Удар по проукраинской Хорватии: приведут ли президентские выборы к развороту страны

Проросійський політик має всі шанси переобратися на посаду президента Хорватії.

Понад те, ця перемога може негативно вплинути на українсько-хорватські відносини.

У неділю, 12 грудня, в Хорватії відбудеться другий тур виборів президента держави.

За результатами першого туру, що пройшов 29 грудня, чинний президент Зоран Міланович отримав аж 49,09% і ледь не здобув остаточну перемогу.

У другому турі йому протистоїть висуванець партії влади – Хорватської демократичної співдружності (ХДС) – Драган Приморац, який у першому турі здобув лише 19,35% голосів.

На перший погляд, такі розклади першого туру не залишають місця для інтриги – шанси Примораца на перемогу видаються відверто мізерними.

Проте у ХДС готові битися до останнього, адже поразка на цих виборах може дорого коштувати партії та особисто прем’єру Андрею Пленковичу.

Надія на зміну фокуса виборів – голосувати не за питання, чи варто давати ХДС повну монополію на владу в країні, а за уникнення розвороту зовнішнього курсу країни.

"Балканський Трамп".

З одного боку, в очікуваній перемозі чинного президента немає нічого дивного.

У Хорватії з п’яти президентів двоє обиралися на другий термін.

З іншого – Приморацу не змогла допомогти не тільки потужна партія, а й те, що на виборчу кампанію він витратив в чотири рази більше грошей, аніж Міланович: 850 тисяч євро проти 215 тисяч.

Важливий момент: місцева преса пише, що Приморац отримав майже половину суми від спонсора або спонсорів зі США (де він раніше тривалий час працював), а ось Мілановичу гроші нібито надіслав невідомий "російський олігарх".

При цьому кампанія чинного президента не містила якихось сенсацій – як і перед першим туром, Міланович проводив її досить спокійно та не дуже активно.

Його популізм, який сподобався широким колам виборців, від лівих до правих, приніс йому перемогу, тому він продовжував у тому ж дусі.

Відстоюючи так званий "конституційний патріотизм" (конституція понад усе), Міланович не вдавався до нудних розповідей про свою програму (якщо вона була).

Натомість його виступи залишалися простими, часом грубими, зрозумілими звичайному виборцю, некоректними та іноді образливими стосовно конкурента.

Політичні заяви чинного президента щодо ЄС, НАТО, підтримки України ставали все більш тотожними риториці новообраного президента США, як і стиль виступів, за що його почали називати "балканським Трампом".

Міланович нібито не помічав Примораца, а вів боротьбу проти Пленковича.

Ця боротьба майже не мала політичного дискурсу та часом була схожа на звичайне політично токшоу.

Останнє підтвердила телевізійна дуель претендентів, яка в один момент вона стала схожа на дворову сварку – після тривалого словесного пінг-понгу та дивних взаємних звинувачень, Приморац сказав, що Мілановичу має бути соромно за сказане раніше, а Міланович відповів, що він "погань" і йому не соромно.

Впевненість Мілановича у перемозі підкріпила Івана Кекін, яка не пройшла у другій тур, здобувши четверте місце з результатом 9,98%, а напередодні другого туру закликала своїх виборців підтримати чинного президента.

Надія на реванш.

У більш складній позиції опинився Драган Приморац.

Все-таки 20% – не та кількість голосів, яка дає надію на перемогу.

Прем’єр Пленкович та ХДС припускали поразку "свого" кандидата у першому турі, але не таку розгромну.

Тож у партії декілька днів після першого туру царювала паніка, аж до закликів покинути Примораца, оскільки його поразка сприйматиметься в суспільстві як поразка ХДС і особисто прем'єр-міністра Пленковича.

Дійсно, кандидатура Примораца виявилася не дуже вдалою, про що відверто заявила колишня прем’єрка Ядранка Косор: "Він просто людина без енергії для цієї роботи (президентом.

– Ред.), і він діяв як людина, яка не має ні потенціалу, ні ентузіазму, ні інстинкту для цієї політичної роботи".

Втім, проблема не обмежується лише невдалим вибором кандидата.

Варто зазначити, що Пленкович ще задовго до виборів відчув у суспільстві незадоволення тривалим перебування при владі ХДС, яке супроводжувалося корупційними скандалами навколо партії.

Саме тому він вирішив "взяти паузу" та не вступати у пряму боротьбу за президентську посаду, віддавши таку "честь" формально незалежному Приморацу.

Усе разом призвело до розгромної поразки Пленковича та ХДС.

Поразки, яка може мати довгострокові наслідки.

Але розгубленість минула швидко, та оговтавшись, партійці з новими силами взялися втілювати надзвичайні заходи та шукати нових голосів на підтримку свого – не свого кандидата.

За непідтвердженою інформацією, з метою підтримки Примораца всіх членів ХДС зобов’язали під час голосування 12 січня привести з собою як мінімум трьох симпатиків кандидата.

Була активізована робота з лідерами правих партій, які були зняти з виборів на етапі реєстрації кандидатів.

Залишалася надія, що почувши з вуст Мілановича його різко критичні заяви на адресу Євросоюзу та НАТО, інформацію про його добрі відносини з одіозним лідером боснійських сербів Мілорадом Додіком, виборці, які занепокоєні ризиком зміни зовнішнього курсу Хорватії, але не голосували у першому турі через претензії до ХДС, все ж прийдуть на дільниці та віддадуть свої голоси Приморацу.

Початок розвороту?.

Хорватська передвиборча кампанія викликала стурбованість у Брюсселі, оскільки продемонструвала, що країна все ще не стала зрілою та стабільною демократією.

Стурбованість союзників дуже чітко пояснив прем’єр Пленкович: Міланович веде Хорватію на Схід, а Приморац – на Захід.

Міланович роз’єднує, Приморац – об’єднує.

Суто формально, незалежно від прізвища переможця у другому турі, докорінних змін ані у внутрішній, ані у зовнішній політиці очікувати недоречно, оскільки президент Хорватії – фігура протокольна.

Однак насправді не все так просто.

По-перше, у разі перемоги Мілановича буде збережене руйнівне для країни протистояння між президентом та прем’єр-міністром.

А лінією розколу у внутрішній політиці залишаться питання впливу на армію та спецслужби.

А по-друге,.

збережеться конфлікт між президентом та урядом щодо підтримки України.

В наших інтересах – щоб Хорватія й надалі залишалася дружньою державою, яка підтримує боротьбу проти російської агресії.

І цьому намагатиметься заважати президент, який "з розумінням ставиться до російських геополітичних інтересів".

Ба більше, перемога Мілановича з розгромним для Примораца результатом (а соціологи прогнозують саме таку перемогу з розкладами 58% проти 30%) здатна додатково загострити кризу всередині ХДС і навіть призвести до розвалу нинішньої коаліції та до дострокових парламентських виборів.

Що додатково збільшує ризики зміни зовнішнього курсу поки що дружньої до нас Хорватії.

Й все ж таки надія на збереження дружньої Хорватії залишається.

Автор: Володимир Цибульник,.

кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан.