Три мовні помилки марафону, що 2024-го дратували найбільше

Телемарафон — відображення суспільства, тому помилки в ньому трапляються. І це нормально. А ще більш нормальним буде поступове виправлення цих помилок, тим більше, що воєнні часи вимагають більш точного, ретельного й надійного інформування, зокрема й за допомогою точних слів, щоб не спотворювати дійсність і бути зрозумілими для всіх людей. Ось мій суб’єктивний «редакторський» перелік слів, які постійно муляють око та які дуже хочеться виправити або уточнити.

Плутанина між військовим і воєнним

Воєнний експерт чи військовий? Воєнкор чи військкор? Як правильно? Відповідь наступна й дуже проста: воєнний — це той, що стосується війни, а військовий — той, що стосується війська.

Тобто аналітик, який говорить про війну, але не є військовослужбовцем — це воєнний експерт, а не військовий; він не служить у війську, але розповідає про війну. А військовий кореспондент — це той, що працює саме у війську, в армії. Ті, хто не є частиною Сил оборони, — воєнні кореспонденти, а не військові, бо висвітлюють війну, а не працюють у війську і не є його частиною.

І ні, це зовсім не синоніми, а іноді від неправильного використання цих слів виникають непорозуміння. Наприклад, коли якогось промовця в телевізорі підписують як «військовий експерт». Що мається на увазі: він служить у війську й розповідає як запрошений експерт інформацію зсередини? Чи він просто знається на війні? Крім того, що це мовна помилка, це ще й недостатнє представлення, про що нижче.

А якщо говорять про військові чи воєнні злочини — то плутанина взагалі призводить до спотворення змісту слів і всього сприйняття. Бо воєнний злочин — це злочин на війні, наприклад, розстріл полонених, а військовий — це злочин у війську, наприклад, здирництво чи побої. Не плутаймо!

На щастя, ледь не вмер

Ось я вам зараз цитату наведу з телемарафону. «П’ятеро людей постраждало в місті N через атаку “шахедів”, серед поранених — дитина. На щастя, минулося без жертв».

На щастя?! Нічого собі щастя: 5 поранених включно з дитиною, розбиті квартири й переляк до півсмерті. Прям щасливчики, нічого не скажеш. Так, вони вижили — хвала небесам і ЗСУ за це. Однак тут точно треба уникати журналістських оцінок, особливо таких недоречних. І взагалі — припинити все підряд оцінювати епітетами й своїми «експертними» думками, бо задача інформаційної журналістики — передати інформацію, а не оцінити її та не прокоментувати самому.

Це короткий розділ цієї статті, тому що тут просто нічого більше пояснювати. Достатньо буде закінчити парою цитат із телемарафону для закріплення пройденого, які теж занотував наш оглядач і медіатренер Ігор Куляс:

«На щастя, приліт стався уже потому, як малечу забрали батьки, втім, одна людина загинула на місці». Тут узагалі просто цинічно прозвучало (хоч я і розумію, що так сказано було ненавмисно). Людина загинула — і це точно не щастя.

І з кумедного, повністю цитата з огляду Ігоря Куляса: «Ось як говорили про врятованого з-під завалів кота: “щасливчика, що без води та їжі провів під уламками півтора тижня”. Якби ж коти вміли говорити та дивилися телемарафон!»

Девайси, меседжі, фейки, кейси й ІПСО

Війна приносить нам багато нових слів. Бо ми нечасто використовуємо їх у мирному побуті. І оскільки журналісти, як ішлося вище, мають передати людям інформацію, тобто пояснити, що сталося, то логічно припустити, що й говорити вони мають зрозумілою іншим людям мовою. Не сленгом, арго, зрозумілим військовим чи молоді, а саме максимально доступною для більшості людей мовою. Особливо з огляду на те, що аудиторія телемарафону — це зокрема й старші люди. Це, власне, і називається стандартом доступності в журналістиці — пояснити незрозуміле.

І якщо ви впевнені, що всі люди знають, що таке «гаджет», то скажу вам, що мої батьки під час перегляду марафону одного разу запитали в мене, що це означає. Тобто — все-таки не всі. А чим девайс відрізняється від гаджета — я й сам достоту не поясню, в інтернеті пишуть різне, а в моєму настільному словнику запозичених слів, виданому 2014 року, цих слів ще нема. Як і в лексиконі тих, хто народився раніше комп’ютерної епохи:) Тому треба пояснювати й перекладати: пристрій, додаток, апарат, механізм, програма тощо.

Історія з «меседжами» ще більш показова. Тому що кожен вкладає своє значення у це слово. Воно ще не устаткувалося в українській мові, бо є відносно новим запозиченням, тому зміст його ще розмитий. Це може бути й «повідомлення», й «теза», і «твердження», і «посил» — залежно від контексту. Ось оці всі українські слова я й використовую, щоб замінити малозрозумілий поки що «меседж».

А фейки — це зовсім просто, бо для цього є чудове українське слово «брехня», «неправда», «неправдиві новини».

З «кейсами» трохи інша історія. Це бізнесовий сленг, у якому це слово означає опис якоїсь ситуації та способів її подолання. Ясно що сленгове значення в словниках не знайдеш (бо кейс там — це просто валіза), але тоді виникає запитання, навіщо цю пташину мову тягнути в інформаційний стиль. «Кейс» — це випадок, приклад, опис, рішення — теж залежно від контексту.

Наостанок — про ІПСО. Розшифровується «інформаційно-психологічна спецоперація». Це комплекс дій, покликаний впливати на ворожі аудиторії шляхом дезінформування, пропаганди тощо. Абсолютно безглуздо будь-яку брехню чи наші власні помилки назвати ІПСОм, бо це ніби не ми такі, а нами зманіпулювали. Свого роду уникання власної відповідальності. Понад те, поки ми вважаємо, що срач у соцмережах про хануку — це ІПСО, ми проґавимо набагато більш важливі історії, які ворог просуває за кордоном. Наприклад, ці або ці. Отам справді ІПСО.

Як бачите, від мовних помилок ми поступово перейшли до філософських роздумів про те, «хто винен» і «що робити», адже мова нерозривно пов’язана з сенсами, вона формує відображення світу в нашій уяві та таким чином спонукає діяти або не діяти. І щоб максимально наблизити мову телемарафону до реальної мови людей — пропоную в новому році позбутися цих помилок і покращити нашу мову всім разом.

Скриншот відео: «Спецкор» / «Новини 2+2» / ютуб