Захисник Київщини, воїн Третьої штурмової бригади. Згадаймо Андрія Чумака

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Чумака. 

Життя захисника України обірвалося 13 лютого 2025 року у столичному шпиталі, де Андрій Чумак два тижні вів боротьбу зі смертю після важкого поранення на фронті. Про це повідомила Обухівська міська рада. 

Народився Андрій Чумак 13 червня 1979 року в Києві. У столиці пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчив школу №235. Село Красне Перше стало для Андрія другою батьківщиною, адже в цьому мальовничому населеному пункті по маминій лінії проживає рідня, тут поховані бабуся й дідусь Андрія, та знайшли свій останній спочинок батьки.

Усе своє свідоме життя Андрій пропрацював автомеханіком. Це було його і захоплення, й спосіб заробітку. Згодом відкрив своє власне підприємство, пов’язане з автомеханікою.

Він був активним, рухливим, легким на підйом, «душею компанії». Завжди був у центрі уваги. Допомагав без відмовок людям. Дуже любив свою родину, рідну Батьківщину. Цікавився історією, захоплювався читанням книг, займався спортом. Близькі згадують Андрія гідним, порядним та чесним чоловіком.

Коли повномасштабна війна увірвалася в життя українців, він став одним з перших до лав територіальної оборони. Був на службі у місті Вишневе, захищаючи передмістя Києва від ворога. Андрій мріяв потрапити у 3-тю окрему штурмову бригаду. І згодом ця мрія здійснилася.

У вересні 2024 року його мобілізували до лав цієї бригади штурмовиків, з якими він воював на Харківському напрямку фронту. Мав військові нагороди.

Андрій Чумак мріяв потрапити у Третю окрему штурмову бригаду і згодом ця мрія здійснилася

фото: Обухівська міська рада/Facebook

Далі були бойові завдання на інших територіях. Під час одного з таких важких завдань, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, він отримав тяжке поранення біля населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області та був доставлений до столичного шпиталю.

Два тижні Андрій був в реанімації, прийшов до тями. Навіть трохи жартував, не в змозі розмовляти, мімікою підтримуючи дружину та брата, але тяжке поранення не дало йому шансів жити далі. 13 лютого 2025 року Андрія не стало.

«Україна втратила хороброго воїна, вмотивованого до боротьби із запеклим й підступним ворогом. Андрій залишив великий слід в історії українського народу, вірно захищаючи його незалежність», – написали в Обухівській міській раді. 

Прощання з Андрієм Чумаком відбулося 18 лютого у селі Красне Перше.

У захисника залишилися дружина Вікторія, рідний брат Сергій та племінник Дмитро, якого Андрій любив, як сина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.