Став на захист України на початку війни. Згадаймо Віталія Царенка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Царенка. 

Внаслідок отриманих у бою з російськими окупантами важких поранень 16 грудня 2024 року назавжди зупинилося серце воїна Віталія Царенка. Про це повідомив заступник міського голови Ладижинської міської ради Олександр Коломієць. 

Царенко Віталій Вікторович народився 7 листопада 1982 року в селищі міського типу Лисянка Черкаської області. З 1989-го по 2000-й роки навчався у Загальноосвітній школі №1 Лисянки. Після закінчення школи продовжив навчання в Уманському державному аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія».

Під час навчання в університеті познайомився з майбутньою дружиною Ганною, з якою одружився у 2004 році. В шлюбі народилися дві доньки – Вікторія та Злата.

З 2007-го по 2018-й рік Віталій працював у Києві на посаді монтажника ліфтів. З вересня 2021 року почав працювати у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» машиністом зернових навантажувально-розвантажувальних машин.

Восьмого вересня 2022 року Віталій був мобілізований до лав Збройних Сил України. З травня 2023 перебував у зоні виконання бойових завдань. Отримав посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак «Ветеран війни».

Віталій Царенко був мобілізований до лав Збройних Сил України 8 вересня 2022 року

фото: Олександр Коломієць, Facebook

29 жовтня 2024 року був призначений командиром відділення військової частини.

Третього грудня 2024 року Віталій прийняв останній бій. Він мужньо виконав військовий обов’язок – виборювати свободу і незалежність України. Внаслідок отриманих у цьому бою важких поранень 16 грудня 2024 року серце Віталія Царенка зупинилося назавжди.

Траурна церемонія прощання з Віталієм Царенком відбулась на площі Фонтанів у місті Ладижин. 

У захисника залишилася дружина і двоє доньок – Вікторія та Злата. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.