Не треба так емоційно зразу реагувати на заяви нового глави Пентагону Піта Геґсета.
Зараз – не це головне і він, наскільки відомо, не є у групі переговорників з Росією.
Там ключові ролі будуть у Марко Рубіо, Джона Реткліффа, Майка Волца і Стіва Віткоффа. До того ж, всі вони – «продовження рук» президента США Дональда Трампа.
Головне – не програти ключовий наратив, що це агресія і російська загарбницька геноцидна війна проти України зі всіма міжнародно-правовими наслідками, а не війна «with Russia/Ukraine».
США мають бути важливим посередником і можна вітати спроби нової американської команди на чолі з Дональдом Трампом знайти рішення припинення широкомасштабної війни.
Але вже очевидно, що США не можуть бути єдиним посередником для досягнення саме справедливого й довготривалого миру. Потрібні у перемовинах «ядерні» Велика Британія, Франція. Мабуть, не обійдеться без задіяння Китаю.
Потрібно оновити/підсилити українську переговорну команду.
Поки є готовність чинити далі опір агресору – головним суб'єктом рішення є не посередники, яким ми б впливовими вони не були, а найбільш активна частина народу України, насамперед ЗСУ, Сили оборони у цілому, волонтери...
Ну і, звісно, ті, хто має офіційно представляти Україну назовні, насамперед президент України Володимир Зеленський, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга і (премʼєр-міністр України – за посадою, а не реальною діяльністю).
Поки складається враження, що зараз граємо не ми, а нас...
Причому дуже швидко заганяють.
Тому динаміку ідей і дій треба збільшити кардинально, а задіяність всіх можливих механізмів для відстоювання національних інтересів України посилити (а не стріляти собі у ногу з недопуском опонентів на важливу міжнародну конференцію, якщо така участь очевидно допомагає спільній справі).
Треба, звісно, виходити з широкомасштабної війни, але не поспішати з рішеннями. Спиратися на волю народу.
Не допустити «Мінськ-3» – такий, здається, чудовий був слоган...
Головне: не допустити «Мюнхен-2» та «Стамбул-2»!