До подій в Овальному кабінеті. Як іноземні медіа писали про плани Трампа завершити війну

Як свідчить моніторинг, американські, британські і німецькі медіа наприкінці 2024 — на початку 2025 років писали про президента Дональда Трампа як про непередбачуваного і непослідовного лідера. Медіа повідомляли про його, начебто, зв’язки з Путіним і наміри змусити Україну до мирних переговорів на умовах, вигідних Росії. У медіа згадувалося, що Трамп, імовірно, обмежить або навіть повністю припинить постачання зброї Україні. Також ішлося, що його команда подає певні сигнали, що Україна не буде покинута напризволяще. Медіа говорять про розрив між передвиборчою риторикою Трампа у 2024 році та його зовнішньополітичними кадровими призначеннями.

У цьому матеріалі ми аналізуємо ключові повідомлення й наративи щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну, опубліковані в медіа трьох країн у період із 10 вересня 2024 року до 20 січня 2025 року. Ідентифікували 85 основних повідомлень, які можна згрупувати у такі кластери:

• характеристика Дональда Трампа в медіа;
• сприйняття перебігу війни;
• висвітлення війни в контексті політики США;
• питання постачання зброї;
• запропоновані мирні формули;
• незалежні оцінки війни Росії проти України.

Також ми дослідили вплив попередніх висловлювань на подальші політичні рішення. Так, у жовтні 2024 року Трамп сказав, що подальше постачання зброї може набути форми бізнес-угоди, в межах якої Україна надасть американським інвесторам привілейований доступ до корисних копалин. Після інавгурації розмови про доступ до цих ресурсів стали ключовим елементом мирних переговорів. Восени 2024 року Трамп і президент Володимир Зеленський, здавалося, знайшли спільну мову на основі прагматизму. Проте до 18 лютого 2025 року медіа зафіксували поглиблення розколу після того, як представники США та Росії провели перші двосторонні переговори в Саудівській Аравії без участі України. А 28 лютого сталася зустріч президентів України та США, яка закінчилися публічним з’ясуванням стосунків і непідписанням будь-якої угоди.

Цей матеріал є результатом моніторингу 305 матеріалів, опублікованих у медіа США, Великої Британії та Німеччини в період від дебатів Трампа та Камали Гарріс у вересні 2024 року до днів, що передували інавгурації у січні 2025 року. Аналізували видання:

• The New York Times;
• The Guardian;
• Deutsche Welle;
• Fox News;
• The Telegraph;
• Bild;
• The Washington Post;
• BBC;
• Frankfurter Allgemeine Zeitung.

До січня 2025 року медіа висвітлювали мирні формули, запропоновані мілітарними експертами, а також ініціативи відставного генерала Кіта Келлога (який тепер є спецпредставником президента США з питань України та Росії), держсекретаря Марко Рубіо, радника з національної безпеки Майкла Волтца та віцепрезидента Джей Ді Венса.

Трамп спочатку сказав, що може досягти завершення війни в Україні за 24 години. До січня 2025 року він подовжив цей час до шести місяців, додаючи, що «ніколи не прив’язується занадто сильно до угоди чи єдиного підходу». У листопаді 2024 року він сказав, що постачання американської зброї Україні може бути оформлене у вигляді стратегічного економічного партнерства в обмін на привілейований доступ до критично важливих мінералів, вартість яких оцінюється у 500 мільярдів доларів США. Як повідомляли медіа, пріоритетами України у питаннях мирного врегулювання залишалися територіальна цілісність, вступ до НАТО та Європейського Союзу.

Цей матеріал узагальнює слова Дональда Трампа та його оточення напередодні президентських виборів і аналізує, як передвиборча риторика вже чинного американського президента в медіа трансформувалася від слів про завершення війни за один день — до більш реалістичної оцінки ймовірних переговорів України з Росією або тимчасового припинення вогню. Як показує моніторинг, риторика змінювалася з наближенням дня інавгурації.

Характеристика Трампа в медіа

Попри те, що всі медіа виокремлювали певні позитивні риси Трампа, загальний тон згадок про нього був негативним. Трампа часто описували як небезпечного, непередбачуваного й радикального політика. Єдиним виданням із проаналізованих, яке однозначно підтримувало новообраного президента США, було Fox News — консервативне медіа, що належить американському магнату Руперту Мердоку.

Ось ключові повідомлення, пов’язані з образом Трампа в медіа.

Трамп є непередбачуваним. Це загальне сприйняття, поширене у всіх медіа, походить ще з його першого президентського терміну. Фактор непередбачуваності часто використовувався як аргумент як на користь, так і проти можливих дій Трампа. Колумніст The Guardian Саймон Тісдалл написав, що «масажувати [его] Трампа відвертими лестощами» — це спосіб уникнути конфронтації з новообраним президентом. Тісдалл схарактеризував Трампа як «нерішучу, ірраціональну дитину в тілі дорослого», яка сама не знає, який наступний крок зробить.

Трамп надає перевагу особистим переговорам. Його схильність до укладання угод особисто підтвердили європейські політики, які відвідували експрезидента у його маєтку Мар-а-Лаго у Флориді. На початку 2024 року Палата представників США не могла ухвалити додатковий пакет допомоги Україні на 61 мільярд доларів. Президент Польщі Анджей Дуда полетів у Мар-а-Лаго, щоб переконати Трампа розблокувати допомогу. За словами Пітера Бейкера з The New York Times, ця стратегія спрацювала. Подібний підхід застосували представники Фінляндії, які зустрілися з Трампом, щоб забезпечити підтримку Сенату США щодо вступу країни до НАТО. Бейкер описав Трампа як «тіньового президента», який зберіг значний вплив, через що візит у Мар-а-Лаго став необхідним для переговорів із Республіканською партією.

Трамп говорить розсудливі речі за лаштунками. Це повідомлення транслювалося через слова канцлера Німеччини Олафа Шольца і Володимира Зеленського після зустрічей із Трампом. Видання The Guardian цитувало інтерв’ю Шольца для Süddeutsche Zeitung, де він сказав, що позиція Трампа щодо України є «більш нюансованою», ніж зазвичай припускають. Він описав свою телефонну розмову з новообраним президентом як «можливо, несподівано, дуже детальну та конструктивну».

Перемога Трампа загрожує єдності НАТО. Цю тезу посилювала внутрішня криза Альянсу і суперечки щодо витрат на оборону. У жовтні 2024 року Deutsche Welle повідомило, що Нідерланди вперше досягли мінімального рівня оборонних витрат у 2% ВВП, як того вимагає НАТО. The New York Times наводило слова Стівена Касла, що європейські столиці дедалі більше занепокоєні наслідками перемоги Трампа для безпеки, особливо щодо України.

Трамп закликає членів НАТО збільшити витрати на оборону. Видання The Telegraph повідомляло, що після вступу на посаду Трамп, імовірно, вимагатиме від країн НАТО підвищити витрати на оборону до 5% ВВП. Раніше це ж видання припускало, що рівень у «3 або 3,5%» стане сигналом у правильному напрямку для провідних членів Альянсу. Тим часом The New York Times нагадало, як у лютому 2024 року Трамп сказав: держави, які не роблять достатнього внеску в НАТО, ризикують, що Росія може «робити з ними все, що заманеться».

Непередбачуваність Трампа змушує Європу діяти самостійніше. Європейські держави побоювалися невизначеності зовнішньої політики США і готувалися до другого терміну Трампа, посилюючи свою обороноздатність і єдність НАТО. За інформацією The Washington Post, так вони намагалися мінімізувати наслідки можливої зміни політики США щодо України.

Команда Трампа: лояльність vs дії

Позитивне ставлення команди Трампа до України, яке зчитувалося в риториці медіа, не гарантувало конкретних дій. Зокрема, це стало помітно після подій в Овальному кабінеті 28 лютого. У листопаді 2024 року The New York Times повідомило про зміну позицій Марко Рубіо та Майкла Волтца щодо України, зокрема про їхню ідеологічну конверсію до руху America First. Колись їх вважали неоконсерваторами, які підтримували втручання США у зовнішні конфлікти, але тепер вони більше схилялися до світогляду, «в якому угоди мають перевагу над ідеологією». У матеріалі також ідеться, що неоконсерватори в Республіканській партії були маргіналізовані, а Трамп оточив себе командою «глибоко відданих соратників».

Трамп — радикальний, але стратегічний. Як повідомляли The Telegraph, Fox News та інші медіа, Трамп мав конкретний план для досягнення своїх цілей щодо України. Fox News писало, що мирна угода між Росією та Україною буде справедливою, оскільки Трамп, мовляв, зробить усе можливе, щоб переговори ґрунтувалися на реальних умовах. Медіа додало, що Трамп є «стратегічним мислителем, який дотримується школи realpolitik» і ухвалює рішення на основі «раціонального розрахунку, а не емоцій».

Трамп і Зеленський — політики простих рішень. За повідомленням The Washington Post, спочатку Зеленський відчував певну спорідненість із Трампом, оскільки обидва прийшли до влади нетиповим шляхом. Один із членів команди Зеленського сказав, що обидва політики віддають перевагу «простим рішенням» і що Трамп — «людина простих рішень». Медіа нагадало про слова Трампа, в яких він пропонував допомогти Україні й Росії швидко укласти мирну угоду.

Трамп ігнорує Європу, ухвалюючи рішення щодо України. За словами журналістки Frankfurter Allgemeine Zeitung Фрауке Штеффенс, яка висвітлювала дискусію на німецькому телеканалі ZDF, існувала небезпека, що Трамп вестиме переговори з Путіним без координації з європейськими лідерами. Панелісти погодилися, що угода за принципом «земля в обмін на мир» стала б поразкою й створила б загрозу для ширшої безпеки Європи. Вони також дійшли висновку, що спільна зовнішня політика ЄС є необхідною, щоб урівноважити прагнення Трампа відігравати ключову роль у переговорах.

Висвітлення війни

У другій половині 2024 року медіа розповідали про військову допомогу США Україні та зростання втоми від війни. Деякі видання припускали, що угода «земля в обмін на мир» є неминучою, а Путін зайняв вичікувальну позицію напередодні президентських виборів у США, оскільки війна виснажує сили Росії. Також обговорювали проблеми мобілізації в Україні.

Переговори неминучі. Обидві армії, російська й українська, досягли точки виснаження, а США витратили надто багато на збройну допомогу Україні. За словами Роджера Коена з The New York Times, у своєму другому президентському терміні Трамп матиме більше влади, і досягнення мирної угоди стане менш складним завданням.

Україна, яка вже залежить від міжнародного порядку, повинна піти на поступки Росії, щоб зупинити бойові дії, оскільки їй ніколи не вдасться перемогти у війні з такими нереалістичними цілями як повернення всіх окупованих територій. На передвиборчому заході в Північній Кароліні у вересні 2024 року Трамп сказав, що Україна мала погодитися на вимоги Путіна замість вступати у війну. В аналітичному матеріалі The Guardian цитувала Трампа, який стверджував, що «найгірша угода була б кращою за те, що ми маємо зараз».

Путін одночасно готується й не готується до переговорів. Плани Кремля залишаються незмінними, а Путін просто чекає на слушний момент для нових атак, ідеться в колонці Саймона Тісдалла для The Guardian. Якщо Україну залишать напризволяще, це призведе до ще більшого конфлікту. Тісдалл застеріг, що нав’язане Трампом мирне врегулювання в Україні створить небезпечний прецедент, коли «пануватиме груба сила, Статут ООН буде знищений, а національні кордони змінюватимуться за наказом».

Українська армія замала, а мобілізаційна кампанія провалена. Наступного дня після оголошення Трампа переможцем президентських виборів 2024 року The New York Times опублікувало матеріал, у якому йшлося про скептичне ставлення Трампа до подальшої військової підтримки України та приязні слова про Путіна. Медіа також згадало про зростання кількості дезертирів в українській армії в період із січня по вересень 2024 року. Скептичні коментарі Трампа щодо України часто перегукувалися з кремлівськими пропагандистськими тезами та дезінформаційними повідомленнями.

Мирний план Трампа може суперечити національним інтересам США. The Telegraph цитувало слова адмірала НАТО Роба Бауера під час оборонного саміту в Празі, де він назвав Україну стратегічним політичним союзником у протистоянні з Росією, Китаєм і Північною Кореєю. Бауер, голова Військового комітету НАТО, сказав, що залучення північнокорейських військових до війни в Україні є «проблемою» для США, враховуючи дедалі тіснішу мілітарну співпрацю Москви і Пхеньяна. Будь-яка мирна угода повинна враховувати ці фактори, «інакше США зашкодять самі собі».

Постачання зброї. Що станеться з постачанням зброї, якщо Трампу не вдасться домовитися про мирну угоду? Більшість видань, зокрема Fox News, повідомляли, що в такому разі ймовірне значне скорочення поставок американського озброєння Україні. Це підкреслювало ідею, що військова допомога використовувалася як інструмент тиску під час війни. У мирному плані Кіта Келлога навіть передбачалося використання постачання зброї як ключового елемента торгу.

Чи може Трамп, навпаки, збільшити військову допомогу? Консервативні медіа, такі як Fox News, Bild і The Telegraph, просували ідею, що Трамп, навпаки, може наростити постачання зброї, а його слова — це лише риторика для залучення виборців. У жовтні 2024 року Fox News нагадало, що саме Трамп у 2018 році схвалив передачу Україні протитанкових комплексів Javelin, що свідчило про його готовність до реальних дій, а не лише слів. У листопаді 2024 року німецьке видання Bild повідомило, що Трамп може використати майбутні поставки зброї як засіб тиску на Київ. У січні 2025 року в бізнес-аналітиці The Telegraph ішлося, що Трамп виглядає «готовішим, ніж Байден, придушувати російську економіку». Автор матеріалу цитував Алана Райлі з Atlantic Council, який припускав, що «контрольоване протистояння» з Кремлем може стати вигідною тактикою для Трампа. «Він ненавидить, коли його називають пуделем Путіна», — пише Райлі.

Власні інтереси Трампа у постачанні зброї. Навіть у випадку з Javelin у 2018 році Трамп, схоже, діяв у власних інтересах, припустило медіа Frankfurter Allgemeine Zeitung у листопаді 2024 року. Автор писав, що після скандалу з російським втручанням у вибори США 2016 року Трамп намагався відбілити свою репутацію та позбутися ярлика «проросійського політика».

Порівняння з Афганістаном. Тим часом The New York Times, The Guardian і BBC порівняли повномасштабне вторгнення Росії в Україну з війною в Афганістані. Трамп не раз критикував Джо Байдена за виведення військ з Афганістану, називаючи це міжнародною поразкою Вашингтона. Тому порівняння з Афганістаном підкреслювало, що гіпотетична поразка України через відмову США від підтримки стане зовнішньополітичним провалом для Трампа. Адже якщо Росія захопить Київ, демократи звинуватять його у втраті України. Це посилило аргументи на користь того, що постачання зброї Україні може бути не скорочене, а навпаки — збільшене.

Мирні плани

Головним посилом усіх запропонованих мирних планів була необхідність тимчасової або постійної поступки Україною частиною своїх територій. Згідно з моніторингом медіа, формула «земля в обмін на мир» диктувалася військовою реальністю, і жодне з видань не пропонувало передачу всіх окупованих територій.

Візія Трампа щодо переговорів. Попри те, що під час виборчої кампанії Дональд Трамп обіцяв закінчити війну в Україні за 24 години, більшість прогнозів щодо його планів надходили від його оточення, а не від нього самого.

У жовтні 2024 року Fox News опублікувало колонку, де йшлося, що непередбачуваність є частиною стратегії Трампа для швидкого завершення бойових дій. Видання писало, що Кремль вважає Трампа «складним для аналізу», оскільки не може визначити, коли він «блефує, а коли говорить серйозно». Фрейзер Нельсон із The Telegraph визнавав, що «стратегію Трампа важко розгледіти», але водночас відзначав зростання впливу Марко Рубіо та Майкла Волтца. Разом із проукраїнським Сенатом США це залишало для Києва певні шанси на підтримку.

План Волтца — Рубіо. Найбільш згадуваною мирною ініціативою став план, який у листопаді 2024 року запропонували сенатори Майкл Волтц і Марко Рубіо. Його ключові положення:

• Заморожування війни вздовж поточних ліній фронту.
• Створення 1300-кілометрової демілітаризованої зони під контролем європейського військового контингенту.
• Максимальне забезпечення України зброєю для стримування майбутніх атак Росії.

Цей план зустрів неоднозначну реакцію в Європі, оскільки фінансовий тягар значною мірою ліг би на ЄС, а гарантії безпеки залишалися невизначеними. Deutsche Welle писало, що без допомоги США Україна буде покинута напризволяще, бо ЄС не має достатнього військового потенціалу для компенсації браку зброї.

Формула Джей Ді Венса. У вересні 2024 року Fox News описало мирний план сенатора Джей Ді Венса. Він передбачав:

• Співпрацю США, Росії, України та Європи для мирного врегулювання.
• Визнання за Росією територій, які вона незаконно окупувала.
• Створення демілітаризованої зони на лінії фронту.
• Посилення України для стримування майбутнього вторгнення.

Експерти, яких цитувало Fox News, вважали, що цей план став би «значною перемогою» для Путіна. The Telegraph назвало його «Мінськ-3» і зазначило, що він «небезпечно наближається до реалізації сценарію, вигідного Кремлю», оскільки виключав би можливість надання Україні гарантій безпеки від НАТО.

План Кіта Келлога. Ще один варіант мирної угоди запропонував Кіт Келлог, спеціальний представник Трампа з питань України та Росії. Видання The Telegraph писало, що у квітні 2024 року Келлог спільно з колишнім радником Трампа Фредом Флейцом опублікував дослідження, в якому пропонував використовувати військову допомогу США як інструмент тиску під час переговорів:

• Якщо Київ відмовиться від участі, Вашингтон припинить постачання зброї.
• Якщо Москва відмовиться, США збільшать військову допомогу Україні.
• Конфлікт має бути заморожений уздовж поточних ліній фронту, що означало б втрату Україною близько п’ятої частини своєї території.

Келлогів план підкріплював ідею «миру через силу», яку часто згадували як Трамп, так і Зеленський. У вересні 2024 року медіа The Guardian процитувало Зеленського, який після російського обстрілу Сум сказав: «Росія веде війну проти лікарень, цивільних об’єктів і життів людей. Тільки сила змусить її припинити».

Позиція України та підтримка Заходу. Видання The Guardian повідомляло, що Зеленський представив Трампу український план перемоги незабаром після його обрання. Цей план містив:

• Покращення обороноздатності України.
• Неядерні засоби стримування.
• Запрошення до НАТО та гарантії територіального суверенітету.

Британські парламентарі з різних політичних партій, яких цитувало The Guardian, закликали Зеленського не піддаватися на вимоги Кремля.

Тим часом Курт Волкер, колишній спецпредставник США з питань України (2017—2019), сказав Deutsche Welle, що НАТО має стати частиною будь-якого мирного врегулювання. Він припускав, що Трамп може піти далі за Байдена, запропонувавши Україні лендліз і заохочуючи Київ «позичати стільки грошей, скільки потрібно, якщо вони витрачатимуться на американське озброєння». За словами Волкера, Трамп міг би тиснути на Путіна, погрожуючи збільшенням військової допомоги Україні та схваленням її вступу до НАТО.

Додаткові тези

Моніторинг виявив також інші посили.

Вимоги України щодо завершення війни не відповідають реальності війни. У статті Fox News автор писав, що «План перемоги» Зеленського не має реалістичної стратегії, оскільки Україна «не має достатньої кількості сил і ресурсів». План був схарактеризований як «нездійсненна надія», яка не змогла вразити американських і європейських політиків і ігнорує «реальність на місцях».

Дипломатія — єдиний шлях до завершення війни. У публікації The Telegraph ішлося про можливість використання стратегії Трампа з його бестселера «Мистецтво укладання угод» як потенційного шаблону для завершення війни в Україні. Автор говорить про політичний важіль, який Трамп має як над Путіним, так і над Зеленським, а також про його непередбачуваність. Трамп прагнув бути сприйнятим як той, хто досяг «найкращої угоди».

Мирні переговори можуть бути схвалені протягом шести місяців, але Москва може використати їх як хитрість. Deutsche Welle цитувало Трампа в січні 2025 року — тоді він висловив оптимізм щодо завершення війни протягом шести місяців. І додав, що підготовка до мирних переговорів із Путіним уже триває, але не розкрив деталей. У матеріалі The Telegraph Івана Страднер застерегла від можливості використання Москвою мирних переговорів як інструменту для досягнення своєї мети — підкорення України. Страднер попереджала, що мирні переговори, ймовірно, будуть не компромісом, а хитрістю, яка дозволить Росії зафіксувати свої здобутки на полі бою, залишивши Україну вразливою до подальших атак.

Українці готові відкласти повернення своїх територій в обмін на вступ до НАТО. The Washington Post повідомляло про змінні політичні пріоритети у Вашингтоні, що залишили Україну в невизначеності напередодні президентських виборів США. Тут також ішлося, що в Україні зростає готовність відкласти повернення окупованих територій в обмін на продовження військової допомоги та безпекові гарантії, включаючи можливий вступ до НАТО.

Росія може бути готова заморозити конфлікт для підготовки до нового наступу на Україну. Росія може бути зацікавлена у припиненні активних бойових дій, щоб краще підготуватися до наступного наступу на Україну. Це повідомлення висловлює думку, що Росія зазнає труднощів на полі бою, і припинення вогню може бути вигідним для Путіна, оскільки дасть йому шанс використати бажання Трампа «укласти угоду» для зміцнення своїх позицій.

Трамп як непередбачуваний політик. Прогнози щодо дій Трампа завжди супроводжувалися застереженням: він непередбачуваний. Цей погляд, що дії Трампа важко передбачити, залишався актуальним з його першого президентського терміну.

Україна повинна довести свою цінність (продати себе) Трампу. The Guardian припустило, що Україна може «продати себе» Трампу, запропонувавши доступ до рідкісноземельних металів в обмін на військову допомогу. Цей наратив ґрунтувався на транзакційному підході Трампа до світової політики: угоди повинні бути укладені, й за кожен крок повинна бути надана відповідна пропозиція. The New York Times процитувало сенатора Ліндсі Грема, який сказав: «Ця війна — це питання грошей».

Розширення цитати Грема. The Telegraph розглядав економічні переваги для США в разі перемоги України, зокрема з огляду на потенціал України постачати корисні копалини до США. У статті йшлося, що підписання угоди про мінерали відклали двічі, щоб новообраний Трамп міг отримати визнання за угоду та таким чином забезпечити свою підтримку під час мирних переговорів із Росією.

Американці далі підтримують Україну. The Guardian пише, що повідомлення про зниження підтримки України в США насамперед ідуть від Трампа та його прихильників. За результатами опитувань серед виборців обох політичних партій, більшість американців продовжували підтримувати Україну станом на вересень 2024 року. Однак британська газета повідомила, що риторика Трампа змогла знизити підтримку України серед республіканських виборців.

Марк Рютте — друг як України, так і Трампа. Німецьке Deutsche Welle підкреслює непохитну підтримку України новим Генеральним секретарем НАТО ще до його призначення. Досвід Рютте у роботі з розколом у парламенті Нідерландів допоміг йому побудувати «неочікувано позитивні відносини» з Трампом під час першого президентського терміну.

Європейські союзники Трампа підтримують Україну (за винятком Віктора Орбана з Угорщини). Німецьке медіа Deutsche Welle згадує Генерального секретаря НАТО Марка Рютте, президента Польщі Анджея Дуду й італійську прем’єр-міністерку Джорджу Мелоні — консервативних політиків, які стабільно підтримували Україну. Мелоні навіть згадувалась як потенційна посередниця у мирних переговорах між Росією та Україною. Однак The Telegraph описав Орбана як загрозу спробам сформувати єдину позицію Європи щодо Росії.

Угорщина є перспективним посередником у потенційних мирних переговорах. Fox News повідомляло про зусилля Угорщини позиціювати себе як ініціаторку мирних переговорів під час свого шестимісячного головування в ЄС, але ця ідея була швидко відкинута. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто сказав: «Ті, хто критикує нас [угорських політиків], прем’єр-міністра і мирну місію, є прихильниками війни».

Європа готова приєднатися до мирної угоди з Україною. Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung повідомляла про двосторонні переговори між французьким президентом Емманюелем Макроном і президентом Європейської ради Дональдом Туском щодо розміщення сорока тисяч європейських військових для моніторингу демаркаційної лінії між українськими та російськими військами. Канцлер Олаф Шольц попередив: «Не повинно бути миру за спиною українців».

Вплив попередніх заяв

Посилання на слабкість НАТО напередодні президентських виборів у США 2024 року стали помітними в січні 2025 року. Європейські лідери зрозуміли, що повоєнний порядок може бути поставлений під загрозу через другий термін Трампа. The New York Times описав загрозу для альянсу як підрив довіри. Зрозумівши, що три роки єдності НАТО щодо України скінчилися, європейські лідери почали ставити питання, чи буде нова адміністрація у Вашингтоні поважати статтю 5 НАТО, яка надає взаємні гарантії безпеки у випадку нападу на члена альянсу. The New York Times також написало, що Трамп почав повторювати кремлівські тези, зображаючи Росію як ображену сторону у війні.

Восени 2024 року медіа також повідомляли, що Україна може надати американським інвесторам привілейований доступ до мінералів у обмін на військову допомогу. Це зрештою призвело до візиту міністра фінансів США Скотта Бессента до Києва в лютому 2025 року для підписання угоди про стратегічне партнерство. Для The New York Times родовища мінералів України стали «важливим компонентом» переговорів щодо майбутнього країни. Бессент презентував Зеленському проєкт угоди вартістю 500 мільярдів доларів, який мав бути формою «відплати» за минулу військову допомогу США. Історію з мінералами The New York Times пов’язало з Рональдом Лаудером, інвестором із політичними амбіціями, який раніше пропонував Трампу, щоб США купили багату на ресурси Гренландію.

Слова оточення Зеленського в 2024 році про те, що президент України є «людиною простих рішень», як і Дональд Трамп, не призвели до віднайдення спільної мови після початку роботи команди Трампа. У лютому 2025 року Трамп поставив під сумнів легітимність Зеленського як президента України у соцмережі Truth Social, назвавши його «диктатором». Він також натякнув, що Україна спровокувала вторгнення Росії у 2022 році. У відповідь Зеленський сказав, що Трамп живе в «бульбашці дезінформації». The Guardian описало цю риторичну ескалацію як «нерозв’язну прірву» між двома чоловіками.

У листопаді 2024 року медіа повідомили про позицію канцлера Німеччини Олафа Шольца, що не повинно бути мирних переговорів «за спиною українців». Однак побоювання, що європейські лідери будуть усунені, а Трамп укладе «угоду про землю за мир» безпосередньо з Путіним, стали більш обґрунтованими 18 лютого 2025 року, коли у Саудівській Аравії пройшли попередні переговори між представниками США та Росії без участі українських чи європейських представників. The New York Times описало зустріч у Ріяді як «разючу демонстрацію дружніх стосунків після трьох років американських зусиль з ізоляції Москви через її вторгнення в 2022 році». Прогнози щодо ізоляціонізму Трампа та його нехтування європейським лідерством підтвердилися на Мюнхенській безпековій конференції, коли міністр оборони США Піт Геґсет натякнув на можливе скорочення чисельності американських військ у Європі «в найближчі місяці або роки».

Висновки

Моніторинг повідомлень у період з 10 вересня 2024 року по 20 січня 2025 року показав, що Україні слід готуватися до складних мирних переговорів із Росією.

Аналізуючи повідомлення в закордонних медіа, можна зробити висновок, що президент США Дональд Трамп, імовірно, відіграватиме ключову роль у цих переговорах, оскільки США на момент завершення моніторингу залишаються найважливішим військовим союзником України і можуть використовувати аргумент щодо постачання зброї як важіль впливу в процесі домовленостей. Це частково вже трапилося після 28 лютого, коли в Білому домі відбулася зустріч Володимира Зеленського із Дональдом Трампом, після якої планували підписати угоду між двома державами про видобування українських рідкісноземельних копалин. Однак під час зустрічі між президентами виникла суперечка, у підсумку якої Трамп сказав, що Зеленський «зневажив» США і «не готовий до миру». Відтак угоду про надра не підписали, і в той же день стало відомо, що США припинили підтримку програми відновлення енергосистеми України.

Водночас у моніторинговий період у медіа загалом лунали занепокоєння, що врегулювання повномасштабної війни Росії проти України може відбутися на невигідних для України умовах. Зокрема без надання гарантій безпеки та зі втратою майже 20% території. Ці побоювання підкріплювалися згадками про зниження рівня залученості Вашингтона у справи НАТО та зв’язки Трампа з Володимиром Путіним, що посилювало страхи щодо можливого сприяння російським інтересам.

У медіа також висвітлювався більш оптимістичний погляд на ситуацію для України, зокрема через посилання на мирні пропозиції, висунуті командою Трампа, включно з Марко Рубіо, Майклом Волтцом і Кітом Келлогом. Основна ідея полягала в тому, що якщо безпека України опиниться під загрозою, США збільшать військову підтримку Києва навіть понад те, що було зроблено за адміністрації Байдена.

До лютого 2025 року цей оптимізм поступився більш стриманому настрою, оскільки американські політики, схоже, почали надавати пріоритет лояльності до доктрини «Америка передусім» замість стримування Росії. На мирних переговорах, що відбулися в Саудівській Аравії 18 лютого 2025 року, держсекретар Марко Рубіо не попередив свого російського колегу Сергія Лаврова про наслідки порушення міжнародного права в Україні. Натомість він висловив зацікавленість у вивченні «неймовірних можливостей для співпраці з росіянами», відкинувши занепокоєння європейських союзників. Обидва чиновники високо оцінили зусилля Трампа щодо досягнення завершення війни.

Загалом риторика в медіа щодо України та ймовірного завершення війни змінювалася разом зі змінами в риториці самого Трампа та його представників. Натомість образ американського президента в досліджуваних медіа за період п’яти місяців моніторингу не змінювався. У медіа Трамп і його команда постають людьми, які надають перевагу особистим домовленостям й переговорам із лідерами інших держав, а також політиками, дії яких складно передбачити у довготривалій перспективі. Події, які відбувалися в Овальному кабінеті Білого дому 28 лютого, є лише додатковим підтвердженням точності такої характеристики новообраного американського президента.

Автори моніторингу: Пол де Зердейн, Ольга Білоусенко, Ілля Латишев