Лариса Кадочникова – закриття року. Як театрали з кіношниками веселилися на премії «Чорний лотос»

А наші постійні читачі й читачки помітили, що бурчить вона про це незмінно і регулярно. Бо вийдуть ведучі з папочками, зачитають якісь напівофіціозні текста, оголосять список спонсорів, можливо, спробують пожартувати, але це за них краще зроблять один-два переможці. А публіка тим часом просто виходить із зали бухати в коридор. Спостерігали таке дійство не раз і не двічі. 

І саме тому приємно опинятися на трохи інших подіях. Їхній рецепт зазвичай один і той самий – розслабтеся і будьте собою. «Чорний лотос» відбувається вже втретє і рулить там усім Олекса Гладушевський, наш із вами колишній колега, телевізійний продюсер, який звалив із нашого дурдому кілька років тому й віддався мистецтву. Став театральним режисером, продюсером і регулярно видає свої постановки. А премії роздає кому схоче. Жодних цих ваших журі та суперечок.

Відбувалося все в Театрі Драматургів, місцині, яка існує відносно недавно, але вже здобула цікавий імідж серед театралів. Ваша авторка, як завжди, безбожно запізнювалася. Бо, знаєте, з Бучі на Поділ швидко не доїдеш. Але і подія почалася трішки пізніше, тому все ок. Театр Драматургів – це відносно невеличне підвальне приміщення на Сагайдачного. Спускаюся і заходжу. Всі вже у зборі. На крайньому стількику бачу Женю Туніка – шоуранера зі «Старлайтів». Ага, думаю, вже ясно хто отримає нагороду за найкращий серіал. 

Пробираюся на задній ряд, де мені вже люб'язно вибили місце кастингдиректорка Орина Петрова і драматург Сергій Кулибишев.

Орина Петрова, Сергій Кулибишев, Оксана Черкашина та Євген Тунік

Думають, напевне, що я їхні майбутні творіння не чіпатиму. Ага, сподівайтеся. Намагаюся бути непоміченою, бо навколо герої нашої постійної рубрики «клуб чорний рот». Але вдається кепсько.

Людей небагато, тому одразу відчувається домашня атмосфера. 

Звісно, почали усе з херасменту. Точніше із цієї всієї колотнечі з вже цілим списком усіляких театральних діячів, яких звинувачують у багаторічній, так би мовити, неналежній поведінці. Ми про це багато писали і глибоко поділяємо думку людей, що це лишень початок і процес незворотній. У день премії, але вранці, біля КМДА відбулася величезна акція, в результаті якої Андрія Білоуса таки відсторонилиз посади художнього керівника Молодого театру. 

Поки я пролізала на своє місце, одна з організаторок акції драматургиня Катерина Пенькова, яка примчала з-за кордону, вже виступала з промовою.

Крім серйозних слів про те, що треба побороти це зло до кінця, у спічі Катерини знайшлося і місце для жартів. Якщо, каже, надумаєте збиратися по Поплавському – кличте знову. 

З кутка почувся голос Римми Зюбіної: «Мені сьогодні снився Поплавський! Сказав мені: "Мовчи, мовчи!"». 

«Це к дєньгам!», – відповів хтось із зали. 

М-да, ваша Антоніна, звісно, закупилася попкорном,але люди кажуть, що Юного Орла не так вже й легко буде випхати з його гніздечка. Мовляв, за роки діяльності у нього назбиралося занадто багато компромату на різних високопосадовців. Зокрема і у відеоформаті. Господи, ну дійсно Пі Дідді, що його казать. 

Отже, давайте вже починати роздачу нагород. Олекса у кофті з Карлом Лагерфельдом починає свій стендап.

Був без папочки, але з блокнотиком. Заявив, що премія поки бідна, тому будем без пафосу і красивих написів. І ще цьогоріч не буде номінацій «найкращий сценарій» та «найкраща п'єса». Питаю у Кулибишева, чого це так. Відповідає, що він цьогоріч просто не написавні сценарію, ані п'єси. Ага, тоді все ясно. До речі, ось же репортаж з минулорічних «Чорних лотосів». 

Нині ж у нас на церемонії з'явилася ведуча другого плану – вже згадана Римма Зюбіна. Вона сиділа збоку і допомагала Гладушевському бути ведучим. Схема робоча, шановні організатори інших івентів, тому переймайте. 

Першу нагороду за найкращу чоловічу роль другого плану в кіно отримує Олександр Новіков, який зіграв у стрічці «Малевич» Володимира Татліна. Це художник і конкурент Малевича, з яким вони у фільмі постійно сваряться. У фільмі їхні стосунки великою мірою міфологізовані, тому не сказати, що це точний байопік. Візьміть до уваги, коли будете дивитися.

У промові Новікова сумне поєдналося зі смішним. Ваша Антоніна, яка постійно дивиться наші так звані «народні» комедії, до такого не звикла. Треба більше однозначності. Саша говорить, що нині має складний етап у житті, працює в офісі і згадує слова батька, що треба було йти вчитися на міліціонера. Згадує Ірму Вітовську (вона теж знімалася в «Малевичі»).

«Начінається», – коментує Римма. 

Усі регочуть. 

Саша продовжує і каже, що є дні, коли просто не хочеться існувати. Але розлюбити життя може кожен, а ось щоб навпаки – треба постаратися. Що ж, усією редакцією підтримуємо ці слова і вітаємо з нагородою. А також чекаємо фільм у прокаті. 

Нагороду як найкращий актор другого плану в театрі отримує Олег Гоцуляк за роль Кассіо в «Гамлеті» (Театр драми і комедії на Лівому березі)

Так вже всі хвалать цю виставу, а ваша Антоніна ніяк не дійде до неї. Просто срам якийсь. 

Проте я двічі дивилася фільм «Божевільні» і не втомлююся вести бесіди з режисером Денисом Тарасовим про те, чому мені не сподобалося. А після цієї церемонії до наших дискусій приєднався і співсценарист Симор Гласенко. Треба сказати, що таки приємно мати справу з авторами, які не прагнуть тебе у таких ситуаціях вбити і закопати. Хоча, хто їх знає?

Між тим, «Божевільні» знайшли багатьох шанувальників, яким усе сподобалося. Нагадаю, що там йдеться про каральну психіатрію в СРСР. Фільм можна подивитися на Netflix, коли що. Взагалі, дивіться наші стрічки – зараз більшість цілком доступні онлайн і легально. Важливо мати свою думку і ніколи не покладатися на чиюсь. Навіть на таку мегаавторитетну і неймовірну як моя. Вибачте. 

Так ось, Ірма Вітовська отримує нагороду за роль другого плану у цій стрічці. Акторка приїхати не змогла, але через Тарасова передала побажання, щоб наступна церемонія «Чорного лотосу» відбулася в Палаці Україна. Денис каже, що давайте запишемо для Ірми відео з привітаннями. 

«Я вже записала!», – загадково коментує Римма.

Найкращою акторкою другого плану в театрі стає Дар'я Пльондер. За виставу «Ковзанка» у театрі «Золоті ворота». Принагідно зауважу, що він (театр) – не біля «Золотих воріт». Ну, знаєте, люди все ще плутаються і заходять хтозна-куди. Для Дар'ї це перша нагорода, до речі. Вітаємо!

Олекса постійно повторює, що у цьому році дуже багато хороших робіт саме другого плану. І далеко не завжди взагалі можна втямити де там головна, а де другого плану. 

Далі – нагорода за найкращий серіал. О, таку категорію ваша Антоніна точно схвалює. Підтримувати хороші українські серіали – святе діло. Інша справа, що інтриги поки тут не дочекаєшся – бо вибираємо з одного. Як я і підозрювала із самого початку, премію отримує «Перевізниця» і на сцену (якщо це сцена) виходить Женя Тунік. Дякує, що Гладушевський спеціально для нього вигадав цю номінацію. Олекса скромно: «Та шо там».

Тунік ще раз дякує і каже: «Роблю все можливе, щоб на тєліку було хоч трохи менше кринжатини». 

На цих словах ваша Антоніна потяглася за серветочками, бо не можу не плакати у такі моменти. 

Номінація «Відкриття року». 

Римма Зюбіна вигукує: «Лариса Кадочникова!».

Їй заперечують: «Так це ж закриття»

Ще хтось не погоджується і з цим: «Ні, це открытие года!».

Але всі не вгадали. Бо нагороду отримує Ольга Голдіс за роль Дездемони в «Отелло». Але вже в театрі Лесі Українки, у постановці Давида Петросяна. Ольга не прийшла, але статуетку їй передадуть. Це зробити визвалася продюсерка Крістіна Кісєльовайте. А у відповідь Гладушевський наробив їй компліментів за виставу «Прометей закутий» у Театрі Франка. За сміливість. 

Ви, до речі, усе це записуйте, непоганий театральний путівник виходить. Я на минулорічній церемонії як наслухалася про «Кортеса», що в «Золотих воротах», як пішла подивитися – три дні відходила. Усім раджу. Комедія про геноцид. Це справді смішно і, не побоюся цього слова, терапевтично. 

Взагалі ж, дуже цікаво спостерігати за тим, як наші митці знаходять різні способи говорити про війну. 

Номінація «Короткий метр». Гладушевський згадує свій же фестиваль «Миколайчук Open» і каже, що особливу увагу приділяють саме цій програмі. Бо мотивація молодих авторів дуже недооцінена. А вони ж наше майбутнє. А ще переможців цього року буде два. Бо хто організовує премію, той творить що хоче. Нагороду отримують стрічки «Нюанс» і «Крайній "останній" дубль».

Навіть трейлери є. Де його все можна подивитися – не знаю. Але фільми справді класні і дуже смішні. Це якраз той тип комедій, яких нам дуже не вистачає. Щоб смішно, легко і водночас вибагливо, з розумною думкою. Бо ці так звані «народні комедії» вже у печінках, чесне слово. 

Особливо актуальний «Нюанс», який дуже перегукується із нинішніми розбірками в Карпенка-Карого. У фільмі викладачку кінотеатрального вишу «викликають на килим» за те, що у роботі її студента з'являється жіночий сосок. 

Instagram પર આ પોસ્ટ જુઓ

АНТИФЕСТ короткого метру «Своїми Словами» (@svoymy.slovamy.kff) દ્વારા શેર કરેલ એક પોસ્ટ

Народу забирають автори, які працювали над обома стрічками, – Олег Кібальник та Маргарита Воронова. Їх потрібно, я вважаю, нагороджувати частіше, бо смішні промови ніколи не завадять. Олег каже: «У мене зараз синдром самозванця загострений на максимум. У вас, напевне, такі ж питання до мене. Я виріс в Полтаві і нас не готували до таких відзнак. У нас був Андрій Данилко, який досяг світової слави. Тому я і подумав: "Ну, значить, у тебе, Олег, точно не вийде". Як підвердження цього я вступив до Карпенка-Карого».

А також Олег Погоджується, що на «Миколайчук Open» таки приділяють особливу увагу молоді. Бо заходиш у готельний номер, а там – двоповерхове ліжко. І таке з'являється відчуття, що ти вже переміг 

Маргарита додає, що під час зйомок «Нюансу» (це дипломна робота) їм в університеті натякали, що може не треба такого фільмувати і показувати. А я додам – молодці що не послухали. Ще тільки викладіть його кудись, аби люди могли подивитися. Ми обіцяємо пошерити скрізь де можемо!

Але їдемо далі. Найкращий документальний фільм. Олекса каже, що тривають пошуки доречної форми оповіді про війну. Як українцям розповідати про неї, як іноземцям, яким ми вже осточортіли. Але з ними говорити необхідно. Аби зрозуміли і відчули. І цей фільм, каже, саме такий – важливий, щемкий, тонко розказана історія спогадів. І це «Фрагменти льоду» Марії Стоянової. Нагороду забрала продюсерка Аліна Горлова і сказала, що стрічку можна подивитися в онлайн-кінотеатрах. Що я вам наполегливо і раджу зробити.

А поки ловіть трейлер.

Номінація «Найкращий актор у кіно». «Камерна історія, де все тримається на акторах», – говорить Гладушевський. І нагороду отримує Віктор Жданов за роль у «Сірих Бджолах».

Від себе скажу, що зіграв актор, звісно, чудово. Як завжди. Але хочеться бачити Жданова у більш різнопланових роботах, бо йому постійно пропонують практично одних і тих самих персонажів. Якихось флегматичних буркотунів, які неодмінно викликають симпатію. Такий собі «батько». Коли хороші актори застрягають в якомусь амплуа – якось трохи образливо за невтілені можливості. 

Сам Жданов ще раз згадав про протистояння насильству в театрі: «Дякую, що ви такі і що ми робимо те, що робимо». 

Номінація «Найкращий актор у театрі». Виграє Арсен Бойчук за головну роль у виставі «На полі крові» театру «Маланка». Занотовуємо і купуємо квиточок. Кажуть, що дуже треба. 

«Найкраща акторка у кіно». Олена Узлюк за «Уроки толерантності». Ну, тут немає що і казати. Вибір підтримуємо повністю всією редакцією

В персонажці Олени багато українських жінок побачать саму себе. 

Ну і «Найкраща акторка у театрі». Без зайвих слів. Риммо, виходьте. Усе за виставу «Вороги. Історія любові» в постановці Максима Голенка в театрі Заньковецької. 

Зюбіна підготувала промову, яка потягнула б на окремий матеріал Антоніни. Тому подаєм скорочено. Ну, як можемо, бо шкода щось викидать:

«Я приїхала зі Львова і мені снився Поплавський. І він мені казав: "Мовчи, мовчи". Але я поїду в Грузію на зйомки і не буду мовчати. Це не перша моя премія. Я тут записала собі, щоб коротко сказати. (всі регочуть – Антоніна). 

І також думаю, що нам таки треба започаткувати ту антипремію, щоб хоча би між собою. Я буду фінансувати! Я буду купувати багато всякого там шампанського! Бо запам'ятайте, будь ласка, всім на моєму похованні сміятися, веселитися, розсипати мій прах в Дніпро. Тільки подивіться, щоб там весілля не пливло, щоб на наречену не насипалося. Бо вона така: "Що за херня?" "Це Римма Зюбіна на кризі!". "Ой, дайте ще!". "Та закончилась!".

А все, що сьогодні відбувалося під КМДА – це те, чого мені завжди бракувало. Коли я читала, що "от хлопці повернуться з фронту і от вирішать". Ні, хлопці, які повернуться з фронту, вони будуть дуже втомлені і дуже травмовані. У них будуть розбиті серця, розбиті родини і розбиті шляхи на майбутнє.

І вони не мають вигрібати і свої конюшні, і наші. Якщо ми будемо сьогодні чекати хлопців, які повернуться з фронту і будуть потім вигрібати, що у нас в Молодому театрі, в старому театрі, що у нас в Держкіно, що у нас в Міністерстві культури, які поци очолюють наші театри, хто нас ґвалтує. То значить, ми інфантильне суспільство, яке не виросло».

Бурхливі оплески. 

А ми з вами вже у фіналі «Чорного лотоса». Номінація «Найкраща режисерка кіно». Олекса твердить, що у цієї дівчини найтонший смак в нашому кінематографі. Хм, хто ж це? 

І це Жанна Озірна та її фільм «Медовий місяць».

Це дебютна повнометражна робота режисерки, яку поки чекаємо у прокаті. Вона розповідає про сімейну пару, яка застрягла в квартирі в окупації на Київщині. Перед прокатом напишу і свої враження, бо вони трохи інші, ніж у Гладушевського.

«Найкраща режисерка театру» – Тамара Трунова за виставу «Ha*l*t» в Театрі на Лівому березі. Ось трішки з Тамариної промови:

«На жаль, все це виглядає як початок. І сьогоднішній мітинг вранішній – це теж перебирання функцій держави. Держава не справляється. Але ми є, ми дорослі. І вже не прийде ніякий майстер і нас не введе в оману як правильно жити. 

Хотіла б попросити не називати процеси цифрами. Тим паче, ми знаємо, що серед тих, хто мовчить, можливо, є більш травмовані люди. І коли ми цькуємо тих, хто мовчить і відселяємо їх на якийсь інший острів, опозиційний до теми, яку ми розглядаємо, боюсь, що ми робимо злочин проти себе. Якщо у вас є сили, ресурси, психічне здоров'я, здоров'я в принципі – приділяйте увагу людям, яким складно».

Власне, усі ці промови – це те, що вашій авторці так хочеться чути на таких преміях. Бо вони не лише про нагородження, але і про проговорювання чогось важливого. Про відсутність офіціозу і пластмасовості. Я впевнена, з такої премії точно ніхто не вийшов би хильнути чогось у холі та потриндіти з колегами. Правда, там і бару ніякого не було. Раджу ще й це перейняти іншим організаторам. Бо бар – це таки занадто сильна точка тяжіння, якій важко опиратися. 

Найкращий фільм – «Редакція» Романа Бондарчука. 

Стрічка, яка вже була у прокаті і отримала багато, як то кажуть, змішаних відгуків. Хто не встиг у прокат – шукайте фільм на онлайн-платформах. 

Ну і нарешті. «Найкраща вистава» – «Самотній Захід», режисер Олександр Соколов, Театр на Лівому березі. Гладушевський описав цю виставу як таку, яка отримала кардинально протилежні враження: від розчарування до захвату.

Що ж – ні слова більше. Такі відгуки – мої улюблені. 

На цьому все. Занотовуйте собі, що не подивилися і обов'язково подивіться. Усім пока.

А я сіла і почекаю, поки Олекса Гладушевський почитає цей текст і прийде, як завжди, виправляти прізвища у тексті. Бо зайвий редактор зайвим не буває. 

Фото: Серж Базілік, Ганна Хижняк