Хата – як пишна квітка: як оздоблювали оселі на Поділлі 100 років тому

За естетику відповідали молоді дівчата

На Поділлі століття тому найбільшим трендом у дизайні інтер'єру був настінний розпис, пише "Локальна історія". Українці настільки прагнули до краси, що розписували не тільки хати, а й сараї.

Тренд на розпис хат на Поділлі виник після скасування панщини, адже тоді у селян з'явилося більше часу і вони нарешті змогли приділити увагу своєму дому. Найкращими розписами, або як тоді говорили "мальованням" чи "квітками", у той час славилося село Ходорівці.

Ходоровецькі малярки, міцно тримаючись старих традицій свого села, вміло використовуючи цілу архітектоніку будови, перетворюють свою хату на пишну квітку,
– писала авторка книги "Розписи хат в Ходорівцях на Кам'янеччині" Марія Щепотьєва.

Розпис хати на Поділлі 1924 рік / Фото Стефана Таранущенка

Естетикою дому переважно займалися молоді дівчата на виданні. Перед Великоднем вони розмальовували домівки не тільки собі, а й сусідам. Хати у той час здебільшого складалися з двох кімнат – одна для гостей, інша для господарів. Малюнками найперше оздоблювали саме ту, у якій приймали гостей.

Процес оздоблення інтер'єру

Спочатку треба було підготувати тло – побілити стіну та піч вапном. Після того малюнок виводили олівцем, а вже тоді переходили до фарб. Центром експозиції завжди була піч.

Центральний елемент – піч / Фото Стефана Таранущенка

Малюнки вибудовувались у чітку композицію і не змішувалися з трафаретним розписом чи шпалерами. Порядок розпису був дуже важливим – спершу дівчата малювали гілки, а тоді переходили до квіток. Усе мало відповідати природним процесам, адже в природі також спершу появляється гілочка, а вже тоді росте квітка.

Фарбу робили з натуральних матеріалів і для кожного кольору використовували різну щіточку. Дівчата малювали справжні квіти – троянди, лілії, конвалії, – або ж вигадані. Переважно на одній гілці було до трьох кольорів, щоб зберегти гармонію. Також часто зображували голубів або півнів, які клюють ягідки.

Розпис кімнати у селі Маків / Фото Стефана Таранущенка

Малюнками прикрашали і простір над вікнами чи між дверима. Розмальовували навіть бордюри біля дверей і місце, де висіли ікони. Українці хотіли всьому додати краси, то ж навіть у хліву старалися покропити фарбою стіни для чепурного вигляду.

Розписи поновлювали кожного року, хоча деякі могли протриматися навіть 5 – 6 років. Унікальний розпис – був тим, чим господарі могли похвалитися. Зараз багато хто шукає приховані сенси у тодішніх орнаментах, однак Марія Щепотьєва переконує – українці просто малювати те, що їм подобалося.