План Трампа відновити власне виробництво – чи є у США шанси наздогнати Китай?

Ну і пост про розвиток виробництва в США. Точніше про його перспективи. Ну і про тарифи та плани Трампа. Це все дуже спрощено звісно, але чисто базові постулати.

Китай звісно проблемна країна, і тому виробники вже тривалий час поглядають на інші країни Азії (В’єтнам, Філіппіни) та на Індію. Індія от здавалося б ідеальний варіант. Але ні.

Банально не вистачає людей з профтехосвітою, для масштабного нарощування виробництва. Їх там багато звісно, в абсолютних цифрах, але в них вже є робота.

Плюс дико протекціоністська політика, яка фактично зірвала декілька багатомільярдних заходів інвестицій для розгортання виробництв. В інших країнах схожі проблеми.

Всі якось забувають, що Китай у режимі ригачки майже 20 років шаленими темпами і через примус розвивав профтехосвіту, аби вистрілити у 90-х. Вони буквально випустили десятки мільйонів годних працівників на ринок. Далі треба було просто спростити правила гри, і заводи почали зростати як гриби. Бо для них були люди. І заробітні плати в них були копійчані.

Припустимо, Трампу вдалося. Всі бажають будувати заводи в США через тарифи чи низькі податки, чи заради американського ринку, пофіг. Тут є два варіанти. Або треба багато людей, які вміють крутити гайки, як у Китаї. Або треба високий рівень автоматизації.

Перший варіант без шансів. Навіть якщо скасувати дотації та велфер, людей ще треба навчити працювати. На це потрібні роки. Завезти навчених людей ніззя – бо міграційна політика.

Відповідно відкривати заводи пропонується там, де банально нема достатньої кількості професійних працівників. На це не дуже багато хто піде. Тим більше, що де гарантія що Трамп не змінить свою політику чи взагалі збереже владу.

Варіант два, тобто автоматизація, можливий, але він створює вкрай мало робочих місць і потребує шалених інвестицій. Ну і звісно призводить до все більшого розриву у доходах, бо від автоматизованого виробництва виграють його власники, а всім іншим знову треба роздавати велфер та пхати їх у сферу послуг.

Плюс якщо китайці, росіяни чи араби будуть відкривати кінцеву збірку у США, прибуток все одне піде не у США. А якщо заборонити вивід капіталу, то взагалі не дуже зрозуміло навіщо тоді відкриватись у США. Тобто бабки все одно будуть залишатися не в США. Просто вже через інший механізм.

Звісно і тут можна буде ввести якусь протекціоністську політику, і вимагати аби бенефіціарами були саме громадяни США, та ще й постійно проживають у США. Але ж виробництво це важка ригачка. У США купа менеджерів, але займатися саме виробництвом, ригати там за копійки, вони не дуже бажають.

Як якісь там економічні радники уявлять собі результат своєї політики повернення виробництва до США сказати важко.

Звісно завжди можна сказати, що це хитрий план, ніхто виробництво у США повертати насправді і не бажає, а бажає вирівняти торгівельний баланс. І це просто хитрий замут, аби європейці та китайці більше купували американських послуг, ресурсів і якоїсь продукції. Як і пропонує Трамп.

Ну ок. Але от китайці не можуть купувати більше послуг від США, для них це питання національної безпеки. Не може бути у Китаї Google, Amazon та Netflix. Це ж пропаганда буде, компартія на таке не піде, для неї це питання виживання. З європейцями звісно простіше, але ну настільки більше послуг вони купувати не зможуть. Це ж споживчий ринок, насильно підписку на Apple втюхувати?

Про ресурси. Населення США складає 4,2 відсотка від світового. А споживає ресурси від 15 до 25% від світового споживання, дивлячись як рахувати. Різниця між цим споживанням за мінусом експорту послуг (включно з фінансовими послугами) і є тим, що нарощує американський держборг і борги корпорацій. США просто багато споживають. Саме у борг, бо стільки всього не виробляють, і навіть Волл-стріт та експорт інфляції не рятують.

Що пропонує Трамп? Ну якщо він каже про купівлю американських ресурсів у обсягах, які будуть заміщати життя США у борг, то що конкретно мається на увазі? Щоб ЄС та Китай споживали у рази більше ресурсів? А це взагалі можливо?

Два мільярди людей повинні наростити споживання ресурсів у пару трійку разів? Чи на що це споживання піде? На заводи? А продукція з них куди піде? У США? Так це ж було вже. А якщо на внутрішній ринок, то окей, але тоді китайці, японці та європейці повинні споживати, як США.

Звісно можна директивно змусити європейців, японців, корейців, індусів та китайців замістити будь-яких інших постачальників ресурсів на американців, там де це можливо. Але що стане зі всім світом, та оцими петрократіями та видобувачами колтану? Адок у світі буде знатний.

Трамп в такому випадку будує фактично світову монополію, бо всі інші постачальники ригнуть, а далі він зможе встановлювати будь-які ціни на свої ресурси. Інших то вже не буде. На це навряд чи хтось піде без світової війни.

Для того аби вирівняти торгівельний баланс США зі світом, або США повинні менше споживати, або основні торгівельні партнери США більше споживати. Інакше ну тупо математика не зійдеться.

Хтось скаже, що можна якось там підвищення споживання розмазати по світу, але все одно це неможливо у рамках диверсифікованої світової економіки. Занадто багато гравців.

Звісно якщо виконати забаганки Трампа, і якось там хоч більш менш почати балансувати торгівельний баланс з основними партнерами, то американські борги будуть нарощуватися повільніше. Але будуть все одно.

І рано чи пізно ця проблема знову постане. Навіть у випадку, якщо у Трампа вийде всіх прогнути.

Або США повинні стати більш бідною країною і менше споживати. Або хтось повинен споживати, як США. Або туди, або сюди.