Як написав один з моїх румунських колег: "Чорний лебідь прилетів на замерзле озеро і показав балет".
Цим чорним лебедем під час президентських виборів у Румунії став Калін Джорджеску – "незалежний кандидат" (себто самовисуванець, якого жодна партія не підтримувала), що не просто увірвався в групу лідерів, але й несподівано посів перше місце у першому турі.
Згідно з результатами після підрахунку Центральною виборчою комісією 99,65% голосів виборців, за Джорджеску віддали голоси 22,86% виборців.
Він виходить у другий тур разом із чинним прем'єр-міністром країни Марчелом Чолаку (19,22%).
Поза другим туром опинилися такі потужні кандидати, як лідерка партії USR Елена Ласконі (19,13%), колишній голова уряду Ніколае Чуке (8,81%) або колишній заступник генсека НАТО Мірча Джоане (6,32%).
Що ми знаємо про лідера перегонів? Він відверто позиціонує себе як крайній правий – аж коричневий.
І це не перебільшення, адже Джорджеску відверто прославляє часи, коли Румунія була союзницею нацистів за часів диктатора Антонеску, якого вважає "мучеником".
Він також критикує НАТО та ЄС, критикує розміщення у Румунії американських баз та називає війну Росії проти України наслідком змови американських компаній – виробників зброї.
Свого часу представники одіозної AUR розглядали Джорджеску як кандидата у прем'єр-міністри Румунії.
А ще – у ході кампанії він спирався здебільшого на Тік.
Ток як платформу для просування своїх ідей.
На тлі переможця першого туру навіть "міська божевільна" Діана Шошоаке (євродепутатка, рішенням суду знята з президентських перегонів.
– Ред.) видається поміркованою і стриманою.
То чому у Румунії відбулась така сенсація?.
Складається враження, що більшість голосів, які Джорджеску отримав, це голоси протестного електорату, якому не сподобалась діяльність великої коаліції мейнстримних партій: соціал-демократів (кандидат на президентських виборах – чинний прем'єр Марчел Чолаку) та націонал-лібералів (кандидат - експрем'єр Ніколае Чуке).
І ось увесь цей протестний електорат побачив у бюлетені слово "незалежний" і проголосував за нього (це дещо нагадує Німеччину, де противники великої коаліції соціал-демократів і християнських демократів стали голосувати за "Альтернативу для Німеччини").
Звісно, румунські виборці могли б проголосувати за альтернативного незалежного кандидата - Мірчу Джоане, який донедавна був заступником генсека НАТО.
Але саме цього "незалежного" кандидата найбільше атакували мейнстримні політичні партії, бо побоювалися, що якщо він пройде у другий тур, то виграє.
Звісно, вони могли б проголосувати й за кандидатку від альтернативної проєвропейської та проукраїнської політичної сили USR - Елену Ласконі, але її атакували і мейнстримні партії, і незалежні кандидати - у тому числі Джоане.
В результаті отримали ось таку от несподіванку...
Зради все ще нема.
Ймовірність перемоги Келіна Джорджеску у другому турі мізерна.
Навіть попри те, що він може розраховувати на голоси, віддані за лідера ультраправої та антиукраїнської партії AUR Джордже Сіміона (а це 13,87%).
Румунська політична система на повну потужність увімкне усі свої механізми, щоб не допустити перемоги одіозного кандидата.
Усі притомні румуни, а їх - я вірю - більшість, голосуватимуть у другому турі за будь-кого (тобто - за чинного голову уряду), але не за Джорджеску.
"Зрадою" стало б проходження у другий тур Джорджеску і вже згаданого Сіміона - це стало б не просто румунською, а й взагалі регіональною катастрофою.
Проте і такий результат є не просто тривожним сигналом.
Це набат.
Поки мейнстримні політичні сили інтригують та ставлять одна одній елегантні підніжки - "темні попутники" виборця беруть гору над здоровим глуздом і ведуть своїх лідерів до перемог.
І якщо Європу чекає велика війна, то наближається Європа до неї вкрай ослабленою.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.
Текст був вперше опублікований на facebook-сторінці автора та републікується з його дозволу.