Пам'яті військового Юрія Чави

Чоловіка поважали за готовність завжди прийти на допомогу

Старший механік-водій відділення дорожньої техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти Юрій Чава загинув 12 березня 2025 року під час бойового завдання у Харківській області.

Юрій народився 24 вересня 1977 року у селі Авдіївка Чернігівської області. Після закінчення восьми класів Авдіївської школи навчався у Куликівському сільському професійно-технічному училищі № 30. Здобув спеціальність тракториста.

Після строкової служби чоловік повернувся до рідного села і працював трактористом: спочатку у одному з місцевих господарств, згодом – у фермерському господарстві «Колос». Разом із дружиною мав і власне велике господарство.

На захист України чоловік вперше став у АТО, куди пішов у січні 2015 року і де пробув по квітень 2016 року. У перші дні повномасштабного вторгнення він був одним із перших, хто знову взяв до рук зброю, щоб захищати Батьківщину.

За три роки повномасштабної війни захисник пройшов чимало бойових доріг – серед іншого, був під Бахмутом та Роботиним. Юрій служив у різних бойових підрозділах – зокрема, у 65-й бригаді, 116-й бригаді та 94-му окремому батальйоні підтримки (ОБП).

«Восени 2022 року його перекинули у 65-ту бригаду під Бахмут, після цього він потрапив у 116-ту бригаду під Роботине. Хоч кілька разів смерть була поряд із, але він повертався живим, він жив. І коли Юру почала тривожити нога, його перевели у 94-й ОБП. Тут він ожив, хоча втома дуже давалася взнаки, він дуже хотів відпочити», - заявила його дружина Ірина.

Життя військового обірвалося 12 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у Ізюмському районі Харківської області. Поховали Юрія 18 березня у Чернігівській області.

У нього залишилися мати Людмила, дружина Ірина, син Роман і тітка Валентина.

За словами рідних, Юрія дуже хвалили його товариші по службі.

«У 94-й ОБП його всі поважали. І він ніколи не чекав, коли командир дасть ту чи іншу команду, а завжди швидко все робив, поки всі інші приїдуть. Він був для всіх взірцем. Командир його дуже хвалив і казав, що Юри не вистачає…», - зазначила Ірина.

Тітка Валентина сказала, що Юрій був небалакучим чоловіком.

«І друг його, товариш і побратим Анатолій із Куликівки, теж казав, що Юра завжди дуже мало говорив, але був дуже надійним. Анатолій казав, що ніколи не оглядався і завжди знав, що Юра його підстрахує. І як командир приїжджав на похорон, то говорив, що тепер він як без рук і без ніг», - заявила Валентина.

За словами тітки, Юрій дуже любив дружину і сина.

«Він завжди переживав за Рому, за те, щоб у нього все складалося в житті добре, вважав, що війна - це не для дітей», - зазначила Ірина.

Валентина заявила, що захисник любив тварин і що вони завжди були біля нього. Вона уточнила, що він вдома мав 2 собак і що на фронті поруч із ним постійно знаходилися тварини - і собаки, і коти.

«Для мене він був сонечком, чоловіком, якого я кохала до нестями, він був моїм першим коханням. Він так хотів жити... Юра - це все моє життя, яке обірвалося разом із ним», - сказала Ірина.

Вічна пам’ять Герою!

Фото: Куликівська селищна рада, надані дружиною