«Обмеження в роботі медіа під час війни неминучі, але влада не має ними зловживати»

У Києві відбулася National Media Talk 2024 — конференція медійників з усієї країни, які вели дискусії про свободу слова, трансформації на медіаринку та виклики, що постали перед журналістами під час війни. Організаторами заходу виступили Internews, USAID, «Національна асоціація медіа».

Одна з дискусійних панелей була присвячена темі збереження якісних вільних медіа в умовах воєнного стану в Україні та необхідності дотримання журналістами обмежень, пов’язаних із національною безпекою.

У панелі під назвою «Медіа в умовах війни на варті демократії та європейського вибору» взяли участь:

• посолка ЄС в Україні Катарина Матернова;
• надзвичайний і повноважний посол Швеції в Україні Мартін Оберґ;
• голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шеф-редакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа;
• голова комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

Голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шеф-редакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа, надзвичайний і повноважний посол Швеції в Україні Мартін Оберґ, посолка ЄС в Україні Катарина Матернова, президентка Internews Network Джині Бурга

Президентка Internews Network Джині Бурга, яка модерувала дискусію, задала рамки розмови: «Ми будемо говорити, що таке займатися журналістикою в Україні під час війни. Як знаходити баланс між обмеженнями, які з безпекових міркувань накладаються на журналістів при висвітленні подій, і свободою слова. Оскільки це важливо для демократії в Україні. Тож я хотіла вас запитати, що ви думаєте про роль журналістики в умовах війни».

Керівник комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв розповів, як Україна впроваджує європейські стандарти свободи слова і вільних медіа в українському законодавстві. Важливим кроком на цьому шляху, за його словами, стало ухвалення Верховною Радою Закону України «Про медіа», який набув чинності наприкінці березня 2023 року. Документ не лише замінив більшість медійних законів, ухвалених протягом Незалежності, але й мав на меті гармонізувати українське законодавство з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіасервіси.

«Це стало важливим етапом у проведенні медійної реформи та інтеграції українського законодавства у правове поле Європейського Союзу, адже ухвалення цього закону є однією з вимог для вступу України до ЄС», — сказав народний депутат, додавши, що крапку на цьому ставити зарано.

 Президентка Internews Network Джині Бурга

Він нагадав про те, що в ЄС нещодавно ухвалили Акт про цифрові послуги — Digital Services Act (DSA) та Європейський акт про свободу медіа — European Media Freedom Act (EMFA), який захищає свободу медіа на рівні Європейського Союзу. «Але нам все ще невідомо, коли ми отримаємо рекомендації для українського уряду і Верховної Ради України щодо імплементації положень цих важливих документів в українське законодавство. Оскільки це не просто директиви, це акти, тобто закони прямої дії. Те, що ми досі не є членами ЄС, не означає, що ми не маємо працювати над впровадженням ключових положень цих законів. Тому що вони можуть дати нам набагато більше можливостей у боротьбі з російською дезінформацією, у захисті українських журналістів та українських медіа», — сказав Микита Потураєв.

 Микита Потураєв

Парламентар розповів, що комітет під його керівництвом і Верховна Рада загалом готові розпочати таку роботу, але вона має бути узгодженою з Євросоюзом. Він пояснив: «Україна прагне повного членства у Євросоюзі, а для країн ЄС такі документи будуть обов’язковими».

Голова Наглядової ради Суспільного Світлана Остапа у своєму виступі розповіла про роль медіа і журналістів в умовах війни: «По-перше, це інформування населення і завжди верифікована інформація, якщо йдеться про медіа, які дотримуються професійних стандартів. По-друге, це протидія дезінформації — розвінчання міфів російської пропаганди. По-третє, це документування воєнних злочинів. І тут велика шана воєнним кореспондентам. Вони роблять велику роботу для того, щоб пізніше країна-агресорка й усі, хто здійснював воєнні злочини, були покарані».

На противагу анонімним телеграм-каналам, які по суті є зливними бачками, якісні незалежні медіа завжди надають перевірену і корисну інформацію, пояснила Світлана Остапа. Що ж стосується національного телемарафону «Єдині новини», то його існування на початку війни, сказала вона, можливо, й було виправдане, оскільки це об’єднувало людей, давало певну надію. «Але зрештою таке заколисування принесло багато шкоди суспільству. Оскільки багато хто з людей не зміг вчасно ухвалити життєво важливі рішення. Наприклад, виїхати з Бучі, з Ірпеня, інших міст і сіл, які потім були окуповані ворогом. Вони повірили Арестовичу, що війна закінчиться через два-три тижні й у результаті потрапили у пастку. Такі емоційні гойдалки — то зрада, то перемога — виснажують людей, і роль медіа полягає у тому, щоб вони завжди об’єктивно і збалансовано інформували людей», — пояснила Остапа.

 Світлана Остапа

За її словами, у редакцій і журналістів під час війни є певні обмеження. Вони стосуються військової цензури. Йдеться про заборону знімати й показувати наслідки ракетних обстрілів або узгодження з військовими матеріалів воєнних кореспондентів, які вони знімають на лінії фронту. Це все необхідно задля безпеки українських захисників. Але якщо до військової цензури в українській медіаспільноті та європейських структурах ставляться з розумінням, то політичну цензуру не сприймають ні в Україні, ні в Європі, говорить Остапа. Між тим, як свідчать моніторинги «Детектора медіа», в ефірі національного телемарафону слово надається переважно представникам провладної парламентської фракції «Слуга народу». Так, у липні цього року депутатів владної партії показали в «Єдиних новинах» 103 рази, а представники інших фракцій і груп Верховної Ради у сумі відвідали національний марафон лише 12 разів. Це вдев’ятеро менше.

Натомість народний депутат Микита Потураєв сказав, що в Україні немає цензури, бо немає закону про військову цензуру. За його словами, існують певні обмеження, які медійники узгоджують з військовими та державними органами безпеки, разом вирішуючи, що можна публікувати в медіа, а чого не можна. Але політичної цензури, на думку Потураєва, немає: «Принаймні, на Суспільному — так точно. Що ж стосується телемарафону, який Суспільне нещодавно покинуло, то в ньому беруть участь приватні телеканали. А їм представники влади не можуть указувати, кого кликати в ефір, а кого не показувати».

На це послідувала реакція шеф-редакторки «Детектора медіа» Наталії Лигачової, яка спостерігала за дискусією з залу. Вона запитала Потураєва: «А яку роль в телемарафоні грає Владислав Матяш? Який приватний канал він там представляє?».

   Наталія Лигачова

«Перед тим, як ми починаємо говорити про те, що хтось чимось керує і дає якісь вказівки, непогано б було мати цьому підтвердження. Чи маємо ми доказ того, що в чаті телемарафону Матяш чи ще хтось дає якісь вказівки? Якби це було, ми б про це всі давно знали, як свого часу знали про темники в Укрінформі», — відповів на запитання Лигачової Потураєв.

 Микита Потураєв та Світлана Остапа

Слід уточнити, що, за інформацією «Детектора медіа», телемарафон від початку координувало Міністерство культури й інформаційної політики. Технічна координація здійснювалася на платформі телеканалу «Рада». «Медіаекспертом» цього ж каналу є і Владислав Матяш, якого в медійному середовищі називають неофіційним куратором спільного телемарафону від Офісу президента (сам пан Матяш це заперечує). На марафонських робочих нарадах, як писав «ДМ», «медіаексперт» Матяш не лише представляє канал «Рада», але й виступає від імені Офісу президента, інформуючи про графік офіційних заходів за участі президента й керівництва Офісу.

Дискусія під час панелі «Медіа в умовах війни на варті демократії та європейського вибору» 

Пояснюючи суспільний інтерес до питань, пов’язаних із функціонуванням телемарафону, Світлана Остапа розповіла, що на виробництво «Єдиних новин», у якому беруть участь і державний канал «Рада», і приватні телеканали, спрямовують кошти з державного бюджету. А коли державні кошти віддають комерційним каналам, що належать олігархам, це завжди викликає питання — чи не хоче таким чином влада отримати лояльність від цих каналів і впливати таким чином на їх інформаційну політику.

Своєю чергою посол Швеції в Україні Мартін Оберґ торкнувся у своєму виступі теми обмежень медіа в умовах воєнного стану. Він погодився з тим, що деякі з них є неминучими, але при цьому пояснив, що ними не має зловживати влада. «Медіа — це частина здорової демократії. Я думаю, що певні обмеження під час війни зрозумілі, прийнятні та можуть бути цілком логічними. Але якщо все буде занадто контрольованим, то це не сильно буде відрізнятися від російської пропаганди. Не недооцінюйте силу вільних медіа. Баланс має бути, але не намагайтеся його впихнути де завгодно. Зробіть це так, щоб для України це було безпечно і трішки незручно для тих, хто у владі. Якщо ви не будете ставити незручні запитання, то ви не будете стимулювати важливі обговорення. Якщо вільні медіа підуть, то ви просто відкриваєте мікрофон для дезінформації», — сказав дипломат.

 Мартін Оберґ

Особливість роботи журналістів в умовах війни, сказав він, полягає у багаторазовому зростанні цінності правдивої та об’єктивної інформації. Адже така інформація здатна навіть рятувати життя людей, як у випадку, коли йдеться, наприклад, про евакуаційні коридори. Але крім цього, сказав Мартін Оберґ, медіа мають бути каталізатором для обговорення у суспільстві важливих соціально-політичних тем. Це, за його словами, потрібно будь-якому демократичному суспільству навіть в умовах війни.

За словами посолки ЄС в Україні Катарини Матернової, українські медіа у нинішні непрості часи проявляють такі важливі якості як стійкість, відвага і професійність. Вона нагадала, що з початку російсько-української війни під час виконання професійних обов’язків загинуло 14 українських журналістів, а загалом в Україні за цей час загинуло 94 працівники медіа.

Крім того, медіа в Україні потерпають від руйнування звичної для них бізнес-моделі через падіння рекламного ринку, посилення конкуренції з боку соціальних мереж, які звільнені від необхідності дотримуватися журналістських стандартів і перебирають на себе аудиторію, та інших складнощів. Тож українські медіа переживають дуже непрості часи. І працювати нині в Україні журналістом зовсім нелегко, говорить Матернова.

 Посолка ЄС в Україні Катарина Матернова

Тим важливішим, за її словами, є те, що за рік Україна піднялась у світовому рейтингу свободи слова від міжнародної організації «Репортери без кордонів» на 18 позицій — із 79-ї у 2022 році до 61-ї у 2023-му. «Це не означає, що ми не повинні говорити про обмеження, які накладає на медіа та журналістів воєнний стан. Повинні. Як і стежити за тим, щоб ці обмеження не переходили розумні межі. Втім, навіть при всьому цьому в українських медіа присутній плюралізм. І це неймовірно! Тож я схиляю голову перед українськими журналістами за те, що вони роблять у цих надскладних умовах», — сказала посолка ЄС в Україні.

  Старша медіа-радниця та представниця офісу з питань демократії та самоврядування USAID Шеннон Магуайр

З питанням до неї звернулася директорка Internews Network в Україні, керівниця Медійної програми USAID в Україні Джилліан Маккормак: «На початку цього року посли країн “Великої сімки” провели зустріч з українськими журналістами після того, як на низку незалежних редакцій і окремих медійників було здійснено тиск. І ця зустріч мала позитивний вплив. Що ви, люди, які є представниками ключових партнерів України, думаєте про ту ситуацію? І як ви розумієте, коли вам потрібно втрутитись і що це доцільно зробити? Мені здається, що коли такі речі стаються, роль міжнародних партнерів стає важливішою. Важко танцювати ці танці, тому що ви друзі та партнери. Тож, можливо, ви зможете трошки підійняти завісу та розповісти, як вам вдається балансувати у таких ситуаціях?»

 Директорка Internews Network в Україні Джилліан Маккормак

Катарина Матернова погодилася з тим, що західним партнерам Україні в подібних ситуаціях доводиться знаходити баланс. «Дійсно, це балансування на крихкій кризі. Тому що всі ми підтримуємо Україну, український народ. Європейський Союз — один із найбільших партнерів України у цій життєвизначальній війні, а також член переговорів про вступ України до ЄС. Тому нам важко балансувати, коли потрібно бути чесними зі своїми друзями та дотримуватися правил. Якщо говорити про ту зустріч, про яку ви згадали, хочу уточнити. Ми насправді опублікували тоді на Х-акаунті послів G7 фото з тієї зустрічі, але не повідомили про зміст нашої розмови. Коли ми рухаємося від епізодичних до більш системних аспектів, то розуміємо, що потрібно послати якийсь сигнал. Ми всі дуже тісно спілкуємося з владою, з Верховною Радою, з Офісом президента, з урядом. Але водночас ми спілкуємося з різними частинами громадянського суспільства, з підприємцями. Знаєте, Київ — це те місто, де багато говорять, є багато пліток та обговорень. І ви починаєте відчувати, що зараз потрібно вступити, показати чіткий сигнал. І я рада, що тоді все спрацювало».

 Посолка ЄС в Україні Катарина Матернова та президентка Internews Network Джині Бурга

Крім того, Катарина Матернова повідомила, що з початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Євросоюз надав допомогу українським медіа на загальну суму 15 млн євро. «Ми віримо у роль Суспільного мовлення в укріпленні свободи слова в державі. І зараз бачимо необхідність більшої підтримки регіональних медіа та місцевих журналістів. Тому що роль місцевих медіа також є критично важливою для демократії. І ми дуже раді допомогти їм», — пояснила дипломатка.

Читайте також:

• Українські медіа шукають кадри в конкурентів, у вишах та медіашколах,— учасники National Media Talk
• Вадим Пристайко: Вага медіа в захисті і просуванні наших інтересів за кордоном зростає
• Глібовицький: Відсутність критичного осмислення інформації в медіа не дає суспільству розуміти процеси в державі
• Українські медіа шукають кадри в конкурентів, у вишах та медіашколах,— учасники National Media Talk

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»