Існує один варіант для США стати переможцем

• У питанні мирного врегулювання поки що світла у кінці тунелю не видно. Не проглядається й сам тунель.

З подачі Вашингтону основний акцент сьогоднішніх американсько-українських контактів зосереджений не на припиненні вогню, гарантіях безпеки та справедливих умовах миру, а на доступі до українських ресурсів і поділі прибутків від них.

Американсько-українська угода знаходиться на кінцевій стадії погодження. Проте, поки що не зовсім зрозумілими є її практичні аспекти та те, наскільки вони відповідають інтересам України, економічним і безпековим.

Залишається сподіватися, що особисті контакти між Трампом і Зеленським – учорашній, під час засідання G7, та наступний, під час підписання ресурсних домовленостей – дозволять виправити акцентну картину діалогу з головним стратегічним партнером.

• Зацікавленість Трампа у ресурсах не обійшла уваги й Брюсселя, й Москви.

Під час візиту керівництва ЄС до Києва 24 лютого єврокомісар з питань промислової стратегії Стефан Сежурне привернув увагу до взаємовигідних домовленостей ЄС з Україною щодо українських критичних мінералів. З акцентом на слові «взаємовигідні».

І у супроводі з обіцяною активізацією фінансової, військової та санкційної підтримки з боку європейців. Про це йшла мова під час саміту за участю керівництва ЄС 24 лютого у Києві та засідання Ради ЄС у закордонних справах того ж дня у Брюсселі.

Не залишилися за межами мейнстриму і Москва. Путін також пропонує Трампу угоду про доступ до російських рідкісноземельних матеріалів, у т.ч. на окупованій території України, і не тільки до них.

Враховуючи різницю між територіальним і ресурсним потенціалами України і Росії, не хотілося б, щоб умови справедливого миру визначалися величиною ресурсного внеску «сторін конфлікту», як сьогодні Вашингтон як медіатор трактує Україну і Росію.

• Незважаючи на демонстративно теплий діалог між Трампом і Путіним, принципові відмінності між позиціями України та Росії нікуди не зникли.

За словами російського Міністра закордонних справ Лаврова, РФ припинить бойові дії лише тоді, коли «переговори дадуть твердий і стійкий результат, який влаштує Російську Федерацію».

А що влаштує Москву всім добре відомо – різке обмеження суверенітету України, її повернення в російську зону впливу та врахування «територіальних реалій на землі». Але це не влаштовує не лише Київ і Європу, а й Вашингтон.

Нещодавно держсекретар США Марко Рубіо зазначив, що наступним кроком у миротворчих зусиллях стануть консультації з Росією з метою вияснити, на що готова піти Москва, щоб завершити війну. Таке ж запитання Рубіо планує задати пізніше і Україні.

Результати можна спрогнозувати вже сьогодні. У ролі рівновіддаленого медіатора США не зможуть досягти не лише довготривалого миру, який можливий на засадах справедливості, а й стабільного припинення вогню.

Єдиним варіантом для Вашингтону стати переможцем – це повернутися до своєї природної ролі стратегічного партнера України та Європи. Партнера, готового використати весь свій потенціал політичних, економічних і військових аргументів з метою примусу агресора до миру.