У Києві триває 53-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч фестиваль вдруге від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну проходить у довоєнному форматі: міжнародний, національний і документальний конкурси, дитячий Teen Screen і широка позаконкурсна програма. Основними фестивальними майданчиками слугують кінотеатр «Жовтень» і — вперше після багаторічної перерви — Київський будинок кіно. Про перелік основних стрічок фестивалю читайте тут, а про перший фестивальний день — тут.
На другий день «Молодості» відбувся показ чи не найболіснішого фільму програми «Українські прем’єри» — документальної «Ізоляції» (реж. Ігор Мінаєв).
Мінаєв розповідає історію нелегальної тюрми-катівні, обладнаної окупантами в Донецьку на території колишнього артцентру «Ізоляція». Фільм розбитий на три частини, з прологом і епілогом: «Завод», «Артцентр», «Центр тортур». Зібрана радянська хроніка якраз тих років, коли в Донецьку був запушений завод ізоляційних матеріалів, є навіть зйомки безпосередньо на самому заводі. Мистецька частина дає уявлення, наскільки цікаві проєкти реалізовувалися на цій території. А найдовша і найбільш моторошна частина — третя. Перед камерою сидять колишні в’язні «Ізоляції» та розповідають про тортури, яким їх піддавали.
«Ізоляція»
Мінаєв застосовує прийоми ігрового кіно, додає чимало пафосу і не завжди втримує цілісність оповіді. Однак, при всіх недоліках, свідчення з цього фільму забути дуже важко.
«Молодість» — мабуть, чи не єдина кіноподія в Україні, в рамках якої можна подивитися незвичайне, дивне кіно, яке не побачиш ані в кінотеатрах, ані в мережі. В неділю в програмі «Фестиваль фестивалів» показали дві таких картини.
«Раптовий погляд на глибші речі» (Сполучене Королівство) — нова робота британського документаліста й письменника Марка Казінса. Торік українські глядачі на фестивалі Docudays UA могли побачити попередній фільм Марка — розвідку про італійський фашизм «Похід на Рим».
«Раптовий погляд на глибші речі»
Цього разу темою свого дослідження Казінс обрав життя і творчість художниці-візіонерки Вільгельміни Барнс-Ґрем. У 36 років Барнс-Ґрем, тоді ще багатообіцяльна мисткиня, пережила момент одкровення під час сходження на льодовик Ґріндельвальд у Швейцарії. Цей епізод перевернув світосприйняття художниці та глибоко вплинув на її подальшу творчість. Стрічка, у якій оповідачами є сам Казінс і Тільда Свінтон, досліджує не тільки творчу еволюцію Барнс-Ґрем, а й теми гендеру, нейрорізноманіття, зміни клімату. Загалом вийшов естетично вишуканий і інтелектуально насичений фільм-есей — гідний зразок мистецтвознавчого кіно.
А, мабуть, найхимерніший фільм цього дня — «Універсальна мова» (реж. Матьє Ранкін, Канада).
«Універсальна мова»
На початку режисерської кар’єри Ранкін вирішив поїхати до Ірану та вчитися кіно в найкращих іранських митців. Спроба виявилася невдалою, однак призвела до неочікуваних наслідків. Дія «Універсальної мови» розгортається в зимовому Вінніпезі. Однак герої та героїні — іранці й іранки, які розмовляють чистою перською та дотримуються традиційного східного побуту. І все це, варто повторити — в урбанізованих канадських краєвидах, серед снігу й морозу.
Ранкін витворює по-тихому схиблену, але переконливу реальність. Практично кожний епізод — окремий спалах абсурду. В сумі виходить чудова чорна комедія.
Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.