. Він також реалізував освітній проєкт «Безперервна освіта. Дистанційне навчання», у межах якого вперше в Україні на базі сільської школи відкрили локальний пункт дистанційної освіти від Хмельницького національного університету.  

Паралельно Ігор очолював спортивний клуб «Самсон» та був тренером із триборства. Йому вдалося підготувати 6 кандидатів у майстри спорту. 

«Освітянська діяльність Ігоря Русого була спрямована на виховання патріотичних почуттів у молоді. В основу виховання Ігор Петрович поклав козацьку педагогіку: створив школу козацького гарту у селі Пилява, козацький клас у Пасічнянському ліцеї, облаштував у школі музей знатних земляків та музей-кімнату історії села Пасічна», - згадують про педагога в Старосинявській селищній раді.

Згодом чоловік став начальником відділу освіти Старосинявської РДА, а невдовзі очолив райдержадміністрацію та обирався депутатом Пасічнянської сільської та Старосинявської районної рад.  

Потім повернувся викладати в Пасічнянський ліцей та продовжував займатися науковою та громадською діяльністю. Зокрема, Ігор Петрович разом із учнями долучався до археологічних розкопок в Пасічній, де виявили Черняхівське поселення, організовував краєзнавчі та наукові конференції, був автором та співавтором книг і публікацій. Він був членом Національної спілки краєзнавців України та почесним членом Центру дослідження історії Поділля.   

Із перших днів повномасштабної війни Ігор долучився до територіальної оборони, а після проходження навчання – до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

«Зранку 24 лютого неподалік нас вже бомбили Старокостянтинів. Ігор заявив, що йде воювати. Інакше, мовляв, як буде в очі синам, онуку й учням дивитись. Адже сам же їх вчив бути патріотами», - ділиться Тетяна. 

Життя Героя обірвалося у 57-річному віці. Ігор Русий загинув 29 травня 2022 року в Золотому на Луганщині. У нього залишилися дружина та двоє синів. 

У пам’ять про воїна Пасічнянському ліцею, якому він присвятив багато років життя, присвоїли ім’я Ігоря Русого, а також на фасаді закладу встановили меморіальну дошку. У 2023 році в навчальному закладі влаштували науково-практичну конференцію «Травневі сходини у Пасічнянському ліцеї пам’яті Ігоря Русого» та видали за її підсумками збірник матеріалів.  

Колеги згадують, що Ігор Петрович був справедливим та людяним. Його запам’ятали як людину слова та честі, яку любили учні та поважали вчителі.  

Слава Герою!

Фото: Старосинявська центральна бібліотека