Мільйони, які могли б залишитися в Україні: чому треба стимулювати переробку олійних

Ми постійно акцентуємо: щоб вистояти у війні на виснаження, українська економіка має стати більш ефективною. Раціонально використовувати ресурси, збільшувати додану вартість, генерувати більше грошей на оборону і підтримку наших людей. На прикладі переробки олійних культур я доведу, що в нас все для цього є. Бракує тільки залученості з боку держави.

Втрачені можливості

Україна здатна вирощувати понад 24 млн тонн олійних культур. Основні з них — соняшник, ріпак і соя. Власними потужностями Україна переробляє майже весь урожай соняшнику, експортує готову продукцію — цінні олію та шрот.

З соєю і ріпаком ситуація дзеркальна. У 2024/2025 маркетинговому році ми переробили 2,3 млн тонн сої, а експортували — 3,8 млн тонн. З ріпаком ще гірше: 0,5 млн тонн і 3,2 млн тонн відповідно. За розрахунками «Укроліяпром», якби оці мільйони тонн сировини (у загальному 7 млн тонн) були перероблені в Україні, а не експортовані за кордон, ми отримали б до ВВП щонайменше $420 млн. І це без урахування стимулів для суміжних галузей — будівництва, транспорту, енергетики, нових робочих місць, податків врешті-решт.

Для порівняння, $420 млн — це більше, ніж за три роки повномасштабної війни на потреби війська зібрав найбільший в Україні благодійний фонд «Повернись живим».

Чи могли б ми виготовити з власного врожаю олію і шрот, заробивши ці кошти для України? Безумовно, так. Особливо, якщо йдеться про ріпак. Наші олійноекстракційні заводи здатні одночасно переробляти майже весь урожай соняшнику та ріпаку — 20,2 млн тонн на рік. Річ у тім, що більшість заводів — мультикрашеві. Тобто такі, що легко перелаштувати з соняшнику на ріпак і навпаки. Перемикатись на сою складніше через специфіку технології та самої сировини. Цю культуру переробляють монокрашеві заводи. Їхня сукупна потужність — 2,4 млн тонн сої на рік, тобто майже стільки, скільки ми переробили у попередньому МР. Сировинна база і експортний потенціал дозволяють значно більше, тож будівництво соєпереробних заводів є дуже привабливою інвестицією.

Але повернемось до ріпаку. За результатами 2024/2025 МР завантаженість переробних потужностей була на рівні 65%. Третина або працювала не на повну потужність, або взагалі простоювала. А це втрата рентабельності, відсутність коштів на розвиток і переоснащення, нестворені робочі місця, несплачені податки, невідновлена економічна активність. Україна втратила гроші.