Дискусія щодо економічного бронювання мала вестися виключно в ключі доцільності запровадження правила: працюєш-служиш-працюєш.
Уряд планує і повідомляє нації: для перемоги потрібно 400 тис. піхотинців, 300 тис. операторів БПЛА, 100 тис. танкістів, по 50 тис. логістів, юристів і інших штабістів, і тд.
Ці люди вступають в лави ЗСУ після ретельного відбору за фахом, персональними даними і здібностями. З гарантією, що його/її очікує належна підготовка, забезпечення і служба за фахом. «Всі ви піхотинці» – ця фраза звучить лише у випадку, коли у бою вже загинули всі генерали разом із Верховним головнокомандувачем.
На державну службу керівного складу має мати право працевлаштуватися лише людина, яка служила в армії. Єдине виключення – стан здоровʼя, і то, коли доведено унікальний випадок, що служити не можеш, а працювати справді годен та володієш екстра здібностями державного управління.
І залишити решту людей, які на даний момент не задіяні у війську, у спокої! Вони мають працювати, платити податки і концентрувати свої зусилля на перемозі.
От саме тоді всі спокійно називатимуть це економічним, політичним, громадським, культурним і іншими фронтами.
І буде менше пафосу, а більше результату.