«Екзотичні танці» від депутата, який хоче стати президентом. Хто фінансує Гончаренко центри?

«Я – це я, Порошенко – це Порошенко. І як я вже сказав, я маю найвищі амбіції». У нещодавньому інтервʼю депутат Верховної Ради від «Європейської Солідарності» Олексій Гончаренко назвав своєю найбільшою політичною ціллю стати президентом України. 

У тому ж інтервʼю Гончаренко заявив, що навіть нині його діяльність дозволяє реалізовувати не менш масштабні ініціативи. Мова йде про мережу з тридцяти пʼяти «Гончаренко центрів», які пропонують українцям майже у всіх областях безоплатні навчальні курси. 

Щоправда, в Україні політики можуть використовувати громадські чи благодійні організації не так для реальної допомоги, а як інструмент політичного піару та «гречкосійства». Крім того, така діяльність створює простір для прихованого фінансування майбутніх виборчих кампаній або партій. Оскільки ГО не зобов’язані подавати детальні фінансові звіти, їхня діяльність часто залишається непрозорою. 

Саме тому Рух «Чесно» розібрався, як функціонують «Гончаренко центри» та хто їх фінансує.

Мережа центрів

Мережа «Гончаренко центрів» містить 35 осередків. Значна частина працює у невеликих містах, де запит на подібні програми справді великий, адже конкуренції мало.

Організація націлена насамперед на молодь. Наприклад, для тих, хто готується до вступу в університет, «Гончаренко центри» пропонують безоплатні курси підготовки до екзаменів. Проте це не єдина аудиторія: ГО також працює з ветеранами, яким надають безкоштовні курси англійської мови. А також з цікавого – заняття з «екзотичного танцю». Крім того, з останніх анонсів – стипендіальні виплати за відео в TikTok з позначкою «Гончаренко центру». 

У центрів є дві TikTok-сторінки: одна – з відео про вивчення англійської мови, інша – з опитуванням людей на вулиці щодо їхнього ставлення до спілкування російською. Кілька таких роликів мають мільйонну кількість переглядів.

До того ж, щоб їх відзняти, залучають як популярних блогерів, так і самого Олексія Гончаренка. 

Зазначимо, що сам нардеп активно веде свою сторінку в цій соцмережі. Там він не лише викладає відео, а й проводить прямі ефіри та спілкується з підписниками про політику.

За словами самого Гончаренка, центри не є політичним проєктом: «Я ж не сиджу в цих центрах, там немає політичної агітації». 

Водночас не помітити його присутності у «Гончаренко центрах» важко. Депутат фігурує на фотографіях сайту кожного осередку, у соцмережах і навіть дипломах про завершення курсів, які отримують учасники. 

Спонсори «Гончаренко центрів»

Мережа «Гончаренко центрів» стартувала з громадської організації «Ви.Мова» у 2019 році, ціллю якої було надавати безоплатне навчання англійської мови у віддалених одеських районах. За п'ять років організація відкрила 35 осередків, загальні річні доходи яких сягають понад 20 млн грн. 

За інформацією на сайті «Гончаренко центрів», ініціативу підтримують як державні, так і закордонні донори. Водночас перелік партнерів різниться залежно від мови сайту. Наприклад, в англійській версії серед партнерів можна помітити Збройні сили України. 

Ба більше, окремі осередки можуть залучати відмінні від вищезгаданих грантові або приватні кошти на певні проєкти. Приміром, столичний осередок центру патронує напряму британський бізнесмен і колишній заступник голови Консервативної партії лорд Майкл Ешкрофт.

Рух «Чесно» детальніше проаналізував вітчизняних жертводавців, які згадані в «Гончаренко центрі». Сільськогосподарський кооператив «Дружба народів» – єдине із трьох згаданих на сайті товариств-донорів, що має реальні доходи для підтримки громадських ініціатив. 

Кінцевими бенефіціарами агрокомпанії є група депутатів Одеської облради: Олексій Потапський і Петро Обухов від «Європейської Солідарності» та Сергій Паращенко від партії «За майбутнє». Попри належність до іншої політсили, Сергій Сергійович Паращенко був прихильником партії «ЄС». 

Зокрема тезка Паращенка та, ймовірно, його батько – Сергій Володимирович Паращенко, за даними інструмента «Золото партій», з 2016 по 2018 рік внесли на рахунки партії 16 невеликих пожертв у розмірі від 20 до 240 гривень. Крім того, фермерське господарство «Агрофірма Бургуджі», яке належить молодшому Паращенку, у той же проміжок часу надавало Одеському осередку приміщення під громадську приймальню.

Ситуація з двома іншими учасниками СК «Дружби народів» дещо цікавіша, оскільки вони напряму повʼязані з Олексієм Гончаренком. 

Так у парламенті VI скликання Олексій Потапський був помічником на громадських засадах батька Олексія Гончаренка і за сумісництвом депутата від забороненої «Партії регіонів» – Олексія Костусєва. А у 2019 році допомагав і самому Гончаренку. Крім того, від початку заснування «Гончаренко центру» саме він і є його керівником.

Помічником Гончаренка на громадських засадах був і вищезгаданий Петро Обухов. До того ж він є керівником другого товариства-спонсора «Гончаренко центрів» – ТОВ «Таксі Бонд». Цікаво, що, за даними аналітичної системи YouControl, станом на 2023 рік компанія не отримала доходів взагалі.

На додаток, Обухову також належить товариство «Старк Індастріз», яке пожертвувало за останні чотири роки понад 67 тис. грн на рахунки Одеського осередку партії «ЄС», який очолює Гончаренко. 

Серед спонсорів осередку партії ще мінімум троє людей-донатерів – Михайло Шмушкович, Валентина Шульц та Олег Звягін – мали стосунок до «Гончаренко центрів» або були помічниками депутата Гончаренка. Про це свідчать їхні теги у GetContact.

Останнім донором, з опублікованої інформації на сайті «Гончаренко центрів», є фермерське господарство «Укрлендфармінг». За інформацією ЗМІ, станом на 2022 рік обсяг боргів групи «Укрледфармінг» перевищив $2 млрд. 

І це не просто так: його засновником був скандальний Олег Бахматюк, який наразі проживає у Відні. У жовтні 2022 року НАБУ та САП повідомили про вручення підозри Роману Насірову та Олегу Бахматюку у справі про одержання $5,5 млн та понад 21 млн євро неправомірної вигоди за відшкодування ПДВ компаніям аграрного холдингу. 

Також у 2019 році йому та ще кільком особам НАБУ повідомило про підозру у заволодінні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту від позики Національного банку України, яку отримав VAB банк, що належав Бахматюку. На початку жовтня 2014 року VAB Банк оголосив про необхідність рекапіталізації через проблеми з виплатою коштів вкладникам. Проте в тому ж 2019 році Офіс генпрокурора закрив справу. 

Амбіції та технології

Насправді питання не лише у тому, чи використовує народний депутат центри для власних політичних амбіцій, адже це помітно, навіть якщо поспостерігати за  діяльністю Гончаренка. 

Він активно розбудовує власний бренд, його акаунти в соцмережах є своєрідними альтернативними ЗМІ, вони мають у десятки разів більшу аудиторію, ніж, наприклад, офіційні акаунти Верховної Ради, з якої він веде прямі трансляції засідань. Крім того, Гончаренко розбудовує власну ГО, яка проводить політичні та інші школи для молоді та навіть в інтервʼю відкрито заявляє про плани на президентське крісло. 

Щоправда, Олексій Гончаренко, навіть як одне з облич опозиції, залишається «класичним» представником української політики. У його минулому – членство у Партії регіонів, а його громадську організацію фінансують компанії, повʼязані з одіозними діячами. 

Попри опозиційне позиціонування Гончаренка, активну й систематичну критику влади, останніми роками політик активно працює над розбудовою власного політичного бренду. 

Примітно, що лідер «ЄС» Петро Порошенко заявив, що його знову не пустили на Мюнхенську конференцію та вручили 15 повісток до ДБР.

Натомість Олексій Гончаренко був одним із небагатьох депутатів парламенту від опозиції на Мюнхенській безпековій конференції та публікував фото, на яких на задньому плані видно президента Володимира Зеленського та керівника Офісу президента Андрія Єрмака, з підписом «Працюємо!». 

А у цей час колеги Гончаренка з фракції блокували трибуну Верховної Ради на знак протесту проти запровадження санкцій проти лідера «ЄС» Петра Порошенка.

У контексті партійної діяльності та підзвітності проблема значно ширша. «Гончаренко центр» – це не єдина афілійована з політиком чи партією організація. Такі партійні або персоналізовані під політиків ГО легко використати для подальшого неофіційного фінансування кампаній під час виборів, адже вони не мають тих обмежень, що є в самих кандидатів чи партій. Їх також використовують і для «гречкосійства» – як класичного з реальною гречкою, так і більш креативного, такого як надання громадянам різноманітних безкоштовних чи інших благ.

Суть залишається одна – українська політика фінансується не прихильниками кандидатів чи політсил, а за рахунок звʼязків із бізнесменами, яких не можна назвати доброчесними. Водночас тут Україна не є винятком, оскільки політики та партії в усьому світі у різний спосіб вибудовують звʼязки з потенційними виборцями. Приміром, організовують політичні школи для молоді, як і «Гончаренко центри». Проте щонайменше на час проведення виборчих кампаній роль таких третіх сторін, які не є прямими учасниками перегонів, має бути врегульована. 

Підходів до цього існує багато, наприклад, повна заборона участі або вимога до громадських обʼєднань публікувати детальні фінансові звіти. І фінансування таких обʼєднань також в останньому випадку має регулюватися інакше, особливо в розділі іноземних донорів.

Тож поки деякі організації проводять курси з фінансової грамотності та роздають стипендії за відео в TikTok, інші отримують гроші безпосередньо від іноземних урядів. Так, Рух «Чесно» вже писав, як угорські партії в Україні отримують фінансування та ведуть діяльність через свої ГО, які поширюють наративи про пригнічення прав етнічних меншин на Закарпатті й водночас отримують кошти Угорщини.