Шмигалю підсадили наступника. Таємна місія віцепрем’єра Олексія Кулеби

Після нещодавнього перетрушування Кабміну прем’єр Денис Шмигаль знову втримався в кріслі. Окрім норми про заборону припинення повноважень уряду під час воєнного стану, яку гіпотетично можна було обійти, на Банковій зіштовхнулися з більш глобальною проблемою. Не знайшлося виразного кандидата на заміну «вічному» Шмигалю, який міг би вразити і президента, і парламентську залу. Але кадрові інтриги на цьому не вичерпалися, вони просто перейшли у непублічний режим.

Серед новопризначених в уряд міністрів є фігура, якій, за інформацією джерел «Главкома» у владі, Банковою визначена роль чергового наступного глави Кабміну. Йдеться про віцепрем'єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад та територій Олексія Кулебу. Перед призначенням в уряд він пройшов «обкатку» в Київській міській і обласній адміністраціях та Офісі президента.

Варто зауважити, що таких «наступників» Денис Шмигаль пережив стільки, що тільки з них вже можна було б зібрати окремий уряд. У різні часи ЗМІ називали новим потенційним прем’єром Олександра Кубракова, Олексія Чернишова, Ростислава Шурму, Михайла Федорова, Олексія Резнікова, Юлію Свириденко і навіть Андрія Єрмака… Не всі з них наразі взагалі лишилися в президентській команді, а деякі були навіть брутально виставлені за двері. Нового фаворита може спіткати така ж доля, утім у нього є можливість врахувати досвід попередників і уникнути їхніх помилок. Біографія претендента свідчить, що він звик жити за принципом «крапля камінь точить».

Економіст-баскетболіст

Олексій Кулеба народився в Києві в серпні 1983 року. Його батько Володимир Кулеба – колишній головний редактор газет «Независимость» та «Київський регіон», на початку 2000-х працював заступником тодішнього голови Київської обласної адміністрації одіозного Анатолія Засухи.

Кулеба вчився у київській школі для «золотої молоді» №89 на Печерську з поглибленим вивченням мов, захоплювався баскетболом та в 11-му класі отримав звання кандидата в майстри спорту. У 2000 році почав навчання в Київському національному економічному університеті на факультеті «Міжнародна економіка», завершив його у 2005 році з дипломом магістра. Ще в університеті Кулеба разом з друзями створив дитячу баскетбольну школу. На останніх курсах працював менеджером на комунальному підприємстві Київської облради «Київ Медіа». В його повсякденні обов’язки входив моніторинг преси для керівництва регіону.

Завершивши один вищий навчальний заклад, Кулеба далі навчався в аспірантурі Національної академії державного управління при президентові. Тобто кар’єра на держслужбі була у нього у пріоритеті.

До політичних процесів Кулеба доторкнувся в 2006-2007 роках, коли став помічником народного депутата від «Батьківщини» Михайла Гладія – колишнього віцепремʼєра з питань АПК та ексголови Львівської облдержадміністрації.

Після завершення аспірантури в 2008 році Кулеба влаштовується в компанію одного зі своїх викладачів Валентина Хоніна «Хонін і партнери» і у 25 років стає її гендиректором. У відкритому доступі про цю фірму вже не знайти нічого, але вона займалася «політичними проєктами», та цей досвід дуже вплинув на Кулебу в подальшому.

Окрім цієї роботи, в резюме Кулеби – керівництво ТОВ «Асоціація корпоративного маркетингу» та ТОВ «Аспер Естейт». В останній фірмі, яка згідно з реєстраційними даними, займається «купівлею та продажем нерухомого майна», але фактично надає консалтингові послуги, Кулеба досі значиться власником. Також він свого часу був власником часток та кінцевим бенефіціаром компаній «Ньюкорп», «Аспер Консультанти», «Наял Україна», «Наял віжн», «Дитячо-юнацький спортивний клуб імені В. Сосніхіна», «Техноінвест компані», але з них вийшов. Інших різких рухів в деклараціях сім’ї Кулеб за останні роки не спостерігається.

Перший безпосередній захід Кулеби у політику був, скоріше, ознайомчим: у 2010 році він став депутатом Ржищівської міської ради від партії Віктора Балоги «Єдиний центр». Паралельно Кулеба займався підприємництвом та викладав на кафедрі організації самоврядування в скандальній МАУП.

За даними видання «Бабель», Кулеба зацікавився тим, як влаштоване столичне господарство після знайомства з тодішнім заступником голови Київської міськдержадміністрації Павлом Рябікіним. Так, Кулеба став радником гендиректора комунального підприємства «Плесо», яке відповідає за охорону, утримання та експлуатацію земель водного фонду Києва. Але робота ця тривала недовго і надалі благоустроєм столиці Кулеба переймався через свої комерційні структури, які займалися посередництвом між бізнесом та міською владою.

Старий знайомий

А далі починається період плідного співробітництва Кулеби з нинішнім всесильним головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Знайомство у них відбулося ще в 2011-2013 роках – обидва входили до громадської ради Київської міської державної адміністрації під час підготовки до Євро-2012.

Коли команда Володимира Зеленського прийшла до влади, Єрмак сприяв призначенню Кулеби директором Департаменту міського благоустрою КМДА. Принаймні, про таку рекомендацію розповідав сам голова КМДА Віталій Кличко, який віддав цю посаду до умовної квоти Офісу президента. Утім, варто відзначити, що Кулеба не був типовим протеже – він чесно виграв конкурс і сам Кличко називав його найкращим варіантом серед усіх кандидатів.

Згодом новий кадр, до якого не було претензій ані на Хрещатику, ані на Банковій, був призначений першим заступником голови КМДА з питань самоврядних повноважень. Сам же Кулеба зв’язки з Єрмаком заперечував.

Але складніше стало їх заперечувати, коли Кулеба двічі ставав головою Київської обладміністрації – до повномасштабного вторгнення (лютий-березень 2022 р.) та після (травень 2022-січень 2023 рр.). Під час його призначення в ОДА за кілька тижнів до великої війни – 8 лютого 2022 року, йшли розмови, що чиновника готують до довгого кар’єрного шляху. Утім, більшу частину першої каденції Кулеби в обладміністрації, коли частина Київської області була окупована, скоріше, можна назвати електричним стільцем.

У 2023 році Кулеба перейшов на посаду заступника керівника Офісу президента, де відповідав за регіональну політику та президентський проєкт зі скандальним фльором «Велике будівництво». Раніше цими напрямками завідував надто схильний до піару Кирило Тимошенко, у порівнянні з яким Кулеба був просто людиною-«невидимкою» (як і більшість нинішніх чиновників Офісу).

Коли почали точитися чергові розмови щодо змін в Кабміні, прізвище Кулеби фігурувало в них з самого початку. Конкретна позиція, яку йому хотіли довірити, також була відома заздалегідь: колишнє Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури (яке також називають Мінвідновлення). Після скандального звільнення Олександра Кубракова чотири місяці воно лишалося без повноцінного керівника. Міністерство-монстр планували розділити на два, як це й було до 2022 року: інфраструктуру та справи місцевого самоврядування відокремити одне від одного.

Але навіть з обранням Кулеби ця проблема не вирішена. Новий міністр очолив міністерство, з назви якого просто зникла згадка про інфраструктуру. Окремо виділене міністерство інфраструктури вчергове обіцяно створити найближчим часом. Політолог Володимир Фесенко впевнений, що плани розділення ніхто не забовтує, а причина гальмування цього процесу – банальна: для розділення міністерств просто шукають приміщення. Старі будівлі Мінрегіону були передані під розміщення органів Вищого антикорупційного суду.

Поки ж Мінвідновлення лишається зі старим навантаженням плюс на нього ще й навішують функціонал Мінреінтеграції, яке фактично ліквідується з добровільно-примусовим переведенням Ірини Верещук на роботу в Офіс президента. А Кулеба входить в курс справ в досі нерозділеному відомстві та проводить серію поїздок регіонами.

Міністерство без людей

Масштаб «авгієвих стаєнь», які треба розгрібати Кулебі, вражає, тож кращого випробувального майданчика для стрибка на прем’єрську посаду навряд чи знайти. Кредит довіри в міністра точно буде. Але був він свого часу і у Кубракова. Проте безумовні плюси нового фаворита в очах його патронів – відсутність надмірних амбіцій та лояльність. Поки важко уявити нового віцепрем’єра, який за спиною президента та голови його Офісу доповідатиме в американське посольство.

Працюватиме новопризначений міністр у зв’язці з іншим новачком – колишнім головою Закарпатської обладміністрації та головою місцевого осередку партії «Слуга народу» Віктором Микитою. Він посів місце Кулеби в Офісі президента. Про стиль Микити багато що говорить його професійне минуле – полковник Служби безпеки України. На відміну від Кулеби, який відносно давно працює на центральному рівні, у нового заступника голови Офісу не було такого досвіду.

Як спрацюються Микита та Кулеба, яким, по суті, треба буде ділити одну галявину, – питання відкрите, оскільки обидва поки в процесі адаптації. Люди, що добре знають обох, характеризують їх як тотальних антиподів: якщо Микита – екстраверт, то Кулеба – типовий інтроверт.

Співрозмовник «Главкома» з парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування характеризує Кулебу як людину системну, старанну, але «занадто м’яку». На думку нардепа, з яким спілкувався «Главком», це може завадити новому урядовцю, бо у міністерстві демонструвати рішучість та тиснути до кінця. Тим паче якщо йтиметься про вищу посаду в уряді: «Олексій розуміє масштаб завдань, які стоять перед ним, та навіть як їх теоретично виконувати, але, на відміну від того ж Кубракова, не може цього робити в режимі робота».

Інший співрозмовник «Главкома», який добре обізнаний зі станом справ у Мінвідновлення, стверджує: приводити до тями це розбалансоване відомство новому міністру буде непросто. «Ця махіна перебувала в незрозумілому стані досить тривалий період часу і абсолютно зруйнована зсередини – там просто немає кадрів, – нарікає джерело. –  Нема голів департаментів регіонального розвитку, децентралізації, реінтеграції, стратегічного планування… Два тижні шукали нормальних людей на посади директорів департаментів і не могли їх «захантити», тому що всіх повикидали на вулицю і вони встигли влаштуватися в грантові проєкти. Зараз ті кадри, що є під рукою, просто змушені переміщувати, аби затикати дірки. Але тасувати одну й ту саму колоду – не варіант».

Притаманні Кулебі поступовість і наполегливість у просуванні кар’єрними сходами згодом можуть підняти його на вищий щабель урядової ієрархії. Але для цього йому необхідно здати низку екзаменів, які стосуються не тільки реанімації ввіреного йому міністерства.

Хто порушить «зону комфорту» Арахамії

Кулеба, напевно, усвідомлює, що урядова посада – це не тіньове кураторство з коридорів Офісу президента. Задля демонстрації помітних успіхів міністру знадобиться плідна співпраця з парламентом, а от комунікація з рядовими депутатами у Кулеби до цього часу не складалася. Дуже показовим був момент призначення нових міністрів, коли саме кандидатура Кулеби набрала менше всіх інших колег – лише 240 голосів.

Шмигаль нардепам куди зрозуміліший, бо більш чутливий до їхніх побажань. У спілці з прем’єром діє перевірений роками ефективний зв’язковий з парламентською залою – керівник монобільшості Давид Арахамія. Останній давно грає в свою гру і об’єктивно не зацікавлений в послабленні діючого голови уряду та підсиленні потенційних конкурентів Шмигаля.

Арахамія давно продемонстрував, що може вправно диригувати (та маніпулювати) голосуваннями. Принаймні тими, які не стосуються безпосередньо президентських ініціатив. Голова провладної фракції вибудував мости не тільки зі «слугами», а й з тими депутатами, з ким на камери світитися не бажано: колишніми «ОПЗЖшниками» та численними «ресурсними» мажоритарниками.

«У президента та його оточення ставлення до Верховної Ради було з самого початку вельми зневажливим, – пояснює причини такої впливовості Арахамії один з представників монобільшості. – Розмовляти з депутатами ніхто не хотів, але голоси вимагали, і Давид фактично перебрав всю роботу з парламентом на себе. Та й з Кабміном та Шмигалем також, бо у кожного міністра є завдання, але ж вони не будуть щодо голосування по кожному законопроєкту бігати до президента. Відповідно, вони вимушені бігти до Давида, який їм забезпечує голосування і натомість вирішує якісь свої питання».

Співрозмовник «Главкома» з керівництва «слуг» запевняє, що Арахамія нині має значно більший вплив, ніж навіть голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Звісно, якщо не брати повноваження останнього підписувати депутатські відрядження.

«Здається, Давид – єдина фігура, на кого ця розшарпана фракція може орієнтуватися, – каже соратник Арахамії по фракції. – Він якось може лавірувати між відвертими «шкурняками», депутатами, які відстоюють демократичні цінності, побажаннями західних партнерів, і він, до речі, на прямому контакті з послом США… Щодо їхньої зв’язки з Шмигалем – то це ситуативний союз, бо Давид орієнтується на те, що йому простіше зберігати вплив з чинним прем’єром, ніж з Льошею (Кулебою) чи Юлею (Свириденко). Бо Льоша чи Юля будуть орієнтуватися на абсолютно іншу людину (Єрмака – «Главком»)…».

Арахамія противиться не тільки зміні прем’єра, а й апаратному підсиленню його можливих конкурентів. Тим паче, що група підтримки Кулеби вже неабияк активізувалася.

Так, новий міністр вже відзначився перетягуванням до Києва «важковаговика» – діючого мера Житомира Сергія Сухомліна, який очолив Держагентство з питань відновлення замість Мустафи Найєма.

Також Кулеба встиг прилаштувати в міністерство знайомих за колишніми місцями роботи. Його заступником нещодавно став Тимур Ткаченко, колишній в.о. голови Дарницької райадміністрації Києва та підлеглий Кулеби в департаменті міського благоустрою КМДА. Після того, як шеф пішов на підвищення, Ткаченко очолив департамент, а протягом останнього року працював в уряді – заступником міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

Ще один новий заступник міністра – Олексій Рябикін, який працював  радником Кулеби в Офісі президента. За словами Кулеби, Рябикін відповідав за комунікації. У цьому статусі він коментував для ЗМІ дуже широке коло тем: від неможливості проведення виборів під час воєнного стану до підготовки енергооб’єктів до зимового періоду.

Ще раніше Рябикін був помічником директора КП «Київблагоустрій», заступником директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» та радником патронатної служби апарату Київської обладміністрації, коли ту очолював Кулеба.

Цікава деталь: згідно з реєстрами, Рябикін та Кулеба входили до політичної ради Аграрної партії, яка свого часу дуже гучно про себе заявляла, але загрузла у внутрішніх чварах.

Загалом Рябикін дуже давно цікавиться політикою: у 2005 році працював у штабі Віктора Ющенка, у 2006 році був заступником керівника штабу «Удару» в Голосіївському районі, а згодом став заступником голови Київської організації «Удару». У 2012-му сам балотувався до Верховної Ради від цієї партії, але невдало.

Рябикін спростовує родинний зв’язок з майже однофамільцем Павлом Рябікіним. Проте Павло зіграв неабияку роль як у кар’єрі Олексія – свого колишнього помічника (Рябикін виконував цю роль, коли Рябікін був народним депутатом в 2013-2014 рр.), так і у сходженні Кулеби. Нинішній віце-прем’єр розповідав, що саме ексзаступник голови КМДА Павло Рябікін свого часу надихнув його вивчити, як функціонує столиця. І Кулеба, і Рябікін знайшли себе і за нинішньої влади, хоча і йшли нібито паралельними шляхами: Рябікін очолював митницю і працював міністром з питань стратегічних галузей промисловості, а Кулеба дослужився до нинішніх висот в уряді. 

Змінився у Мінвідновленні з появою нового керівництва навіть держсекретар – ним став давній товариш нового міністра Сергій Білецький, колишній перший заступник директора КП «Київблагоустрій». Коли Кулеба став головою Київської ОДА, то зробив його заступником. На цій посаді Білецький працював, доки його не покликали у міністерство.

Далі в планах Кулеби мало б бути отримання контролю над профільним парламентським комітетом з питань організації держвлади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Наразі його очолює голова пропрезидентської партії «Слуга народу» Олени Шуляк. Чутки про її відставку періодично запускаються, проте вона продовжує триматися і в кріслі у партії, і в комітеті.

Претендентом на заміну Шуляк називався її гіперактивний заступник Віталій Безгін, який їздить регіонами та комунікує реформу децентралізації. Дійсно, цей нардеп у дуже добрих стосунках з Кулебою, якого назвав після призначення «оптимальним варіантом» на посаді міністра. Плюс Безгін на непоганому рахунку в Офісі президента: наприклад, він очолює ТСК щодо розслідування функціонування місцевої влади Києва, яку команда Кличка сприймає як елемент тиску Банкової. Проте голосів на цю кадрову ротацію в парламенті може не вистачити. Тому питання й зникло з порядку денного.

Комітет Безгіну обіцяли ще після звільнення Кубракова, але цей процес мав бути синхронізований з призначенням нового прем’єра, який затягнувся на чотири місяці. Та й на Банковій зараз в пріоритетах – підготовка до другого Саміту миру, тому цю локальну інтригу вже вважають неактуальною. До того ж, нікуди не подівся фактор Арахамії, який на своєму рівні блокує хід боротьби за комітет.

Але є й ще одна причина, через яку в Офісі президента не будуть поспішати на допомогу Кулебі, і вона лежить якраз в руслі його прем’єрських перспектив. У «банці з павуками» міністр-неофіт має вибиратися переможцем самостійно та доводити здатність вирішувати задачі «з зірочкою». І саме цей виклик може бути частиною стратегії його покровителів.

Павло Вуєць, «Главком»