Безопасность без надежды на США: как должна измениться Европа для защиты от новой войны

Світовий порядок, очолюваний США, яким ми його знали, більше не існує.

У міру того як тектонічні плити геополітики продовжують зміщуватися, завдання Європи — зберегти свої інституції та не допустити повернення світу до епохи, коли "право сили" домінує над "силою права" — епохи, де влада концентрується в руках сильних лідерів у Вашингтоні, Москві та Пекіні.

Впоратися з цим викликом означає радикально переглянути давно усталені уявлення та переконання.

Чіплятися за старі догми вже не можна.

Європа не зможе зберегти демократію і свій спосіб життя лише завдяки "м’якій силі".

Нам потрібно відкинути табу, що вкорінилися, і знову навчитися мови "жорсткої сили".

Це — єдиний шлях до стримування та захисту від тих, хто прямо загрожує нашим цінностям і інтересам.

Так, із поверненням Дональда Трампа на пост президента США були оголошені сотні мільярдів євро нових витрат на оборону.

Але цих зобов’язань недостатньо.

Видатки на оборону в розмірі 2% ВВП були розумною метою для НАТО у 2014 році, коли США, хай і неохоче, ще виконували роль "світового поліцейського".

Але ті часи минули.

Щоб просто йти в ногу з військовим розвитком Росії, Європі потрібно щонайменше подвоїти свої оборонні інвестиції.

І я навіть скажу більше — Європа повинна прагнути до 4% ВВП до 2028 року.

Амбіції нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца та прем’єра Польщі Дональда Туска мають бути реалізовані по всьому континенту.

Більші армії та більше техніки стримуватимуть прямі атаки, але зброя і танки — лише частина рівняння.

Якщо додаткові європейські витрати будуть зведені лише до військових закупівель, буде втрачено шанс на власну високотехнологічну революцію.

Саме технологічні інновації лежать в основі "жорсткої сили" США та Китаю.

Від штучного інтелекту та квантових обчислень до критичної інфраструктури та біотехнологій — Європа ризикує застигнути в розвитку, поки великі держави стрімко йдуть уперед.

За такого сценарію наша стратегічна залежність від США та Китаю лише зростатиме.

Щоб захистити систему, засновану на правилах, ми повинні переосмислити склад нашої спільноти.

Попри те, що старі формати, як-от G7, залишаються корисними, нам потрібні нові способи об’єднання однодумців.

Коаліція демократичних країн — умовно D7 — може створити нові інструменти для відкритої торгівлі та економічної співпраці, оборонних альянсів, обміну розвідданими та доступу до критичних ресурсів.

Вони навіть можуть розробити нові безпекові угоди, що охоплюють як кібер-, так і економічні атаки, подібно до п’ятої статті договору НАТО про колективну оборону — тільки в економічному вимірі.

Задля цього Європейському Союзу слід тісно співпрацювати з традиційними партнерами — наприклад, Великою Британією — і поглиблювати відносини з Канадою, Японією, Південною Кореєю, Новою Зеландією та Австралією.

Також потрібно знайти нові формати взаємодії з Індією — демократією, чий ВВП подвоївся за останнє десятиліття, і яка вже незабаром може стати третьою економікою світу.

Мета — не замінити Америку, а забезпечити, щоб Європа залишалася сильною незалежно від підтримки США.

Занадто довго Європа покладалася на дешеву російську енергію, дешеві китайські товари та дешеву американську безпеку й технології.

Але ця наївна залежність більше не є варіантом.

Окрім фінансування оборони й технологій, Європа повинна укласти новий суспільний договір.

Ми не повинні відмовлятися від того, що робить нас європейцями, але маємо переосмислити деякі постулати старої моделі соціальної держави.

Свобода — не безкоштовна.

Європейські лідери повинні чесно та відкрито говорити про виклики, які перед нами стоять, і про те, чого вони вимагають.

Ці рішення можуть бути непопулярними, але ми повинні пам’ятати: ми увійшли в епоху кризи.

Європейці мають бути оснащені навичками та ресурсами для самозахисту.

Ми можемо багато чого навчитися від українців і тайванців про те, як виборювати свободу та будувати стійкість.

Щороку я організовую Копенгагенський саміт демократії в межах своєї Фундації Альянсу демократій.

Коли я засновував її у 2017 році, я твердо вірив, що США залишатимуться центром глобального демократичного альянсу.

Тепер же ми маємо підготуватися до світу, де Америка не лише непередбачувана, а й може бути вороже налаштованою та експансіоністською.

Нові обставини вимагають нових стратегій.

Захист демократії — не глядацький вид спорту.

Нам доведеться піти на певні жертви, бо альтернатива — жахлива.

Європа має шанс стати лідером вільного світу.

Наші нащадки не пробачать, якщо ми його згаємо.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.