Хто насправді влаштував «газовий неонацизм» у «ПМР»: дайджест пропаганди за 8-9 січня

Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. «Справа Burisma» житиме у РФ й надалі
2. Москві не шкода «своїх» з Придністров’я
3. Корупція в «ДНР» процвітає на рівні «уряду»
4. «Паспортизація» на ТОТ призвела до «прихватизації»

«Справа Burisma» житиме у РФ й надалі

У США засудили до шести років позбавлення волі за обвинуваченням в ухиленні від сплати податків і надання неправдивих свідчень Олександра Смирнова.  Він — колишній інформатор ФБР. А його «неправдиві свідчення» напряму стосувались України.

У червні 2020 року він зробив сенсаційні заяви про сім’ю Байдена. Мовляв, керівництво української енергетичної компанії Burisma у 2015 і 2016 роках говорило йому, що найняло сина Джо Байдена Хантера для захисту компанії від юридичних проблем у США завдяки зв’язкам батька. За це вони нібито отримали по $5 млн від Burisma. 

НАСПРАВДІ, Смирнов визнав, що це брехня. І за версією обвинувачення, вона була «одним із найсерйозніших видів втручання у вибори, які тільки можна собі уявити», оскільки вплинула на голосування у 2020 і 2024 роках.

Смирнов також стверджував, що російські спецслужби могли прослуховувати розмови Хантера в Києві, де той нібито зупинявся. Слідство з’ясувало, що син Байдена ніколи не був в столиці України. 

Але все це не завадило російській пропаганді активно використовувати історію з Burisma. У цьому напрямі працювали й персонажі на кшталт держзрадника Андрія Деркача, який сьогодні є сенатором від Астраханської області. 

Проте на цьому історія, ймовірно, не закінчиться. Адже, у квітні на тлі «розслідування» теракту в «Крокусі», Слідчий комітет РФ звинуватив цю компанію ще й у «фінансуванні тероризму». Як відомо, раніше Кремль вже «знаходив український слід» у «Крокусі». Тепер, можливо, пропагандисти спробують об’єднати обидві історії проти України.

Москві не шкода «своїх» із Придністров’я

Офіційний представник МЗС РФ Захарова назвала припинення поставок газу у невизнану «Придністровську молдавську республіку» «знущанням над її жителями і неонацизмом: від цькування за мовною ознакою до тепер уже відключення життєво важливих джерел».

Гучні звинувачення у «неонацизмі» покликані хоч якось прикрити очевидний факт: енергетична криза на лівому березі Дністра – це НАСПРАВДІ результат свідомих маніпуляцій Москви, спрямованих проти Молдови. Ще 28 грудня «Газпром» оголосив про припинення постачання газу в Молдову, пояснюючи це тим, що Кишинів нібито заборгував 709 млн доларів. Уряд Молдови провів аудит і визнав заборгованість тільки в розмірі 8,6 млн доларів. Що ж стосується «ПМР», за російський газ Тирасполь не платить з 2005 року, але сплати колосального боргу Москва не вимагає. На цьому й трималося придністровське «тарифне диво»: один кубометр газу коштував там приблизно шість центів, тоді як у Молдові – майже долар. Тепер «диво» закінчилось і в «ПМР» введено режим надзвичайного стану у сфері енергетики. При цьому Тирасполь відмовляється від допомоги Європи й очікує на відновлення поставок «Газпрому».

Прем’єр-міністр Молдови Дорін Речан напряму звинуватив Москву у створенні цього протистояння: «Це криза безпеки, яку вона намагається викликати в регіоні, використовуючи енергетичну зброю. Росія припинила постачання газу в регіон, який контролює, у тому числі завдяки тому, що незаконно розмістила там війська і не дозволяє нікому допомагати регіону». Кишинів заявляє, що Москва таким чином намагається нагнітати напругу напередодні найважливіших парламентських виборів, що відбудуться цьогоріч. І з цим важко не погодитись.

Тож газовий шантаж Кремля триває. І цього разу першою жертвою шантажу стала «ПМР», яку Москва цинічно використовує у своїй брудній грі.

Корупція в «ДНР» процвітає на рівні «уряду»

Влада іншої «республіки» – «ДНР» регулярно доповідає, «як покращав Донецьк за Путіна». Але реальність настільки відмінна, що цього не можуть приховати навіть пропагандисти.

Відома в минулому українська адвокатка, а нині колаборантка Тетяна Монтян (10 лютого 2023 року СБУ повідомила про підозру щодо неї), яка зараз, за її словами, живе в Донецьку, заявила, що «вода в місті НАСПРАВДІ подається по 2-3 години струменем у комашиний член і не щодня, всю гуманитарку розікрали, а місцевій владі на людей взагалі плювати». 

Також вона розповіла про крадіжки з боку керівництва КП «Вода Донбасу», на суму 11,5 млрд руб, і про ледь не примусове збирання грошей на «дрони, які не літають» та багато іншого. 

Але корупція в «ДНР» процвітає на «урядовому» рівні. В грудні затримали екс-«міністра промисловості і торгівлі республіки» Рущака та його помічника Голощапова. Цих колаборантів звинувачено в розкраданні з подальшим продажем металоконструкцій із захопленого 2022 року заводу «Азовелектросталь» на суму понад 518 млн рублів.

Також у грудні Басманний районний суд Москви відправив під арешт двох колишніх заступників голови «уряду ДНР» — Петкуна і Цуканова, яких підозрюють у розтраті або привласненні майна, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі. Отже, як почали на Донбасі у 2014-му корупційні щури їсти українську ілюзію Путіна, так і продовжують це робити вже у 2025-му.

«Паспортизація» на ТОТ призвела до «прихватизації»

Окремої уваги заслуговують житлові афери, які розквітли на окупованій частині українського Донбасу. Мешканці Маріуполя в січні знову поскаржились Путіну. Кажуть, що «третій рік поневіряються по орендованих квартирах і гуртожитках. На місці наших знесених багатоквартирних домівок (загалом понад 500) будується іпотечне житло — близько 70. Будівництво компенсаційного житла припинено». Люди хочуть отримати квартири на місці своїх знесених будинків, але «їхні адреси вже анульовані. Таких людей десятки тисяч. Ми виявилися зайвими в рідному місті». Кажуть, «повірили в Росію, тепер втрачають віру в справедливість і майбутнє» і просять «надіслати незалежну комісію, щоб Путін дізнався про реальний стан справ, бо місцевій владі довіри немає».

НАСПРАВДІ, крім квартирної «державної» мафії на ринку житла окупованих українських міст працюють й «незалежні» ділки, жертвами яких стали тисячі мешканців Маріуполя. Аналогічні проблеми у мешканців окупованого Мелітополя, яким окупанти масово відмовляють у перереєстрації власного житла, внаслідок чого квартири та будинки визнаються «безгосподарними».

Для того, щоб примусити українців на ТОТ брати російські паспорти, окупанти залякували їх погрозами втрати нерухомості. Але, як бачимо, ця пропагандистська кампанія добігає логічного кінця: від мародерів і аферистів мешканців ТОТ не врятує жоден паспорт.