Новий ПСЖ обірвав серію трагедій в Лізі чемпіонів — відскок на Вілла Парк має символізм

Катарські гроші прийшли в Париж, щоб поставити футбольну Європу на коліна. Ліга чемпіонів за 5 років – Нассер Аль-Хелаїфі гордо повторював цю мантру, скуповуючи зірок. Ібрагімович і Тьягу Сілва, Кавані та Лавессі, Ді Марія та Давід Луїс. ПСЖ не дивився на ціни, а просто виписував чек за чеком з безлімітного рахунку.

Рейдерський викуп Неймара з Барселони встановив нові правила на трансферному ринку. 222 мільйони євро на той час звучали божевільно. Одночасно прийшов Мбаппе. ПСЖ вперто намагався довести, що Лігу чемпіонів можна взяти грошима. Просто треба більше витратити.

Балансувати команду та діяти послідовно – це для бідних. Жоден тренер в катарську епоху не протримався понад три роки. Ні Анчелотті, ні Почеттіно, ні навіть Тухель, який дотягнув ПСЖ до фіналу ЛЧ в коронавірусний сезон (не було матчів-відповідей, щоб зіпсувати все в плей-оф). Байдуже, хто малює стрілочки. Це придаток до зірок.

Піком безумства стало літо 2021-го, коли в Париж на додачу до Хакімі та Доннарумми привезли Мессі, Рамоса та Вейналдума – трьох досвідчених володарів кубка ЛЧ. Ті трансфери кричали про відчай ПСЖ. Ну що ще треба, щоб виграти той бісів трофей?

Паралельно команда сезон за сезоном прощалась з Лігою чемпіонів задовго до фіналу. Окремі вильоти були особливо епічними. Трагедій набралось на цілий серіал. Челсі-2014, Барселона-2017, МЮ-2019, Реал-2022 – чорні сторінки в історії ПСЖ.

Нассер Аль-Хелаїфі у березневому інтерв'ю виданню Bild заявив, що "5-річка на ЛЧ" була помилковою стратегією:

"Я це визнаю. Ми вчимося на власних помилках. Якщо ви запитаєте, чи ставимо ми за мету перемогу в Лізі чемпіонів, – я скажу ні. Але чи хочемо ми перемагати в кожному матчі? Так. Грати в атакувальний футбол і насолоджуватись? Абсолютно. У нас є набір футболістів, які можуть виграти Лігу чемпіонів у цьому сезоні, наступному чи через 8 років. Нова зірка ПСЖ – команда. Я дуже пишаюсь, що ми змінили філософію клубу за такий короткий час. Для мене в пріоритеті командний дух і вболівальники".

Красиві слова, щирість яких можна поставити під питання. Президент ПСЖ навчився говорити те, що правильно у футболі, що хочуть чути. Але чи був це свідомий вибір? Нуу, є сумнів. Скоріше, так склалось.

Постарілого Неймара забрали в Саудівську Аравію, Мессі вирішив зав'язати з європейським футболом, Мбаппе вперто захотів реалізувати мрію в Реалі, а нової грандіозної ідеї керівництво не придумало. Вакуум після зіркового божевілля поступово заповнила адекватність, яка досі формувалась на задньому плані.

Луїш Кампуш привіз добротних футболістів без німбів над головою – Вітінья та Жоау Невеш мають навички суперзірок, але готові смиренно працювати. Погляд на внутрішній ринок за принципом Баварії дав змогу зібрати вершки з Ліги 1 – Бредлі Барколя та Дезіре Дуе демонструють техніку рівня Мбаппе, але виконують всі вказівки тренера.

Луїсу Енріке пощастило опинитися в клубі у період змін. Йому ще везли новачків без погодження: Мбаппе пролобіював трансфер Коло Муані, Угарте та Рамуш не вписувались в бачення тренера. Але це футболісти не того масштабу, під яких треба прогинатись.

Енріке дійсно можна назвати творцем команди-зірки, як каже Нассер. Тренер більше не змушений ламати схему, щоб помістити всіх статусних гравців у старт, не змушений вигадувати, як в меншості працювати без м'яча через лінь окремих небожителів.

ПСЖ зараз не є командою епізодів. Вони домінують в позиційній атаці, використовують швидкість на контрвипадах, злагоджено пресингують і всі без виключень вмикаються у відбір.

Усману Дембеле по черзі зірковості перейшла корона. Однак він сховав її у темний сейф, там же зачинив свої дитячі вибрики та виріс в лідера. 24 голи та 4 асисти в усіх турнірах після Нового року. Варто пригадати, що в жовтні його не взяли на матч проти Арсеналу – тренеру вистачило авторитету для виховного рішення.

Луїс Енріке довго закладав базу та шукав оптимальне поєднання гравців. Ще восени були матчі, коли стерильний контроль ПСЖ заколисував. Іспанець зрештою зробив ставку на динаміку в атаці, де технічні футболісти обмінюються позиціями. Дембеле, Барколя та Дуе виринають перед суперниками в різних зонах і в різних умовах. Кожен здатен закрутити з місця в дев'ятку та обіграти на швидкості. Хвіча взимку додав цій конструкції варіативності.

Герої змінюються від матчу до матчу. Ашраф Хакімі прибиває Ліон, Нуну Мендеш закриває Салаха, а Вільян Пачо рятує проти Астон Вілли. Символічно, що 23-річний колумбійський центрбек – найбільший ноунейм у стартовому складі – вивів ПСЖ у півфінал Ліги чемпіонів, заблокувавши удар Маатсена за 20 секунд до фінального свистка.

За вчорашній матч ПСЖ не заслуговує жодних компліментів. Це мала бути чергова чорна глава в історії Парижа. Впевнена перемога вдома і потім катастрофа на виїзді. Знову все розвалилось за тайм. Якби Доннарумма не потягнув удар Тілеманса, якби Асенсіо реалізував вихід сам на сам, якби Конса дотягнувся до того прострілу…

Ліга чемпіонів посміхнулась ПСЖ, коли той припинив погрожувати "вухатому" кубку і змінив риторику. Осмислено чи випадково – не так важливо. Важливо, що це новий ПСЖ, який не говорить про перемогу в Лізі чемпіонів, а йде до неї.