Сьогодні день народження у Миколи Петровича Мозгового. Одного з кращих українських композиторів за останні 1000 років.
На жаль, вже чотирнадцять років він пише пісні на хмарках.
Але його «Край, мій рідний край», «Материнську любов», «Минає день, минає ніч» співатимуть і через тисячу років. Особисто я на тому світі буду співати «Карпатські квіти».
То був абсолютний геній, поцілований Богом в розум і голосові зв’язки.
На жаль, не встиг з ним знайомий нормально. Тільки бачив-слухав на концертах і колись – я тоді був студентом другого курсу Драгоманова – пан Микола організовував цікаве дійство на 1 вересня (що в нього день народження, то ми не знали). Так вийшло, що за кулісами я був поруч. Просто потис руку і подякував.
Хотів щось спитати, але посоромився. Тоді я ще не знав, що наш світ належить безсоромним людям. А безсоромність – вона є завжли від смаку життя.
Смак життя в його піснях – це наше національне ДНК. Там, де гори й полонини, і там, де віє вітер лютий, і січень на вікні малює мертві квіти...