Безальтернативність «китайських пунктів» для «української кризи». Аналіз публікацій про Україну в медіа КНР, Гонконгу і Тайваню

Декларативно Китайська Народна Республіка тримається осторонь «російсько-українського конфлікту», закликає всіх дотримуватися норм міжнародного права й виступає за «справедливий мир». Тому у 2023 році взяла на себе роль наведення миру в Україні. У лютому 2023 року на сайті міністерства закордонних справ Китайської Народної Республіки опублікували 12 пунктів «Позиції Китаю щодо політичного врегулювання української кризи». Наприкінці травня 2024 року до ініціативи долучилася Бразилія. Кількість пунктів зменшилася до шести. А наприкінці вересня 2024 року під час Генеральної Асамблеї ООН Китайська Народна Республіка і Бразилія на базі «шести пунктів» оголосили про створення платформи «Друзі за мир». Україна не входить до переліку держав-членів цієї платформи. Міністерство закордонних справ України засудило діяльність «Друзів за мир» за порушення принципу «нічого про Україну без України».

Одночасно з цими «мирними ініціативами» КНР експортує у Росію товари, які можуть ставати частинами російського озброєння. Китай не приєднується до санкцій проти Росії, накладених іншими державами після воєнної агресії проти України. А також купує російську нафту, одну з головних складових експорту Росії.

Ми вирішили дослідити публікації китайською, щоб з’ясувати, як влада КНР пояснює китайськомовним аудиторіям свої миротворчі зусилля й одночасну допомогу Росії, державі-агресорці.

Фокус дослідження: що пишуть про Україну у повідомленнях китайською мовою інтернет-медіа материкового Китаю, тобто КНР, а також Гонконгу й Тайваню.

Гіпотези дослідження:

1. У публікаціях китайською зі згадками України, незалежно від того, створені вони традиційним чи спрощеним письмом, переважатимуть китайські й російські спікери та джерела.
2. У публікаціях із КНР домінуватиме подання України, США чи держав-членів НАТО як «агресорів» або «рушіїв» продовження війни, а також — КНР як «миротворця».

Методологія дослідження

Джерелом інформації для дослідження став масив, наданий сервісом Currents API. Тарифний план для розробників Currents API дозволяє здобути публікації у медіа за три місяці п’ятнадцятьма мовами. Запити для цього дослідження містили слова «烏克蘭» і «乌克兰». Так китайським традиційним і спрощеним письмом позначають Україну. Традиційне письмо використовують на Тайвані, в Гонконгу і Макао. А спрощене — на основній частині території Китайської Народної Республіки й у Сінгапурі.

Для цього дослідження ми вивантажили публікації за шість місяців: від 1 червня до 30 листопада 2024 року. Ми фокусувалися на публікаціях, оприлюднених на сайтах, які працюють у КНР, окремо в Гонконгу й на Тайвані. Постачальник інформації маркував публікації лише за мовами. Розмітки за державами, територіями чи регіонами у початковому масиві не було. Тому отримані публікації ми категоризували вручну за вебдоменами вищого рівня. А там, де домени не містили прив’язки до територій, тобто якщо адреси сайтів закінчувалися на .com, .org та інші не прив’язані до територій доменні імена верхнього рівня, верифікували аудиторію медіа, виходячи з інформації у відкритих джерелах і на їхніх сторінках про юрисдикцію видання для кожного сайту. Під час підготовки кінцевого переліку публікацій відкинули сайти іномовленнякитайською мовою інших держав: США, Франції, Німеччини тощо. А також повідомлення з вебсайтів китайських опозиціонерів чи громад за кордоном. Та сайти, пов’язані з забороненими у КНР спільнотами, як релігійний рух Фалуньгун, які ведуть китайськомовні медіа за кордоном. Кінцевий перелік сайтів становить 82. Кількість аналізованих публікацій — 4 082.

Кількість і перелік аналізованих медіа є обмеженням дослідження. Проте доступні для аналізу видання входять до переліків найпопулярніших медіа аналізованих держав, юрисдикцій чи територій. Це дозволяє оцінювати, як влада КНР формує образ України для внутрішніх споживачів медіапродуктів. Дослідження публікацій у медіа, які діють на Тайвані та в Гонконзі, дозволяє порівнювати виклад новин у КНР та ще двох юрисдикціях, де користуються китайським письмом. Кожна з них перебуває у різній підпорядкованості до влади КНР. Тайвань є де-факто суверенним від КНР, має власні органи законодавчої, виконавчої та судової влади, на роботу та призначення керівників яких КНР формально не має впливу. Тоді як Гонконг у 1997 році перестав бути колонією Сполученого Королівства та повернуся у склад КНР як спеціальний адміністративний округ. Він має свою валюту, економічна система є ринковою. Законодавство й судова система Округу походять від англо-саксонської системи права. Кантонський діалект китайської та англійська є офіційними мовами у Гонконзі. Однак КНР має вплив на роботу органів влади Гонконгу. Зокрема прем’єр КНР призначає керівника виконавчої влади Гонконгу — Виконавчого директора Спеціального адміністративного округу Гонконг.

Візуалізація структури повідомлень і аналізованих джерел. «Детектор медіа» за інформацією Currents API про публікації в інтернет-медіа від 1 червня до 30 листопада 2024 року

Після вивантаження публікацій ми застосували машинний переклад публікацій і їхніх заголовків англійською. Для цього використали варіант великої мовної моделі (LLM) qwen2.5 із трьома мільярдами параметрів. Це найменша версія моделі, яка впоралася з перекладом на рівні, близькому до загальнодоступних машинних перекладачів текстів: гугл-перекладач і DeepL Translate. Мовну модель qwen2.5 створили китайські розробники з Alibaba Cloud. У роботі ми використовували неквантизовану версію моделі, щоб отримати якнайточніші результати. Параметри, які впливають на різноманітність відповідей моделі, не змінювали.

Вибір для перекладу китайської великої мовної моделі джерела інформації обумовлений потребою зменшити вплив ще одного обмеження дослідження — браку знання китайської мови й обмеження інтерпретації публікацій, перекладених програмами-перекладачами. Китайські інструменти можуть передавати зміст публікацій, враховуючи специфіку контролю держави над медіа, притаманну медіаринку КНР. Також китайські мовні моделі з більшою ймовірністю тренувалися на локальних китайськомовних даних. Це обмеження також допомагає згладити те, що більшість аналізованих публікацій є новинами чи статтями медійників для широкого загалу. Відповідно, слова там переважно вживають у прямому значенні. Позиції експертів подають, як вони є. А використання засобів образності є рідкістю.

Цю ж модель, qwen2.5, ми використали для чорнового опрацювання тональності публікацій щодо України, тем публікацій, згадок джерел. Та інших аспектів, які були необхідними для дослідження. Результати опрацювання інформації від qwen2.5 валідували аналітики Центру досліджень «Детектора медіа».

Порівняння публікацій зі згадками України у медіа материкового Китаю, Гонконгу й Тайваню

Одним із головних інфоприводів у червні стало проведення саміту G7 в Італії. На ньому держави G7 досягли угоди про надання Україні 50 мільярдів доларів кредиту, який буде погашено коштом доходів від заморожених російських активів. Гонконзькі медіа висвітлювали подію і цитували європейських політиків. У новинних матеріалах використовували формулювання, які фактично визнавали Росію агресоркою в конфлікті. Наприклад, словосполучення «російське вторгнення» є одним із таких.

Натомість медіа основної частини КНР характеризуються більшою проросійською заангажованістю. Хоча матеріали написані в нейтральному новинному стилі, у заголовках простежуються антиамериканські меседжі, а в текстах слова російських посадовців подають набагато частіше за українських чи європейських.

Наприклад, 13 червня одне з найбільших китайських державних медіа China News опублікувало статтю під назвою «Сполучені Штати штовхають Європу у вогнище». В аналітичному матеріалі йдеться про використання доходів від заморожених російських активів для допомоги Україні. У тексті присутня теза, що США тисне на Європу, щоб змусити її погодитися на передачу заморожених коштів росіян Україні. Дійсно, низка європейських держав скептично сприйняли такі дії США, побоюючись створити небезпечний прецедент конфіскації активів, тим самим понизити довіру вкладників і зашкодити стабільності євро. Утім, китайське видання стверджує, що Вашингтон тисне на ЄС, адже хоче, щоб за такі дії «усі ризики взяла на себе лише Європа».

Далі у цій же статті видання зміщує фокус із теми допомоги Україні на відкриту дискредитацію Сполучених Штатів. Автори статті пишуть, що США нібито лякають Європу «російською загрозою», щоб просувати ідею «військової Шенгенської зони» — вільного пересування союзних військ і військової техніки Європою. За оцінкою видання, такі дії «завдадуть шкоди суверенітету та безпеці окремих держав, а також втягнуть у конфлікт нейтральні країни».

Динаміка публікацій у китайськомовних інтернет-медіа зі згадками України від 1 червня до 30 листопада 2024 року. «Детектор медіа» за інформацією Currents API 

Тайванські медіа характеризуються більшою схильністю до визначення Росії агресоркою у своїх новинних матеріалах. Наприклад, видання United Daily News опублікувало статтю з нейтральною назвою «Російсько-українська війна спричинила велике забруднення вуглекислим газом», тоді як тайванська інформаційна платформа NewTalk News у назві статті звинувачує Росію — «Російська атака на Україну спричинила забруднення».

Іншою головною темою червня стало проведення Глобального саміту миру в Швейцарії. Напередодні події видання з материкового Китаю China News опублікувало статтю про пропозицію Путіна щодо мирних перемовин на умовах повного відступу українських військ із Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Видання в цій статті набагато більше висвітлювало позицію Кремля, цитуючи Путіна, Пєскова і Захарову. А українська позиція була висвітлена дуже побіжно, через що в читачів може складатися враження, ніби Україна насправді не хоче миру, поки Росія нібито намагається знайти компроміс і завершити війну.

Натомість у тайванських медіа до ультиматуму Путіна поставилися критично та визначили російську «пропозицію миру» як спробу підірвати легітимність українських прагнень завершити війну. Інше обґрунтування таких дій Путіна поширило тайванське видання United Daily News, що насамперед такими діями Кремль хоче розколоти позицію світової спільноти, адже «деякі сторони можуть бути спокушені ідеєю негайного припинення вогню».

Найпопулярнішим інфоприводом для публікацій у тайванських і гонконзьких медіа у липні став масовий російський удар, унаслідок якого російська ракета влучила в найбільшу в Україні дитячу лікарню «Охматдит». Тайванська інформаційна платформа в назві новинної публікації назвала атаку на дитячу лікарню «повною зневагою до людської гідності», поширивши слова речника Офісу президента Тайваню. В медіаресурсах Китайської Народної Республіки висвітлювали цю трагедію, додаючи до більшості статей повідомлення російського міністерства оборони, що застосування Росією ракет для обстрілу цивільних об’єктів в Україні не відповідають дійсності. Таким чином, у китайських медіа не давали чіткої оцінки подіям, а створювали картину невизначеності, що також підіграє російським інтересам.

Найпопулярнішим інфоприводом для китайських медіа стало проведення саміту НАТО 10 липня, під час якого обговорювали питання безпеки в азійсько-тихоокеанському регіоні, війни в Україні та російсько-китайського зближення. В декларації, опублікованій за результатами саміту, йдеться про «системні виклики для євроатлантичної безпеки» з боку Китаю, зокрема «злочинна кібердіяльність і дезінформація». У відповідь на такі слова на сайті офіційної газети Центрального комітету Комуністичної партії Китаю було опубліковано статтю з позицією офіційного Пекіна, в якій декларацію саміту НАТО характеризували «сповненою менталітету холодної війни та воєнних заяв». На сайті China News 10 липня вийшла ще більш дискредитаційна стаття в бік Заходу, де автор називає НАТО «інструментом контролю інших країн» і звинувачує у спробах «маргіналізувати Росію через контроль над європейськими державами».

Гонконзькі медіа менше писали про саміт НАТО й більшість усіх публікацій на цю тему були про обмовку Байдена. Він під час виступу назвав Путіна президентом України. Тайванські медіа радше фокусувалися на повідомленнях про збільшення допомоги Україні та неминучості українського членства в НАТО.

Основним інфоприводом серпня стала українська наступальна операція на території Курської області. В тайванських медіа використовували позитивні оцінні судження, на кшталт: «Україна досягла непоганих результатів». У тайванському медіа ETtoday опублікували статтю, де на початку тексту про український наступ на Курщині автор матеріалу нагадав про контекст війни: «на початку 2022 року Путін вдерся в Україну і розбомбив лікарні та будинки, а жінки та діти зазнали насильства та катувань». Таким чином у медіа чітко визначили Росію як державу-агресорку.

Китайські видання були більш стриманими щодо ситуації на Курщині та намагалися висвітлювати її в «нейтральному» новинному форматі. У відповідь на повідомлення про українську операцію медіа цитували «три принципи», запропоновані МЗС Китаю: «нерозширення бойових дій, недопущення ескалації, заборона “розпалювання вогню” (застосування хімічної зброї, атаки на ядерні об’єкти)». Утім, через такі деталі й відбувається просування китайської «нейтральної» позиції, яка не враховує роль Росії як агресорки, адже якщо зчитувати зазначені принципи без врахування контексту, читачі можуть сприйняти за агресорку саме Україну.

Заангажованість державних китайських медіа можна також проілюструвати рясними цитуваннями російських посадовців і повідомленнями про жертви серед цивільного населення Курщини. Було помічено розповсюдження проросійських наративів, наприклад щодо «зриву Україною перемовин про припинення вогню внаслідок операції на Курщині», та цитування російських джерел (наприклад, «РИА Новости») без фактчекінгу.

На початку вересня тайванські та гонконзькі медіа писали про перестановки в українському Кабміні, включно з відставкою Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Медіа з Гонконгу додавали до своїх публікацій контекст про поточний стан війни, зазначаючи, що саме російська армія вдерлася в Україну. Крім міжнародних медіа, як BBC і Reuters, гонконзькі медіа посилалися і на українські джерела, наприклад, на «Українську правду».

У вересні у тайванських і гонконзьких медіа (cmmedia.com.tw, ETtoday, mingpao.com) вийшла низка публікацій про російські ракетні удари по Полтаві та Львову. 3 вересня, у день атаки по Полтаві, у китайських джерелах (CCTV News, chinanews), які потрапили у масив даних, писали здебільшого про політичні перестановки в уряді України. Зокрема про призначення Андрія Сибіги новим головою МЗС України 5 вересня. У китайській державній урядовій агенції новин «Сіньхуа» (Xinhua News Agency), пишучи про ракетну атаку на Інститут зв’язку в Полтаві, використали формулювання «російсько-українська криза» та вжили нейтрально-пасивні формулювання «військова академія була атакована», «атака спричинила значні жертви» тощо. Те ж «Сіньхуа» писало про невдалі випробування російськими військами ракети «Сармат» і відвідування міністром закордонних справ Китаю Ван Ї спеціального засідання Радбезу ООН щодо України 24 вересня.

А у гонконзьких медіа (mingpao.com) писали про наближення безпекового форуму у Пекіні (Beijing Xiangshan Forum) і про питання російсько-української війни та безпеки азійсько-тихоокеанського регіону, які порушили на форумі 12 вересня у Пекіні. Медіа з КНР chinanews 5 вересня писало про можливу передачу США та дозвіл використання далекобійних ракет Україною, цитуючи слова голови російського МЗС Сергія Лаврова.

Також у вересні тайванські медіа писали про зустріч північнокорейського лідера Кім Чен Ина та секретаря російського Радбезу Сергія Шойгу з приводу поглиблення військової кооперації між країнами на тлі «помірних успіхів» російських контратак у Курській області. Та поширювали висловлювання тодішнього кандидата у віцепрезиденти від республіканців Джей Ді Венса про те, що «Пекін врешті-решт вторгнеться на Тайвань». Темою публікацій також був обмін полоненими між Росією та Україною у середині вересня, за посередництва Об’єднаних Арабських Еміратів.

Щодо візитів Зеленського до США наприкінці вересня та його виступу на Генасамблеї ООН тайванські медіа писали, що ця поїздка була плідною, а Україна скоро отримає нові ракети для літаків F-16 (класу «повітря-земля»). А материкові медіа (chinanews) чи медіа з Гонконгу (etnet.com.hk) лише висвітлювали офіційні кроки державних посадовців, наприклад, уже згаданий виступ голови МЗС КНР Ван Ї перед Генасамблеєю ООН, в якому він закликав до деескалації в Україні та досягнення миру шляхом переговорів і припинення вогню.

Проте заклики до «припинення постачання зброї до поля бою» цілком можна інтерпретувати як припинення постачання західної зброї Україні. Ван Ї також розкритикував «одностороннє застосування санкцій» (проти Росії — «ДМ»), якому нібито немає виправдання навіть під час поточної російсько-української «кризи».

Ілюстративна інфографіка найпоширеніших повідомлень про Україну у медіа материкового Китаю

У жовтні тайванські медіа (newtalk.tw, ETtoday) писали про залучення Росією північнокорейських військових до бойових дій, цитуючи Володимира Зеленського та генерального секретаря НАТО Марка Рютте. Також публікували новини про надання дозволів Нідерландами та Данією на завдання глибоких ударів по Росії з використанням літаків F-16 цих держав. Оцінки цих повідомлень у тайванських медіа були переважно прихильними до України.

Гонконзькі медіа фокусували увагу на представленні плану перемоги Володимиром Зеленським лідерам країн ЄС, а медіа КНР концентрували увагу на візиті президента США Джо Байдена до Німеччини й обговоренні «української кризи» з канцлером Олафом Шольцом.

Наприкінці місяця гонконзькі медіа висвітлювали участь керівника Китаю Сі Цзіньпіна у саміті БРІКС у російському місті Казань і його зусиллях із «розв’язання української кризи якомога швидше». А тайванські медіа публікували підтвердження від США та НАТО інформації розвідок України та Південної Кореї щодо тренувань і перекидання північнокорейських військових у зону бойових дій.

На початку листопада повідомлення у тайванських медіа стосувалися загибелі тайванського добровольця на полі бою в Україні. Ву Чжунда (子吳忠達) місцеві медіа назвали другим китайським добровольцем, який загинув, воюючи на боці України. Також тайванські медіа поширювали коментарі про засудження відправлення північнокорейських солдатів на війну з Україною, зроблені чиновниками Південної Кореї та ЄС. 11 листопада був пік публікацій щодо двох інформприводів: першої телефонної розмови між Путіним і Трампом із моменту обрання Трампа президентом США та інформації про 50-тисячне угруповання російських і північнокорейських солдатів, яке збиралося контратакувати позиції ЗСУ на Курщині.

Разом із західними медіа тайванські медіа у своїх публікаціях розмірковували, якою буде політика Трампа щодо підтримки України та чи справді фінансова й мілітарна підтримка будуть скорочені. А також переймалися долею самого Тайваню за другого президентства Дональда Трампа: наскільки стабільною та передбачуваною виявиться політика нової адміністрації щодо їхньої держави.

Зростання податків, необхідність збільшення закупівель зброї у США та нестача робочої сили — про такі виклики для Тайваню попереджає Лу Деюнь, колишній секретар міністра національної оборони держави, у своїй колонці для видання ETtoday.

У середині місяця тайванські медіа писали про запеклі бої на Донеччині, на Куп’янському напрямку і на Запорізькому напрямку А також що Україна вимагатиме гарантій від нової американської адміністрації та не погодиться на втрату територій без чіткого мирного плану.

На кінець листопада припали абсолютні піки кількості публікацій про Україну у китайськомовних медіа за весь досліджуваний період (червень-листопад 2024 року). Це зумовлено низкою інформаційних приводів: телефонна розмова канцлера Німеччини Олафа Шольца з Володимиром Путіним, слова президента України Володимира Зеленського про очікування від Дональда Трампа, повідомлення щодо можливих кандидатур спеціального представника Державного департаменту з питань України, удар балістичною ракетою середньої дальності по Дніпру.

Окремий сплеск публікацій був пов’язаний із посиленням російських ударів по українській енергетичній інфраструктурі. А також із дозволом Україні від адміністрації Джо Байдена використовувати далекобійні ракети для враження військових цілей на території Росії.

Того ж дня (19 листопада) «материкові» медіа поширювали слова очільника КНР Сі Цзиньпіна на саміті G20 у Ріо-де-Жанейро щодо концентрації зусиль для мирного розв’язання «кризи» (так у китайських медіа називають війну Росії проти України — «ДМ»).

На 1000-й день повномасштабного вторгнення «континентальне» медіа Chinanews давало розгорнуту картину ситуації в Україні, зазначаючи, що «криза глибоко загрузла в болоті, а ситуація в Україні невіддільна від військової допомоги з боку США». А в питанні зняття обмежень на удари далекобійними ракетами по території Росії це медіа цитувало російське пропагандистське джерело «РИА Новости» та кремлівського речника Дмитра Пєскова.

Підсумовуючи, підходи до висвітлення інфоприводів про Україну у гонконзьких, тайванських і «материкових» китайських медіа відрізняються. У офіційних державних джерелах переважно цитують повідомлення російського військово-політичного керівництва. Публікації у таких джерелах також містили риторику протистояння між Китаєм і Заходом, передусім США.

У тайванських медіа надавали однозначніші оцінки подій і формулювання, які визначали Росію державою-агресоркою, уникаючи невизначеності й абстрактних миротворчих висловлювань, притаманних чиновникам із КНР.

«Китайські пункти — найбільший спільний знаменник». Медіа КНР — про шлях до миру в Україні

Згадки Китаю, китайських медіа чи офіційних осіб присутні у 40,2% аналізованих новинних публікацій про Україну. Найбільша частка згадок Китаю присутня у публікаціях із КНР. Там Китай згадують у 86,4% публікацій. Тобто, у 476 з 551. З цих 476 публікацій китайські медіа служили джерелом публікацій у 438 випадках.

З медіа КНР в аналізованому масиві найчастіше джерелами для інших служили саме фінансовані владою Китайської Народної Республіки видання. У аналізованому масиві медіа з КНР є першоджерелами у 919 випадках. Це становить 22,5% від усіх публікацій. З них державне інформагентство КНР China News Service було джерелом публікацій в інших медіа у 203 випадках. Ще одне інформагентство «Cіньхуа» — у 164 випадках. А іномовлення КНР CCTV — у шести.

Кореспонденти China News Service чи «Cіньхуа», очевидно, не завжди були на місці подій, про які повідомляли. Інформагенція використовувала як джерела інші медіа. Однак аналізовані медіа, особливо у КНР, віддавали перевагу посилатися саме на місцеве державне медіа, і лише зрідка — на першоджерела. Коли медіа з КНР і згадували джерела новин з інших держав, то використовувати формулювання як «іноземні медіа», «американські медіа» чи «українські медіа». На відміну від медіа Тайваню, назви іноземних медіа у публікаціях із КНР називали в одиничних випадках. Reuters згадали тричі. Двічі згадали CNN, Bloomberg і Agence France-Presse.

Як і медіа Глобального півдня й Заходу, новинні видання з КНР тиражують позиції Росії щодо потреби у мирній угоді, яка б ураховувала «ситуацію на землі». Що означає залишити за Росією території України, які Росія окупувала. Російську агресію проти України медіа КНР називають «українською кризою». У масиві публікацій із КНР це формулювання вживають 101 раз.

У інфопросторі КНР повідомлення про китайські плани розбудови миру в Україні почали ширитися у травні й на початку червня 2024 року з просування «шести пунктів», які у картині світу дипломатів з Китаю та Бразилії мали б сприяти «охолодженню ситуації».

«Недопущення розповсюдження вогню, ескалації бойових дій і припинення вогню всіма сторонами. А також закликати всі сторони дотримуватися діалогу і переговорів. Активізувати гуманітарну допомогу. Виступати проти застосування ядерної зброї та проти нападів на атомні електростанції, підтримувати стабільність глобального промислового ланцюга постачань тощо», — ішлось у новині на державному медіа КНР China News 6 червня.

З аналізованих медіа може скластися враження, що у КНР не приймають інших підходів до встановлення миру в Україні, ніж запропоновані КНР. Це бачення умов припинення бойових дій в Україні викладене у «шести пунктах» КНР і Бразилії, які складаються переважно з загальних формулювань. Проте для угоди про припинення російської агресії проти України ці пункти доведеться наповнити конкретикою. Зокрема, у «шести пунктах» є заклик до деескалації бойових дій без розширення поля бою та провокацій. Китай і Бразилія наголошують на пріоритетності діалогу та переговорів як єдиного життєздатного розв’язання «української кризи». І підтримують ідею міжнародної мирної конференції, яку би «визнали Росія та Україна». Китай і Бразилія згадують про необхідність посилення гуманітарної допомоги, захисту цивільного населення й утримання від атак на мирних жителів і цивільні об’єкти. Також у шести пунктах є незгода з використанням зброї масового знищення, особливо ядерної, хімічної та біологічної, та підтримка зусиль із запобігання ядерній кризі. Сторони також виступають проти поділу світу на «ізольовані політичні або економічні групи». Закликають до міжнародної співпраці «у сферах енергетики, валюти, фінансів, торгівлі та критичної інфраструктури… з метою забезпечення стабільності глобальних ланцюгів постачання».

Вірністю «шести пунктам» Китаю і Бразилії, а не «формулі миру» з десяти пунктів, яку на той час влада України подавала як план установлення миру, у Китаї подавали як аргумент, щоб не брати участь у Глобальному саміті миру. Саміт проходив 15—16 червня 2024 року у Швейцарії. МЗС КНР повідомляло, що на «шість пунктів» «позитивно відреагували понад 110 країн світу». Цей перелік з’явився у травні 2024 року. А дати й місце проведення Глобального саміту миру оголосили, щонайпізніше, 10 квітня.

Зміст «формули миру» в листопаді 2022 року озвучив президент України Володимир Зеленський. Ця «формула» містить схожі на «шість пунктів» пріоритети. Однак там є заклик до деокупації території України. Також в українській «формулі миру» є заклики до: забезпечення безпеки на стратегічних об’єктах (АЕС, порти, кордони), звільнення полонених, відшкодування збитків і притягнення до відповідальності за воєнні злочини. Також там ідеться про протидію шкоді довкіллю від війни, продовольчій та енергетичній безпеці, а також про створення міжнародних механізмів гарантування територіальної цілісності України та запобігання майбутнім конфліктам. Кінцева мета плану — повне припинення бойових дій, виведення російських військ і підписання угоди, яка б закріпила мирне врегулювання конфлікту на умовах України.

У аналізованих публікаціях медіа з КНР саміт називали «Швейцарським мирним самітом», а не Глобальним самітом миру, як його називали в Україні. Чи Самітом щодо миру в Україні (Summit on Peace in Ukraine), як називали подію на сайті Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії. 14 червня під час брифінгу МЗС Китаю у речника відомства Лін Цзяня попросили прокоментувати ставлення до Глобального Саміту миру.

Лін Цзянь відповів, що Китай «підтримує всі зусилля для досягнення миру», його позиція щодо «Швейцарської мирної конференції є чесною, справедливою і відкритою». Закликає до чесних переговорів за участі усіх сторін.

«Консенсус із шести пунктів, запропонований Китаєм і Пакистаном, отримав позитивні відгуки від більш ніж 100 країн, що відображає загальні очікування міжнародного співтовариства і представляє найбільший спільний знаменник у сучасному світі. Ми вітаємо, що більше країн підтримають і приєднаються до консенсусу з шести пунктів», — сказав Лін Цзянь.

Після створення на основі «шести пунктів» платформи «Друзі за мир» результати її роботи наразі не були оприлюднені.

Робота учасників Глобального саміту миру вилилась у комюніке, яке одразу підписали представники 80 держав і чотирьох міждержавних організацій. Комюніке складається з трьох пунктів. У першому йдеться, що атомні електростанції мають виробляти електроенергію в безпечних умовах і, «зокрема Запорізька атомна електростанція, повинні працювати безпечно та захищено під повним суверенним контролем України й відповідно до принципів МАГАТЕ та під її наглядом». У другому — йдеться про важливість вільного судноплавства у Чорному й Азовському морях для продовольчої безпеки світу. У третьому пункті комюніке сказано, що всі військовополонені мають бути обміняні, а депортовані й незаконно ув’язнені мають повернутися в Україну.

У КНР міністр закордонних справ Китаю Ван Ї, який разом із головним радником президента Бразилії з міжнародної політики Селсо Аморімом очолюють платформу «Друзі за мир», є головним чиновником, кого цитують у повідомленнях про Україну у КНР. У повідомленнях медіа із КНР Україну та Ван Ї згадували 33 рази. А у масиві загалом — 104 рази. Що може ілюструвати невеликі зусилля влади КНР для просування на внутрішню аудиторію бачення влади КНР розв’язку війни в Україні. Більшість публікацій у КНР зі згадками Ван Ї та України були зі згадками українських міністрів закордонних справ Дмитром Кулебою, а потім — з Андрієм Сибігою та іншими колегами-дипломатами. Також цитували його висловлювання під час Генасамблеї ООН, де презентували «Друзів за мир» і коментарі під час Саміту БРІКС у місті Казань у Росії.

Публікації медіа з КНР зі згадками Ван Ї в Україні назвали б «паркетними новинами» — компліментарними до влади новинами чи переданням офіційної позиції, переважно за матеріалами пресслужб органу влади чи чиновника. Типова цитата члена політбюро Комуністичної партії Китаю Ван Ї містить згадку Сі Цзіньпіна. Ось приклад із новини про зустріч Ван Ї з заступником міністра закордонних справ Росії Андрієм Руденком під час Саміту БРІКС: «Ван І заявив, що під керівництвом президента Сі Цзіньпіна і президента Путіна китайсько-російські відносини зберігають здорову динаміку розвитку».

А ось цитата з новин про участь Ван Ї у Генасамблеї ООН: «Ван І зазначив, що позиція Китаю щодо української кризи є послідовною, а найавторитетнішою заявою є “чотири принципи”, висунуті Головою КНР Сі Цзіньпіном. Китай завжди виступав за мирне врегулювання суперечок».

Ван Ї також цитують у Гонконзі. Зокрема 25 вересня на etnet.com.hk розповіли, що Ван Ї відвідав засідання високого рівня Ради Безпеки ООН щодо України. Там він, як написали у гонконзькому медіа, сказав: «Чим більше зброї буде доставлено на поле бою, тим важче буде досягти мети припинення вогню. Усі сторони повинні відмовитися від конфронтаційного менталітету холодної війни, зіграти конструктивну роль в охолодженні та створити необхідні умови для швидкого припинення вогню та завершення війни».

При втіленні такого підходу Україна навряд чи зможе розраховувати на підтримку від партнерів.

Сі Цзіньпін є другим у публікаціях із КНР за кількістю згадок у публікаціях про Україну. Там його згадали 26 разів. Загалом у масиві Сі Цзіньпіня згадали у 90 публікаціях. Однак більшість згадок — його цитування іншими.

Своєю чергою, Сі Цзіньпінь теж згадує платформу «Друзі за мир». Однак Генеральний секретар Центрального комітету Комуністичної партії Китаю та керівник Китайської Народної Республіки у повідомленнях про платформу згадує також інші збройні конфлікти. Ось новина зі ще одного китайського державного медіа China News за мотивами виступу Сі Цзіньпіна на саміті Великої двадцятки 18 листопада:

«Відповідно до принципів “ніякого розповсюдження з поля бою, ніякої ескалації бойових дій і ніякого вогню з усіх боків”, G20 повинна сприяти охолодженню кризової ситуації в Україні та шукати політичне рішення. Китай і Бразилія разом із країнами Глобального Півдня створили групу “друзів миру” щодо української кризи з метою об’єднати більше голосів прихильників миру».

Далі у новині йдеться, що бойові дії в Газі принесли важкі страждання людям, і час якнайшвидше сприяти припиненню вогню між сторонами. Необхідно зупинити бойові дії, надати підтримку, щоб полегшити гуманітарну кризу і післявоєнну відбудову. А альтернативи існуванню двох держав Ізраїлю і Палестини не існує.

Під час Саміту G20 Сі Цзіньпін зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном і сказав, що «Китай розраховує на пом’якшення конфлікту, не бажає розростання кризи та ескалації бойових дій, і продовжуватиме відігравати свою конструктивну роль, щоб зупинити бойові дії».

Наскільки медіа Гонконгу і Тайваню орієнтуються на джерела із КНР чи Росії

У аналізованому масиві з КНР усі публікації з цитатами Сі Цзіньпіня є частинами його виступів і промов без критики. Зате медіа з Гонконгу іноді публікують критику очільника КНР.

«Президент України Зеленський, як рідко коли раніше публічно звинуватив Китай у наданні допомоги Росії в блокуванні участі інших країн у мирному саміті. А також заявив, що частина озброєння російської армії надійшла з Китаю», — повідомили 14 червня у гонконзькому інтернет-виданні Ming Pao.

Медіа Гонконгу також вживають узагальнення «українські медіа» чи «британські медіа». Проте там порівняно частіше у новинах про Україну посилаються на джерела з інших держав і рідше «прикриваються» державними китайськими медіа. Зокрема, у вибірці публікацій із Гонконгу є лише дві згадки «Сіньхуа» — і це найпопулярніше джерело, фінансоване владою КНР у масиві публікацій із Гонконгу. Найпопулярніше не китайськомовне видання у публікаціях із Гонконгу Reuters згадали 11 разів. Тоді як у медіа з КНР, які увійшли у вибірку, згадали це видання лише тричі.

Свобода використовувати різні джерела у медіа Гонконгу має й інший ефект — збільшення згадок російських джерел або чиновників, порівняно з українськими, європейськими чи американськими. У публікаціях із КНР серед першоджерел згадки росіян і російських медіа були у 13 публікаціях із 551, тобто у 2,3% публікацій. Українських — у 2,7%, тобто у 15 публікаціях. А у публікаціях із медіа Гонконгу російських чиновників і медіа як першоджерел публікацій згадували у 9% випадків, це 65 публікацій з 720. А українських — у 4,3%, тобто у 31 публікації. З російських чиновників і медіа у Гонконзі найчастіше, щонайменше 21 раз, інфоприводом для публікації зі згадкою України були слова Володимира Путіна. Ще у шести випадках головним джерелом для публікацій було російське міністерство оборони. Тоді як слова Володимира Зеленського послужили причиною для публікації лише у 7 випадках. А позиція міністерства закордонних справ України — у п’яти.

У медіа з Тайваню переважно посилаються на джерела інформації з-за закордону. Такі видання як Reuters, Agence France-Presse, CNN, Bloomberg, The New York Times чи AFP є джерелами для майже 23% публікацій на Тайвані. Тоді як першоджерела із КНР — лише у 1,8% публікацій. Українські джерела у масиві з Тайваню на 0,4% переважають російські. Звернення Володимира Зеленського і публікації Офісу Президента України є джерелами для, щонайменше, 21 новини із Тайваню. Тоді як з українських медіа найчастіше згадують англомовне видання The Kyiv Independent у щонайменше восьми публікаціях, англомовну версію «РБК-Україна» у мінімум трьох, «Українську правду» — у двох. А Суспільне, ТСН і Kyiv Post — в одному. У решті випадків джерелами новин для тайванських медіа є українські органи влади та силові відомства: міністерство закордонних справ, пресслужби родів військ чи бригад Сил оборони України.

Структура джерел публікацій про Україну на Тайвані від 1 червня до 30 листопада 2024 року. «Детектор медіа» за інформацією Currents API

Серед російських джерел новин для медіа з Тайваню найпопулярнішим є Володимир Путін. Його слова стали причиною для створення 13 новинних публікацій. А повідомлення російського міністерства оборони — для семи. Серед російських медіа чи пропагандистів, чиї назви або імена згадували тайванські новинні видання, коли не вживали формулювання «російські медіа», «російські новинні агентства» чи «російські джерела», були російські пропагандистські видання «Царьград», RT і ТАСС.

Висновки та рекомендації

Медіа материкового Китаю, Гонконгу та Тайваню демонструють різні підходи до висвітлення подій, пов’язаних із війною Росії проти України, що зумовлено особливостями політичного контексту цих територій. Медіа КНР виявляють помітну проросійську заангажованість у своїх публікаціях. Це виражається у частому цитуванні російських спікерів і поширенні антиамериканських наративів, при цьому цитують офіційні документи Комуністичної партії Китаю. Показовим є контраст між риторикою китайських провідних чиновників, таких як Сі Цзіньпін, які публічно закликають до поваги міжнародного права, та публікаціями у китайських державних медіа. Фінансовані владою КНР медіа у висвітленні подій в Україні стають показово нейтральними у випадках повідомлень про злочини й репутаційні втрати Росії. Зокрема, трагедії, такі як обстріл лікарні «Охматдит», висвітлюються з поширенням російських заперечень або створенням атмосфери невизначеності.

Гонконзькі медіа, хоч і перебувають під впливом КНР, зберігають певну редакційну свободу. Вони рідше цитують китайські державні джерела й відносно частіше часто цитують західні медіа й українських спікерів. Проте гонконзькі видання схильні, як і медіа КНР, називати збройну агресію Росії проти України «українською кризою» та рідко називають Росію агресоркою.

Тайванські медіа займають найбільш прихильну до України позицію у висвітленні подій в Україні. У їхніх публікаціях Росію, як правило, називають державою-агресоркою. Тайванські медіа також найчастіше посилаються на західні й українські джерела, уникаючи невизначених та абстрактних формулювань на зразок «закордонні медіа», які вживають у новинах у КНР.

Державні медіа КНР, на відміну від російської пропаганди, не наполягають на офіційній відмові від територій або зміні політичного режиму чи керівництва держави. Однак їхній підхід до висвітлення конфлікту містить сліди використання російських медіа як відправної точки для отримання інформації про події в Україні. Зокрема про це свідчить надання переваги російським джерелам, тоді як українські спікери й медіа стають першоджерелами рідше.

Попри вагу КНР як постійного члена Ради Безпеки ООН і однієї з найвпливовіших держав, мирні ініціативи, Китаю, як «шість пунктів» і створена на їхній основі платформа «Друзі за мир», виглядають радше приверненням уваги до Китаю як потенційного посередника, ніж реальними пропозиціями для врегулювання конфлікту. Вагу кількості тих, хто «позитивно відреагував» на мирні ініціативи за участі КНР, підриває брак твердості й послідовності у висловлюваннях спікерів із КНР у підтримці поваги до Статуту ООН, який містить і підтримку територіальної цілісності держав-членів ООН.

Над текстом працювали: Андрій Пилипенко, Арсеній Слєсарєв, Костянтин Задирака, Олексій Півторак, Олександр С’єдін

Щоб не пропускати найголовніших матеріалів Центру досліджень «Детектора медіа», підписуйтеся на розсилку. Вона виходить що два тижні.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач