Пора закривати хвости: головні проблеми української освіти, які тягнуться з минулого року

Низка важливих рішень була прийнята у 2024 році. Однак, не все вдалося і частину проблем ми переносимо й у наступний рік. Найважливіші з них окреслить 24 Канал, опираючись на дослідження "Української правди".

Що потребує вирішення в українській освіті

Низка нерозв'язаних питань стосується середньої освіти

1. "Школа офлайн": що потребує врегулювання

Міносвіти у 2024 році анонсувало прагнення скоротити кількість учнів, які навчаються онлайн, – з 600 тисяч до 300. Ця ініціатива супроводжується побудовою укриттів, підземних шкіл, закупівлею автобусів, додаткових гаджетів. Однак, є моменти, які треба владнати.

Ключовий момент "Школи офлайн" – батьки-переселенці мають перевести дітей до шкіл за місцем фактичного проживання. Але батьки мають право самостійно обирати заклад і формат навчання дитини, а добровільно-примусова вимога про переведення до шкіл за місцем перебування на очне навчання – не зовсім законна. А якщо потрібно впровадити подібні зміни, то лише – вносити відповідні зміни в закон, а не обмежитись наказом МОН.

Ця ініціатива запроваджується з 1 вересня 2025 року. Ми розуміємо, що проходження законопроєкту у Верховній Раді доволі довготривалий процес, але є час для того, щоб цю розбіжність владнати,
– вважає Надія Лещик.

Інше питання – організація навчання дітей, які залишаються за кордоном, але зрештою хочуть і планують повернутися в Україну. "Школа офлайн" передбачає з 1 вересня 2025 року лише українознавчий компонент – українську мову, літературу, історію України тощо. Повний цикл предметів за українською програмою не буде доступний, що викликає обурення у батьків. І це може призвести до втрати зв'язку з Україною.

Третя проблема впровадження політики "Школа офлайн" – невизначеність долі вчителів, зокрема з прифронту, які можуть втратити роботу під час зміни мережі шкіл (адже дітей, які навчатимуться в Україні очно, у будь-якому випадку вже буде менше, ніж до повномасштабного вторгнення).

Запропоноване рішення МОН – кадровий резерв учителів. У 2023 році Кабмін затвердив постанову про формування кадрового резерву, проте не було інструментів для його впровадження. Але планують його запустити для роботи на деокупованих територіях.

Ще у вересні заступник міністра освіти і науки Андрій Сташків окреслив основні принципи роботи кадрового резерву, утім подробиці, які дійсно цікавлять вчителів і досі не відомі.

Достеменно невідомо, як саме працюватиме кадровий резерв освітян, скільки часу у ньому можна буде перебувати і як розраховуватимуть виплати вчителям, які залишаться без навантаження. Крім того, педагоги-чоловіки взагалі можуть кардинально змінити вид діяльності, адже втратять право на відстрочку від мобілізації.

Дослідження демонструють, що 40% вчителів в Україні налаштовані піти з професії до 2030 року.

2. Перевантаження вчителів

Окрім уроків, у вчителів є ще така діяльність, як підготовка до конкурсів та олімпіад учнів. Розпорядження, які "спускають" з високих кабінетів директорам шкіл, а ті – вчителям, часто не враховують навантаження педагога.

Освітня омбудсменка Надія Лещик вважає це пережитком радянського часу та порушенням академічної свободи вчителя та має намір поборотися з подібною практикою.

Я інколи заходжу на сайти шкіл, і дивуюся: у нас не школи, а якісь культурні організації. Коли ці педагоги ще встигають вчити дітей? Я б хотіла змінити цю ситуацію, тому що не має бути примусу до цих заходів,
– наголосила в інтерв'ю УП Надія Лещик.

3. Низькі зарплати учителів

Самі педагоги також заявляють, що перевантажені. Але рівень заробітної плати залишається невисоким. Навіть додаткова тисяча доплати ситуацію не змінить.

Низька оплата праці підриває престижність професії, знижує мотивацію і бажання як досвідчених, так і молодих педагогів, які лише проходять університетські практики, залишатися у школах. Це змушує освітян шукати додаткову роботу чи репетиторство.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий зазначав, що підвищення можливе, коли бюджет отримає для початку хоч би вільних 50 – 60 мільярдів додаткових коштів.

Ми розуміємо, що означає гідний рівень зарплати, у тому числі і щоб спонукати вчителя до саморозвитку та професійного зростання. Але на сьогодні маємо критичну ситуацію в бюджеті, вона надто складна,
– говорив міністр.

4. Мовне питання

Це і досі болюча тема на третьому році повномасштабної війни. Російська мова у школах ще лунає, хоч, переважно, і на перервах.

Вчителі керуються законом про державну мову в освітньому процесі, а це – і уроки, і перерви, і екскурсії, і практика, але цього не можна сказати про дітей. І тим паче за межами школи – менше ніж 40% учнів спілкуються виключно українською мовою поза школою. Близько 20% – українською і російською порівну. Серед причин послуговування російською, які назвали самі діти, – звичка (33%) та мова спілкування у сім’ї (20%).

На важливості не лише освітнього процесу державною, але й цілковитого переходу на українську мову у сім’ях в інтерв’ю наголошував і мовний омбудсмен Тарас Кремінь.

Якщо ми не хочемо, щоб ця війна дісталася нашим дітям, ми повинні розмовляти зі своїми дочками і синами українською мовою
– наголошував Кремінь.

5. Вища освіта. Питання академічної недоброчесності

Вища освіта теж зазнає трансформації. МОН оптимізовує мережу університетів по країні – їх має залишитися не більше 100; запровадило державні гранти для студентів; запустили експериментальний проєкт про наглядові ради в деяких університетах тощо.

Однак, у секторі вищої освіти також є своя "вічна" проблема, яка досі залишається невирішеною – академічна недоброчесність.

Уряд затвердив механізм добровільної відмови від наукового ступеня ще у травні 2023 року, і до сьогодні цією можливістю скористалися лише три людини на всю країну – міністр освіти і науки Оксен Лісовий та голова Комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. Ще одна людина, за даними "Інтерфакс-Україна", відмовилася від ступеня у 2024 році. А є низка осіб, чиї роботи визнані плагіатом, однак вони не поспішають відмовлятися від наукового ступеня. Механізм добровільної відмови не працює.

Користуються цим люди? Тут питання. Я думаю, коли ми виведемо принципи культури академічної доброчесності на належний рівень, багато хто використає цю можливість,
– заявив міністр Оксен Лісовий.

Важливим кроком у боротьбі з академнедоброчесністю стало ухвалення ВР законопроєкту "Про академічну доброчесність". У ньому передбачено посилення відповідальності – притягнення до академічної та / або дисциплінарної відповідальностей.

Однак, досі не визначено, як особи, які були позбавлені або добровільно відмовилися від звання, мають компенсувати держбюджету витрати на багаторічні доплати за науковий ступінь.

Тут є питання і культури суспільства – розголос, плагіатори мають нести репутаційні та економічні втрати й до них не мають толерувати та давати шанс на "перевиховання".

Це далеко не усі проблеми освіти, але ці вимагають нагальних дієвих рішень.