Доньку легендарного Михайла Старицького репресували в СРСР: чим вона відома

У 73-річному віці радянська влада вирішила депортувати її, прикриваючись початком німецько-радянської війни. Вона не пережила етапування. Що відомо про Людмилу Старицьку-Черняхівську – розповідає 24 Канал з посиланням на блогера Вітика.

Чим займалася Старицька-Черняхівська

Оскільки Людмила Старицька-Черняхівська народилася в родині творчих людей, любов до культури та мистецтва у неї фактично була в крові. Тому в дорослому віці вона почала писати власні твори та займатися перекладом іноземної літератури. Зокрема активно вона працювала над перекладом європейської класики, аби українці могли читати її рідною мовою, а не російською.

Під час Першої світової війни Людмила Старицька-Черняхівська була військовою медикинею та рятувала життя бійців. А у 1917 році почала брати активну участь в політичному житті Української Народної Республіки і була членкинею Центральної Ради, яку очолював Михайло Грушевський.

Після початку радянської окупації вона продовжувала активну громадську діяльність, тому в 1930 році вона була серед тих, кого в СРСР судили за сфабрикованої справою Спілки визволення України. Спершу її засудили до 5 років ув'язнення, пізніше термін змінили на умовний і вислали до міста Сталіно (сучасний Донецьк). Там вона продовжувала працювати над перекладами.

Більше про Старицьку-Черняхівську: дивіться відео

У 1936 році вона повернулася до Києва і жила там наступні 5 років. З початком німецько-радянської війни в 1941 році НКВС провели в її квартирі обшуки, звинуватили в антирадянській діяльності та оголосили вирок – депортація до Казахстану. Людмила Старицька-Черняхівська померла у товарному вагоні дорогою до місця заслання, її тіло викинули з поїзда.