Хто найнебезпечніший у команді Трампа і чому його треба знешкодити

Стає все більш очевидним, що небезпечнішим за Маска, Трампа-мол., Венса чи будь-кого іншого є спецпредставник Віткофф.

Ми вже обговорювали його прямі бізнес-зв'язки з Дмітрієвим, головою Московського фонду прямих інвестицій. Саме Дмітрієв був неформальним головою делегації Московії у Саудівській Аравії. Схоже, саме Дмітрієв був в урядовому літаку до Вашингтона перед візитом Віткоффа у Москву.

Саме Дмітрієв має нью-йоркські та саудівські бізнес-контакти й зв'язки з Тілем та Віткоффом. І схоже, саме Дмітрієв підкинув ідею Трампу вимагати «компенсації 300 млрд з України», які ніби втратили США через вихід з московського ринку, перекрутивши початкові розмови між США та Україною. 

Про це московському Інтерфаксу заявив сам Дмітрієв, що передав американській стороні дані про втрати американців на московському ринку через санкції для підтримки України. Це ось цей вічний московський наратив: «Заходу більш боляче, ніж Московії від санкцій», наратив який від Дмітрієва отримав Віткофф, а Віткофф насипає у вуха Трампу.

Від 24 лютого Дмітрієв призначений спецпредставником Путіна з економічно-інвестиційних питань для комунікації із західними країнами.

Ціль призначення – скасування санкцій та повернення західного бізнесу.

Загалом комунікаційний зв'язок виглядає наступним чином: Путін – Дмітрієв – Віткофф – Трамп.

Знаєте, чому дана сума еквівалентна? 

Правильно – сумі заморожених московських активів, які переважно «де?». В Європі й до яких ні США, ні Московія де-факто не мають доступу, але збираються використати їх для вигляду поступок. Яка була остання новина за ці 300 заморожених? Що нібито Москва готова від них відмовитись для відновлення України та окупованих територій. Знаєте, чому перешкоджає ця новина? Процесу в Європі з додаткового використання заморожених активів (інших варіантів та програм) для військової підтримки України коштом цих активів.

Що робить Віткофф?

Легалізує цю думку: «Ви побачите поступки з обох сторін». Далі він продовжив «комусь доведеться поступитись територіально, а комусь економічно». 

Очевидно, «територіально» – мова про Україну, а економічно – це про ті 300 млрд заморожених активів, від яких нібито Московія готова відмовитись. Але фактично: і територіально, і економічно має поступитись Україна, бо ні США, ні Московія зрештою нічим не поступаються. 

Тож маємо ситуацію, що США через договір намагаються збити з України еквівалентні 300 млрд, які закинули як ідею Трампу через Віткоффа московські фінансисти, перекрутивши першочергову ідею, яку розробляв Ліндсі Грем.

Перекручення тепер виглядає наступним чином: США ніби поступаються Європі «чеком своїх витрат», угодою про заморожені активи. Але насправді США хочуть компенсувати для себе все коштом України. У результаті Україна має поступитись США (коштами), поступитись Московії (територіями та всім іншим). 

По факту, це таки доволі хитра, продумана та професійна пастка, де Віткофф та Дмітрієв намагаються поділити бенефіти від війни, використавши сепаратні домовленості. 

Розмови про рідкісноземи з Московії для США – це елемент тиску на нас: «Купуйте зараз, бо буде пізно, московити заплатять».

Насправді, поки там є зв'язки з Китаєм ніхто на Московії не допустить США до ресурсів. Цю ідею (про московські ресурси) знову-таки легалізував першим Віткофф та зацікавив Трампа, з великою ймовірністю за попередньою домовленістю із Дмітрієвим забезпечити трек з боку Путіна.

24 лютого Віткофф почав легалізовувати думку, що «Московія спровокована сторона».

Після того як Віткофф отримає угоду, тобто визначать, хто буде платити бенефіти для США, щоб продати «як перемогу» Віткофф і Дмітрієв перейдуть до другого етапу – територіального. 

А поки Трамп прямим текстом каже, що сприймає цю угоду як повернення коштів, а не інвестиції в Україну. А на питання щодо інвестицій в Україну відповідь, думаю, чули.

Вихід із ситуації – демонструвати через західні медіа заангажованість Віткоффа, щоб збільшувати на нього тиск і як мінімум в Європі делегітимізувати саму його персону як перемовника.