Дональд Трамп меняет торговые правила для всего мира. Что должна делать Украина

Дональд Трамп вже реалізував свою обіцянку та запровадив тарифи на імпорт з Канади, Мексики та Китаю.

На черзі – тарифи на товари з Євросоюзу.

Це рішення збурило міжнародну торгівлю.

То що ж тоді робити Україні – і владі і бізнесу?.

Перш за все далі експортувати.

Які б заяви не звучали.

Закрити кордон навіть якщо у вас є угода про вільну торгівлю – ситуація нам знайома з 2023 року по заборонах наших сусідів.

Але торгівля триває і бар’єри знімаються.

І конфлікти лише сильніше підкреслюють важливість угод про вільну торгівлю.

Зрештою за першої адміністрації Трампа NAFTA було оновлено до USCMA/CUSMA/MUSCA.

Не слід теж забувати, що не менш важливим праволіберальним лідером в світі є президент Аргентини Хавʼєр Мілей, який проти тарифів як таких і скасовує їх в Аргентині.

То ж протарифне мислення не є монолітним в світі.

У випадку США само по собі треба брати до уваги, що український експорт в 2024 році склав $869 млн – 2,08% всього експорту.

Експорт зріс на 67% у порівнянні з 2023 через те, що левова частка нашого експорту до США метал, який почав транспортуватися морем.

Імпорт зі США склав $3,4 млрд, або 4,95% від всього імпорту до України.

Цифра величезна, та в ній домінує безпекова складова і вживані машини.

За логікою президента США, Україна заслуговує на скасування тарифів, щоб вирівняти торгівлю.

Та вряд чи це найбільш ймовірний сценарій.

Тим не менш шанси на прагматичну домовленість зі США щодо тарифів на сталь є.

Більшим викликом буде хвиля заходів з кореляції товаропотоків.

Наприклад, коли ЄС запровадив захисні заходи по сталі у відповідь на мита Трампа, під європейські заходи ЄС тоді потрапили і ми.

Тому головний фокус зараз все ж підтримувати і розвивати відносини і знімати тарифи з ближчими торговими партнерами.

Наша торгівля Європо-Середземноморська – в цей регіон у 2024 році ми експортували 76,8% товарів.

Країни цього регіону об’єднані в єдині правила походження ПанЄвро.

Мед, що дозволяє будувати безмитні ланцюги постачання на основі сертифіката походження EUR.1.

Наша текстильна промисловість тепер дуже добре розуміє, що маючи можливість імпортувати сировину з цим сертифікатом ми маємо конкурентні переваги з виконання замовлень на ринок ЄС.

То ж в цій сфері ми робимо такі кроки:.

Подалоьша інтеграція до внутрішнього ринку ЄС.

В нас немає мит на більше 10 000 товарів.

Лише 7 товарів зараз частково обмежені де юре.

До того ж аби врахувати відмінні умови сільського господарства ми не експортуємо 4 товари до сусідніх держав-членів ЄС.

Наше завдання на цей рік – щонайменше зберегти існуючи параметри торгівлі з ЄС.

Але це важливо лише для чутливих аграрних товарів.

Для промисловості митних бар’єрів немає.

Ми перейшли на нові правила ПанЄвро.

Мед (і додаємо за кілька тижнів і перехідні правила).

Вже за кілька місяців 20-річна сага з промисловим безвізом АСАА увійде в завершальну стадію – офіційних переговорів.

Тож вже цього року може торгівля промисловою продукцією буде фактично відбуватись в режимі свободи руху товарів ЄС.

2 Ратифікувати угоду про вільну торгівлю з Туреччиною.

Ця угода, як застрягле в порту судно – обросло молюсками-упередженнями.

Але Туреччина і без Трампа має традицію раптово і різко збільшувати мита.

Зона вільної торгівлі – це важлива гарантія від збільшення мит і зменшення їх навіть для тих товарів, які лише частково лібералізуються, адже будуть діяти тарифи станом на початок перегорів (2012 рік).

Не кажучи вже про те, що для всіх товарів створюються можливості торгувати без мит.

І кількість запитів на прискорення ратифікації від бізнесу більшає.

Головне ж перетворити Туреччину на частину нашої матриці ПанЄвро.

З ратифікацією ЗВТ з Туреччиною турецька сировина стане основою для продукції з доданою вартістю для експорту в ЄС.

Звучить як казка, але запитайте в знайомих виробників текстильної продукції.

3.Модернізувати Угоду про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (EFTA).

Угода переговорена минулого року і в першому півріччі буде підписана міністрами економіки України, Норвегії, Швейцарії, Ісландії та Ліхтенштейну.

Сумарний експорт до цих країн у 2024 році склав лише $143 млн, але це ринки, які найбільше інтегровані з ЄС і є омріяними для багатьох наших виробників.

4.Укладення угод про вільну торгівлю з іншими країнами ПанЄвро.

Мова йде про Єгипет (експорт в 2024 році – $1,6 млрд), Ліван ($412 млн), Туніс ($330 млн), Алжир($314 млн), Марокко ($160 млн), Сербію ($130 млн), Йорданію ($98 млн), Албанію ($31 млн), Боснію і Герцеговину ($21 млн), Палестину ($20тис), Сирію ($8млн), Фарерські острови ($14,2тис).

Тут важливий не так обсяг торгівлі, як можливість побудови виробничих ланцюгів.

Інший вектор – розвивати відносини з тими країнами, які ставлять на розвиток торгівлі.

Канада, Британія, ОАЕ – їх стиль в торгівлі різний, але вони є важливими торгівельними центрами в своїх регіонах.

Угоду з Канадою ми модернізували минулого року.

Угода з ОАЕ буде підписана прямо дуже скоро (ЄС тут пасе задніх і лише збирається почати переговори з ОАЕ).

Угода з Британією активно розвивається і ми маємо намір зробити ще кілька удосконалень в ній цього року.

З цими країнами ми маємо і угоди про цифрову торгівлю.

Зараз ці угоди не видаються важливими, але коли торгівельні антагонізми зайдуть в цифрову сферу саму угоди про цифрову торгівлю будуть інструментом захисту доступу на зовнішні ринки.

Ми будемо розширяти мережу таких угод.

Як і угод про взаємний захист інвестицій.

Риторика президента Трампа універсалізує економічний дискурс, коли до балансу зараховується не лише торгівля товарами, але і потік наркотиків і міграції.

У відповідь США згадується потік інвестицій і роялті, який йде від торгівельних партнерів.

Тому угоди на кшталт про цифрову торгівлю чи захист інвестицій мають гарантувати наші інтереси в усіх сферах міжнародної економіки.

Також україна продовжить відстоювати свої інтереси в СОТ.

Так, варто визнати – ідея перетворити СОТ на наглядача за торгівлею провалилася, але глобальний діалог щодо торгівлі нікуди з СОТ не дівся.

І досить цікаво, здебільшого ми маємо спільну позицію з ЄС і США, але в питаннях аграрної торгівлі ми більші союзники з іншими країнами – Канадою, Австралією, Бразилією та іншими учасниками Кернської групи.

Розмови в СОТ- це стратегічна робота з формулювання нового балансу в глобальній торгівлі.

Конфлікти колись закінчяться новим набором глобальних правил.

Зрештою нинішні правила СОТ готувалися майже 10 років.

І саме в рамках глобальних розмов можна відчути себе всередині мурмурації – тобто відчути усі нові тенденції в торговій політиці і формувати свої інтереси актуальною мовою, аби не пасти задніх, як це було в наших 90-х.

На цей час треба робити ставку на двосторонні відносини з ключовими партнерами і на активні інструменти захисту національного виробника – торговий захист, адміністративні заходи, і в разі потреб піднімати тарифи і забороняти імпорт там де треба, а не лише там де можна.

Але це все має розвиватися лише в контексті промислової політики України "Зроблено в Україні".

Це доволі тривіальна стратегія, заснована на сучасному дискурсі, але все може змінитися.

Сьогодні для нас дивною звучить мова торгівельних угод 19 століття, але тоді ключовим було питання фізичного заходження на ринок – можливості відправляти судна з товаром в порти інших держав.

І вже зараз в питанні мит голосною є думка, що їх збільшення веде до удорожчання продукції, яка виробляється з товарів, обкладених митом.

Наприклад запровадження СВАМ призведе до подорожчання металу, що ще більше зашкодить європейському автопрому.

Якими ж будуть угоди майбутнього? Я думаю, що це будуть угоди не про вільну торгівлю, а про економічну безпеку, коли безпекові гарантії будуть йти рука об руку з доступом на ринок і гарантіями для приватних компаній.

Цілком може бути, що це і є логіка нашої майбутньої угоди зі США.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів.

Стаття була вперше розміщена на facebook-сторінці автора та публікується з його дозволу.