У липні цього року на сайті Президента України створили петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту ЗСУ, бійцю розвідувального взводу батальйону спеціального призначення ГУР МО «Артан» Феліксу Бараніцькому. Вона набрала необхідні 25 тисяч голосів та перебуває на розгляді.
Фелікс Бараніцький родом із Чернівців. Тут ріс і навчався, після закінчення школи вступив до Чернівецького університету на міжнародні відносини історичного факультету. Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною Анжелою.
- Ми були студентами. Про той період можна говорити багато і довго – це був неймовірний час. Фелікс був веселим і цікавим, гарним, розумним хлопцем. В університеті захоплювався КВК, – пригадує Анжела Бараніцька.
За її словами, Фелікс у студентські роки мав можливість подорожувати, відвідав кілька європейських країн, побував у США.
Після закінчення університету Бараніцький пішов на строкову військову службу. У той період відбулася Революція Гідності, почалася АТО.
-Він дуже переживав за ті події і одразу хотів приєднатися до війська та взяти участь в АТО. Але в нього була хвора мати, не хотів її лишати. Та коли у Фелікса з’явилася можливість, він добровільно пішов до військкомату, повернувся до військової служби. Брав участь в АТО, – розповідає дружина Героя.
За її словами, чоловік не дуже хотів розповідати про службу на Сході. Рідні знали, що він займався розвідкою. Після повернення з АТО Фелікс почав працювати менеджером. У подружжя народився син. Дружина пригадує, що Фелікс дуже любив проводити час із сім’єю, маленьким сином, був надійним чоловіком. Також мав чимало друзів, любив піші походи на природу, в гори.
У перші дні після початку повномасштабного вторгнення він подбав про безпеку дружини із сином, а сам пішов до військкомату та знову приєднався до війська. Оскільки Фелікс мав бойовий досвід, його призначили інструктором на Яворівському полігоні. Пізніше перевівся до бойової частини, зокрема батальйону спецпризначення Головного управління розвідки Міноборони України «Артан».
У складі свого підрозділу Бараніцький обороняв Бахмут, пізніше став учасником спецоперації із повернення під український контроль «вишок Бойка» у Чорному морі. Воював на Куп’янському напрямку, брав участь у багатьох спецопераціях в зоні бойових дій, в тому числі - на підконтрольній ворогу території.
Коли Фелікс служив в «Артані», у них із дружиною народився другий син. Після важких завдань чоловікові почали частіше давати відпустки, він намагався провести більше часу з сім'єю.
Під час виконання одного із завдань у місті Часів Яр на Донеччині Фелікс Бараніцький отримав смертельне поранення. Це сталося 13 квітня 2024 року. Через щільний вогонь окупантів побратими не одразу змогли вивезти тіло із поля бою. Більше тижня Фелікс вважався зниклим безвісти. Коли вдалося нарешті евакуювати тіло Героя, дружина змогла впізнати його за татуюванням.
За роки служби Фелікса Бараніцького нагороджували відзнакою ГУР МО України та Золотим хрестом від головнокомандувача ЗСУ. Посмертно поданий на орден «За мужність» III ступеня та відзнаку ГУР МО «За бойові заслуги».
«За словами побратимів, Фелікс був надійним товаришем, професіоналом своєї справи – кращим. Він не боявся брати на себе відповідальність, умів планувати і приймати рішення, мав лідерські завдатки, міг стати у перспективі хорошим командиром», – йдеться у тексті петиції про присвоєння Феліксу Бараніцькому звання Героя України (посмертно).
Поховали воїна у Чернівцях.
Без чоловіка залишилася дружина, без батька - двоє малолітніх синів.
Вічна слава і шана Герою!
Фото із соцмереж та надані дружиною загиблого