«Цьому дам і цьому дам, а цьому не дам». Держкіно почало розподіляти сльози із кінобюджету-2025
Зазвичай Рада Держкіно — це така собі «сорока-білобока», яка всім роздала, але може там комусь одному не дала. 2025-й бюджетний рік перетворює членів Ради на еквілібрістів. Балансувати між виробництвом і наявними грошима зможуть хіба відьмаки. Роздавати майже нема чого.
Ми писали про те, що радість кіновиробників від затвердження результатів 19-го пітчингу була передчасною. Адже загальна сума кошторисів проєктів, які Рада Держкіно виявила готовність підтримати, по факту в рази перевищує ту кількість грошей, яку парламент виділив на всю галузь.
Якщо в минулому році це було більше як пів мільярда гривень, то на 2025 з державного бюджету можна буде профінансувати виробництво лише на 108 мільйонів. А загальні цифри наявних в Держкіно грошей (і на виробництво, і на промо, і на фестивалі), за словами голови Ради Держкіно Андрія Осіпова, у 7 разів менше за минулий рік.
Магічним чином кількість грошей на кіно повпливала і на тривалість засідань Ради. Ваша Антоніна, збираючись дивитися запис, запаслася перекусами і термосом чаю — зазвичай задоволення тривало 4-6 годин. Але цього разу відстрілялися за півтори — ми навіть зголодніти не встигли.
Засідання розпочали із хвилини мовчання за загиблим на війні Станіславом Притулою, кінопродюсером і головою Громадської ради при Держкіно.
Від трагічного перейшли до сумного. Оголосили, скільки грошей розписано на кожну з програм 19-го пітчингу. Суми такі, що в кожному розділі можна профінансувати по 2-4 фільми, а не в середньому по 10, як було затверджено.
Отже, на документальні, просвітницькі, анімаційні, дитячі, авторські та на дебюти (це ті категорії, де виробники можуть просити 100% фінансування від держави) —41 млн 135 тис. гривень.
На ігрові та анімаційні, де фінансуватимуть до 80% — 40 млн 906 тис гривень.
На телефільми і телесеріали (тут виробники могли просити лише 50% свого кошторису від держави) — 13 млн 548 тис гривень.
Якщо ми все правильно порахували, то в тій першій категорії, зі ста відсотками державного фінансування, в конкурсі перемогли 43 проєкти. В середньому кожен з них заявив вартість свого виробництва +- 10 мільйонів гривень (документальні, звісно, в рази менше, але в ігрових бюджети такі).
У нас є пропозиція для Держкіно. Беручи до уваги здобутки світового кіно, пропонуємо гроші спрямувати на влаштування «Гри в кальмара» для українських продюсерів. Хто дійде до фінала, того і профінансуємо. Ну бо це, здається, єдиний реальний сценарій.
Голова Ради Держкіно свідомий того, що їм зараз доведеться десь відмовляти у фінансуванні, а десь як мінімум урізати, звернувся до кіноспільноти із проханням не ображатися і, головне, не влаштовувати срачі.
Той момент, коли Антоніна енергійно киває головою, підтримуючи посил. Але запасається попкорном, адже срачі все одно неминучі через те, що із літер «с», «р», «а», «к», «а» комусь таки вдасться скласти слово «краса», а більшості пощастить менше.
На цій ноті Рада розпочала розгляд запитів на фінансування. В січневому засіданні виробництво фільмів-переможців 19 пітчингу не розглядали. Роздавали лише бюджети на промо фільмів, на організацію показів українського кіно за кордоном та на організацію фестивалів.
З огляду на фінансову ситуацію, Рада мало не аплодувала стоячи Спілці кінематографістів. Спілка свого часу подавала заявку на фінансування церемонії вручення премій імені Сергія Параджанова. Тієї славнозвісної церемонії, яка стала відома поза межами кіноспільноти, завдяки мовному скандалу із Ларисою Кадочниковою.
Спілка відізвала свій запит, повідомивши, що із церемонією впоралась своїми силами і не потребує фінансової допомоги держави. («Та і піар вийшов голосний», — додає Антоніна. Ох і стерво ця ваша Антоніна!)
«Film.ua Distribution» попросив бюджет на промо трьох фільмів: «Дім за склом», «Песики» та «Потяг у 31 грудня». На кожну кампанію по 300 тисяч гривень.
Тут варто нагадати тим, хто в темі, і повідомити тим, хто випадково зайшов почитати, що на промо зазвичай Рада Держкіно виділяла вполовину менше, по 150 тисяч. Ця практика існувала вже декілька років. Звісно, що витрати зростають з кожним роком через ціни (а це трейлери, відеоматеріали, зовнішня реклама, піар, допрем'єрні покази в різних містах, СММ, створення постерів і т.ін.). Але момент для спроби змінити практику «150 тисяч» було обрано, м'яко кажучи, невдало.
Тим більше, що на промо фільмів, на заходи, на фестивалі всього і на все в цьогорічному бюджеті 11 мільйонів. А один лише Одеський кінофестиваль вже вигріб 4 мільйони (і це ще обрізана Радою сума з надією на те, що парламент зглянеться і влітку проголосує дофінансування кіногалузі). І в цьому випадку слово «вигріб» не несе негативної конотації, бо вартість і масштаб ОМКФ зазвичай релевантний таким сумам (і значно більшим). Просто із івентами та промо маємо таку саму ситуацію, як і з виробництвом. Хто перший — того і капці.
Врешті решт запит на фінансування промо задовольнили за старими стандартами, по 150 тисяч. А от фільму Юрія Горбунова «Потяг у 31 грудня» взагалі не дали.
Пояснення цілком логічне. Його озвучив член Ради Держкіно і керівник «ТЕТ-продакшн» Акім Галімов: «Моя позиція така. І це без прив'язки до компанії. Ресурсів дуже мало. І в нас на цей рік на питання популярізації наших фільмів, зокрема за кордоном, багато фестивалів, а грошей 11 мільйонів. Тож, якщо фільм вже відбувся і зібрав класний боксофіс, і він був суперуспішний завдяки вашій команді і вашій компанії, то оті крихти, які в нас є, ми маємо розподілити на те, що нас очікує цього року».
За ці слова, сповнені здорового глузду, Антоніна призначає Акіма Галімова любимчиком місяця.
фотка з УП
Соррі, відволіклись.
Загалом в рамках цієї статті бюджету Рада вже має заявки від фестивалів на 5 млн гривень і чекає ще на 5 (з огляду на перелік щорічних фестів, які зазвичай звертаються по фінансову допомогу держави). Тож, не треба особливих математичних здібностей, щоб порахувати, що на все промо (включно із показами фільмів за кордоном) лишається всього мільйон.
Одним із наступних пунктів Рада виділила 443 тисячі гривень на покази українського кіно в Бельгії. Вагались. Ставили багато запитань. Зокрема, хто глядачі? Чи це покази для української громади чи для бельгійців? І скільки глядачів вцілому планується охопити цими показами. Прозвучало, що орієнтовно це подивляться декілька сотень глядачів.
Тож, за виділення на це грошей таки проголосували, але попередили всіх, хто надалі приходитиме за грошима на кіноівенти, що за результатами вони тепер матимуть надавати не лише фінансовий звіт — на що витрачені кошти — а і KPI (скільки глядачів було, хто ці глядачі – українці чи іноземці – і таке інше).
Ще 150 тисяч на промо отримала «Буча». Вона вже і в прокаті була (але не оголошували боксофіс), і на фестивалі у Варшаві. Тепер от влаштовують спецпокази за кордоном. Знову. Бо саме цим автори займалися тривалий час, називаючи це показами робочих матеріалів чи режисерської версії.Вочевидь аби мати шанс потрапити хоч на якийсь фестиваль.
Щоправда, в таких ситуаціях зазвичай до цього моменту у фільму вже мали би бути європейські та американські дистрибутори, які зокрема такі покази потім і влаштовують. Але продюсер наголосив, що вони розглядають своє кіно не тільки як фільм, а і як культурну зброю, тому і влаштовують такі покази самостійно.
І ще трохи про покази за кордоном.
Компанія продюсера Андрія Ногіна («Свінгери», «Свінгери-2») цьогоріч забезпечує наявність українського стенда на кіномаркеті в Берліні під час Берлінале. Звісно, що вони звернулись за фінансуванням до Держкіно.
І все було би в робочому порядку, якби не формулювання в заявці, які досвідчений в таких питаннях Алік Шпилюк піддав сумнівам. Якщо коротко, то в заявці — подія космічного масштабу. З ранку до ночі на Берлінале тільки те і робитимуть, що показуватимуть українські фільми. В тому числі під час церемонії відкриття фестивалю.
По факту ж малося на увазі, що на українському стенді в межах кінофоруму стоятиме плазма, де з ранку до ночі показуватимуть ці самі фільми. І немає в цьому нічого знецінюючого — це практика маркетів. Просто давайте не називати це «показами в Палаці Берлінале». Хоча чисто технічно навіть і не збрехали. Бо тєлік стоятиме саме там.
От таке вийшло перше засідання. Чесно кажучи, Антоніна чи не вперше під час перегляду співчувала абсолютно всім.