Хлопчина за хвилини зробив те, що я ні за 10 років, – підполковник ГУР про початок роботи з БпЛА

А далі підполковник ГУР уже прийшов до FPV-дронів. Про це Андрій Савенко розповів в інтерв'ю 24 Каналу.

Як підполковник ГУР прийшов до роботи з безпілотниками

Андрій Савенко розповів, що під час роботи на Чернігівщині він зазнав легкого поранення й був вимушений пролежати у госпіталі. Під час лікування з ним трапилася подія, що докорінно змінила напрямок подальших дій.

Як зараз пам'ятаю, стоїмо з хлопцями на курилці, а хтось розповідає про підрозділ, який за допомогою безпілотників за місяць знищив 28 одиниць ворожої техніки. Мене це так зачепило. Кажу, що це нереально, мовляв, я 10 років воюю, а таких показників ні в кого не бачив,
– сказав підполковник ГУР.

Після цього він почав шукати, що це за вояки такі ефективні. Як виявилося, це були хлопці з управління розвідки, де Савенко сам служив.

"Річ у тому, що у нашому загоні була група пілотів БпЛА, але ми до них ставилися з усмішкою. Підколювали постійно, мовляв, що ви тут у ноутбуках сидите", – наголосив розвідник.

Далі Андрій Савенко з його кумом напросилися поїхати з пілотами дронів на початку квітня 2022 року. Перший виїзд був безрезультатним через нельотну погоду, на другому заважав РЕБ. А ось після третього приїзду хлопцям вдалося розгорнути апаратуру та почати летіти.

Дивлюся, а в них зброя в машинах. Нервую, кричу на них, а вони очима кліпають, питають, нащо їм тут автомати. Майже тоді оскаженів, але перепитав, яка відстань до ворога. Почувши, що кілометрів п'ять, розслабився. Звик, що від мене до росіян іноді кілька метрів, а тут така далечінь,
– наголосив підполковник ГУР.

Далі він продовжив спостерігати за роботою операторів. І від швидкості роботи він перебував шокований.

"Оцей хлопчина за кілька хвилин зробив те, чого мені не вдалося за 10 років війни. Не спав тоді майже добу, настільки був шокований. Все думав, як можна масштабувати застосування БПЛА", – сказав Савенко.

Після цього він поставив собі за мету створити виробництво, та впровадити роботу з безпілотниками в усі підрозділи.

Як Савенко прийшов до FPV-дронів

Андрій Савенко наголосив, що він пробував і крила, і гексакоптери, але зрозумів, що охопити все не вийде і краще визначитись із дистанцією та напрямком, сконцентруватися на максимально цікавому й ефективному.

Десь у квітні поїхав на одну з виставок на Заході України. Там вперше побачив FPV. Не роздивився, що за цим майбутнє, але цивільний фахівець підказав, що можна якось чіпляти туди боєприпаси. Вирішили з колегами спробувати. Спочатку просто кріпили до дрона пляшку з водою, тренувалися. Поступово збільшували відстань польоту та навантаження. Дійшли до 5 кілометрів, і вже у червні виконували бойові завдання,
– розповів підполковник ГУР.

За його словами, на той момент безпілотники з керуванням від першого лиця були настільки новаторськими, що в них не вірили навіть імениті фахівці та волонтери. Зрештою фактично він став керівником цілого напрямку FPV в одному з департаментів розвідки.

"Лобіював поширення використання цих дронів, розробляв їх, а також навчав багатьох наших фахівців із різних підрозділів та структур. Допомагали в цьому цивільні оператори БпЛА, які професійно літали ще до повномасштабки. З хлопцями розробили цілий курс, який адаптували під використання безпілотників у бойових умовах", – сказав Савенко.

Він також підкреслив, що, оскільки військові та волонтери на початку не сильно підтримували ідею використання безпілотників із керуванням від першого лиця, доводилося спиратися на людей, в яких було розуміння можливостей.

Вже зараз ситуація дещо інша, оскільки у війську є безліч дуже досвідчених і розробників, і пілотів. Для обміну думками, переймання досвіду та реабілітації ветеранів ми створили Федерацію військово-технологічного спорту України з перегонів БпЛА. Це дуже крута історія, оскільки пілоти, яким, може бути не так цікаво проходити відновлення за допомогою футболу чи боротьби, мають можливість позмагатися в інший спосіб,
– зауважив підполковник ГУР.

Окрім цього, він зазначив, що такі перегони тепер проводять у різних точках країни й ніколи їх не афішують, щоб уникнути небезпеки від ворога.