36-річний захисник Роман Петров з Кривого Рогу після важкого поранення опинився на межі життя та смерті. Його у стані септичного шоку медики буквально витягали з того світу. Про це повідомляють у Національному реабілітаційному центрі Незламні.
До служби в ЗСУ чоловік працював електриком. Мобілізувався торік у серпні, а служити йому випало у 53-й ОМБр імені князя Володимира Мономаха. У ній Роман став командиром бойової машини.
Наприкінці червня цього року поблизу Торецька Роман отримав поранення. Тоді він допомагав нести пораненого побратима до евакуаційного авто. Як раптом – ворог почав обстрілювати їх з мінометів та скидати боєприпаси з дронів. Командир бойової машини теж став 300-м. Отримав поранення живота, грудної клітки та ноги.
«Я одразу по рації сказав побратимам, що приємно було з ними служити. А командир роти сказав, що мені ще не час помирати», – пригадує Роман.
Повідомляється, що після трьох діб у прифронтових шпиталях важкопораненого бійця евакуювали до медзакладу Львова. Він поступив у важкому стані з усіма ознаками септичного шоку. Це найтяжчий прояв сепсису – системної запальної реакції організму у відповідь на інфекцію. У такому стані вдається врятувати лише одиниці пацієнтів. Романа підключили до апарату штучної вентиляції легень, ввели в стан медикаментозну сну та виконали низку першочергових операцій.
За словами лікарів, у пацієнта були відкритий перелом стегнової кістки, проникаюче поранення в ділянці тазу та прямої кишки, яка була схожа на сито. В ній було аж 12 пробитих осколками отворів. Роман цілий місяць перебував у реанімації, його час від часу оперували і ніхто не знав, чи він виживе.
«Його стан був настільки важкий, що мало хто сподівався, що він з того стану вийде», – розповів хірург Андрій Микуш.
Нині Роману вже краще. Проте на повне відновлення піде ще багато часу. Захисник каже, що його головна підтримка на шляху до одужання – це дружина і дворічний синочок.
«З великою війною я почав більше цінувати життя. Бо до цього виявляється, що ти мав усе, але ти цього не цінував», – каже захисник.
До слова, 39-річний захисник Володимир Кирсанов із Житомира не міг їсти після надважкої подвійної мінно-вибухової травми: уламки посікли все його тіло, але найбільше понівечили обличчя. Чоловік переніс низку операцій. Через дірку на обличчі він не міг нормально харчуватися. Їжа не трималася у роті: випадала та виливалася. Тому захисник, який до поранення важив понад 80 кілограмів, страшенно схуд – до 47 кг.
А 25-річний львів'янин, капітан Збройних сил України Юрій Жуковець нещодавно отримав звання Героя України. На Курщині частина роти, якою командував воїн, потрапила у засідку, а самого захисника впритул обстріляв російський військовий. Попри п'ять кульових поранень йому вдалось евакуювати особовий склад.
Також боєць 65-ї бригади 56 днів обороняв напівоточену позицію. Через щільність обстрілів і великі дистанції побратими, які мали б поміняти воїна, не доходили – дорогою отримували поранення. Відтак боєць вів війну з напарником удвох проти зграї російських штурмовиків.