Заколот кривавого маніяка Євгена Пригожина наробив чимало галасу в усьому світі. Похід кількох тисяч вкрай досвідчених найманців на Москву при повному паралічі російської влади та силових структур у разі свого успіху міг би докорінно змінити історію. Спекулювати щодо того, чи захоплювали б вбивці Кремль, чи спровокувало б це розпад Росії або ж навпаки лише посилило державу-терористку, немає жодного сенсу. Особливо з урахуванням того, що наразі група "Вагнера" являє собою відносно невеличке угруповання, яке у вищій військово-політичній верхівці Росії вирішили остаточно знищити.
Як кухар Путіна зібрав терористичну банду, що неабияк впливала на цілий африканський континент, ефективно (на превеликий жаль) воювала в Сирії проти погано забезпечених ворожих сил, а також була однією з рушійних сил під час повномасштабного вторгнення? Чому після ліквідації Пригожина Кремль відправив зграю головорізів на задвірки Африки із майже повною втратою впливу та відрізанням від основних контрактів? І навіщо російські спецслужби передають інформацію про місцеперебування вагнерівців не дружнім до них організаціям, читайте у матеріалі 24 Каналу.
Нацисти, ГРУшники та робота в "сірій зоні"
Щоб розібратися, наскільки потужною та впливовою була так звана група "Вагнера", варто хоч трохи дослідити її історію. Гостра потреба у розгортанні буцімто непідконтрольних уряду Росії військових формувань у Путіна з'явилася у 2013 році. На той момент у Сирії тривала громадянська війна, в ході котрої Башар Асад мав цілком-таки серйозні шанси втратити владу. Заходити на територію САР офіційним контингентом Москві дуже не хотілося, оскільки на це не було і приводу (бункерний фюрер ще намагався удавати дотримання Росією міжнародних норм), і не доцільно з точки зору псування відносин із Заходом. Особливо з урахуванням того, що армія країни-терористки якраз ставала на рейки повного переозброєння після провальної інтервенції до Грузії. Словом, потрапляти під санкції й випробовувати цивілізовані країни на міцність за таких умов російському лідеру не дуже й хотілося, а от класична гра "це не ми" його цілком задовольняла.
Фірма з Гонконгу
Саме так з'явився "Слов'янський корпус" – приватна військова компанія з реєстрацією у Гонконзі. Де-факто ця структура підпорядковувалася російському управлінню розвідки. Контракти з ПВК підписували як чинні офіцери спецслужб (яких у разі чого звільняли заднім числом), так і відставні вбивці з бойовим досвідом. Умови роботи найманцям описували одразу: виконання спеціалізованих завдань у Сирії на користь армії Асада, тренування підконтрольних уряду бійців, а також охорона стратегічно важливих нафтових родовищ.
Оскільки ж офіційно російська влада "не була причетна до дій найманців", працювали вони виключно у так званій "сірій зоні": у разі загибелі тіла головорізів додому ніхто не повертав, а родині виплачували компенсацію з рахунків приватної фірми, а не з державного бюджету. Жодних пільг чи соціальних гарантій як учасники бойових дій найманці також не мали. Натомість їм гарантували повну безкарність за скоєння воєнних злочинів, а також чималеньку зарплатню.
Одні з перших путінських "їхтамнетів". Сирія, 2013-й рік / Фото з російських соцмереж найманця Віктора Єрмакова
У Сирії "Слов'янський корпус" пробув дуже недовго. Групу з приблизно 300 осіб, яких відправили на допомогу Асаду, відправили у "сіру зону" до селища Хішам. Завданням найманців було захопити нафтопереробний завод. Однак сирійські демократичні сили змогли оточити росіян та завдати їм втрат. Вижити останні змогли лише завдяки рішенню Дмитра Уткіна тікати з поля бою, а також через пилову бурю, яка прикрила відхід групи.
Утім, деякі найманці під час втечі загубили свої особисті речі та документи, через що всьому світу стало відомо, що "вони там є", а Кремль з його заграванням у миротворчість попав у незручну геополітичну ситуацію.
То ж не дивно, що провал ПВК призвів до того, що між російськими спецслужбістами та офіційними власниками ПВК Вадимом Гусєвим та Євгеном Сидоровим пробігла чорна кішка. По поверненню додому обох функціонерів затримали, звинуватили у найманстві й посадили.
Засновники "Слов'янського корпуса", який став основою для ПВК "Вагнера" / Фото з російських псевдоЗМІ
Уткін, Пригожин та Донбас
Саме на уламках цієї ПВК російська влада й створила "Вагнерів". Бойовий підрозділ угруповання очолив командир 700 окремого загону спецпризначення другої ГУ ГШ ЗС Росії Дмитро Уткін, який до цього командував ротою у "Слов'янському корпусі". Відвертий нацист, маніяк та шанувальник творчості відомого німецького композитора мав позивний "Вагнер", на честь якого й назвали компанію.
Офіцер ГРУ та командир ПВК "Вагнера" Дмитро Уткін (праворуч), його заступник Андрій Трошев та командири роти Андрій Богатов і Олександр Кузнецов (по праве і ліве плече від бункерного) разом із Путіним / Фото російських пропагандистів
Фінансовою стороною питання займався Євген Пригожин, який вже тоді користувався довірою Путіна, був його кухарем і отримував постійні підряди на забезпечення російської армії харчами. Він через власні фірми проводив кошти від замовників, заносив чемодани у кабінети вищого політичного керівництва Росії, організовував певну логістику, виплачував зарплати й компенсації рідним загиблих найманців.
Кашевар Пригожин прислуговує Путіну / Фото російських псевдоЗМІ
Тобто слугував прикриттям, аби офіційна Москва мала змогу відхрещуватися від звинувачень у використанні своїх військ у третіх країнах.
Величезний поштовх у розвитку вагнерівців надав початок російсько-української війни. Численні групи російських добровольців після окупації Криму та розв'язання бойових дій на Донбасі потребували і певного прикриття, і фінансування. При цьому Кремль на початку агресії спирався не стільки на регулярні війська, скільки на окремі групи гарно підготовлених фахівців. Тож Уткін та його загони брали безпосередню участь у захопленні деяких міст, а також у боях на критично значущих точках фронту.
Згідно з даними групи Bellingcat, у складі підконтрольної ГРУ банди діяли офіцери, які збивали Іл-76 з десантниками 25 бригади на Луганщині (з ПЗРК стріляв екс-боєць "Слов'янського корпуса" Андрій Лебедєв), захоплювали сам Луганський аеродром, були свідками організації ураження цивільного літака рейсу MH17. Крім того, терористи цього угруповання активно діяли у боях під Іловайськом та Дебальцевим.
Вагнерівці у Дебальцевому / Фото з флешки ліквідованого окупанта
Паралельно з цим група "Вагнера" займалася пошуком "обдарованих" головорізів та їх вербуванням, а також ліквідацією лідерів бойовиків, які не хотіли бути повністю підконтрольними Кремль.
Мільярди доларів за державні заколоти
Саме у 2014 та 2015 роках угруповання розрослося до рівня повноцінної бригади та складалося з відбірних головорізів. Утім, мінські домовленості й хід конфлікту на Сході України зводили необхідність роботи вагнерівців на Донбасі нанівець. Через це і той факт, що інтереси Кремля простягалися значно більш далеко, застосування найманцям знайшли дуже швидко.
Вагнерівці біля Савур-Могили у 2014 році / Фото з соцмереж найманця Сергія Рябіхіна
ПВК почала надавати послуги злочинним режимам у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Вагнерівці у той чи інший період часу з'являлися практично всюди, де дружній до Путіна політичний режим поєднувався з умовами безпекової нестабільності.
Кремлівські найманці займалися тренуванням загонів диктаторів та путчистів, готували заколоти й займалися підтримкою режимів. Натомість Пригожин та його куратори отримували контроль над родовищами золота, нафти та алмазів. Левова частка доходів з цієї діяльності осідала в кишенях кремлівських функціонерів, а також спрямовувалася на фінансування діяльності групи "Вагнера".
Бойовик "Вагнера" із солдатом армії диктатора ПАР Фостена-Арканж Туадери
Саме під час розгортання роботи ПВК в Африці Пригожин почав займатися ще й політичними процесами. Діючи за завданням російських спецслужб, він укладав контракти на підряди у різних країнах світу. Буквально за кілька років вагнерівці перетворилися зі звичайної російської банди на серйозне угруповання, що впливало на геополітичні процеси на всьому Чорному континенті.
Вони працювали у Лівії у 2014 та 2019 роках, у Мозамбіку, Чаді, Венесуелі, Бразилії, ЦАРі, Судані, Камеруні, Буркіна-Фасо, Конго, Малі та на території інших країн. Діяли як за допомогою власних сил, так і з залученням рекрутингу безпосередньо на місцях. При цьому найманці не лише брали участь у боях, але й проводили кампанію із залякування ворога: влаштовували демонстративні страти з розчленуванням тіл, забивали людей кувалдами, піддавали їх неймовірним тортурам.
М'ясні штурми – типова тактика для вагнерів
Утім, казати про якісь надто ефективні дії російських терористів за кордоном буде зовсім неправильно. ГРУ певною мірою цінувало дуже навчених спеців, підібрати заміну яким не так-то й легко. Однак використовували найманців, що називається, по повній. Звісно, у боях проти погано екіпірованих повстанців вагнерівці мали відчутну перевагу, проте серйозні противники завжди розбивали їх вщент. Чого вартує лише бій під сирійським селищем Хішам, де російське командування зробило вигляд, що на НПЗ Conoco наступають не причетні до Москви сили. Тоді, у лютому 2018-го, вагнерівців та бійців проіранської структури "Бригада Фатіміюн" буквально рознесли американські військові.
Дивіться відео авіаудару ВПС США по вагнерівцях у сирійському муніципалітеті Дайр-ез-Заур:
Отримавши відповідь "нас там нєт" від Кремля, у Вашингтоні вирішили демонстративно покарати нарваних вбивць та залучили як ракетну артилерію, так і стратегічну авіацію з бойовими дронами. Закінчився розгром настільки повною денацифікацією найманців, що офіційний штаб командування російських сил у Сирії (яка несподіванка) був вимушений благати американців про перемир'я: аби забрати тіла ліквідованих терористів та врятувати поранених.
"Пам'ятник" загиблим під Хішамом вагнерівцям / Фото з телеграм-каналів, дотичних до медіаімперії Пригожина
Аналогічних, але менш відомих сутичок із недружніми силами в азіатсько-африканській історії ПВК "Вагнера" чимало. Утім, попри регулярні суттєві втрати, Пригожин та підконтрольна йому орда ніколи особливо не заморочувалися зі збереженням життів особового складу. Адже виконання завдань у країнах третього світу приносило компанії настільки великі прибутки, що з вербуванням найманців ніколи не виникало проблем. Особливо з урахуванням того, що після подій на Донбасі Росія була багата на маніяків із гарною підготовкою та суттєвим бойовим досвідом.
Культ смерті та кувалди
Тож нема чому дивуватися, що на початку повномасштабного вторгнення ПВК "Вагнера" являла собою значно більш потужне угруповання, ніж більшість бригад збройних сил Росії. У лютому-березні 2022 року найманців використовували для просування російських військ на Донбасі як звичайний підрозділ. Вони не мали ніяких преференцій у порівнянні з окупантами-контрактниками, підпорядковувалися генеральному штабу, та взаємодіяли з іншими бригадами без якихось суттєвих проблем.
Коли армія ґвалтівників та вбивць отримала по зубах на Київщині, Сумщині та Чернігівщині, росіянам не вдалося прорвати оборону підрозділів Об'єднаних сил на Донецькому напрямку, а просування окупантів на Півдні зупинилося, вагнерівці стали чи не єдиним угрупованням, яке могло продемонструвати Путіну свою ефективність. Завдяки підтримці з боку російських спецслужб, неймовірно сильній медійній підтримці (Пригожин на той момент вже мав цілу інформаційну імперію з купою ЗМІ, телеграм-каналів, ботів тощо), а також власним стосункам із диктатором, керівник ПВК вибив для себе особливі умови. Найманці отримували пріоритетне постачання боєкомплекту, підтримку авіації, сил логістики тощо. Крім того, польовим командирам вагнерівців практично передали у підпорядкування загони інших окупаційних сил. Тактика полягала в тому, аби в будь-який спосіб забезпечити найманцям можливість просуватися вперед: спочатку на Сили Оборони наступали російські контрактники та загони з так званих "ДНР" та "ЛНР", а згодом в атаку йшли вже самі вагнерівці. Пригожин "обкатував" м'ясні штурми, не рахуючись із втратами, а захоплення вщент знищених населених пунктів на Луганщині продавав Путіну як шалену перемогу своєї ПВК.
Міста Луганщини вагнерівці знищували, заганяючи перед собою кадрових російських військових / Фото "Радіо Свобода"
Паралельно з цим у російському суспільстві силами кухарської медіаімперії та державних пропагандистів формували культ "музикантів". Мовляв, вони є найбільш боєздатним підрозділом, який може нищити ворога за будь-яких умов. При цьому збоченому російському населенню показували численні ролики зі стратами українських полонених, а також із забиванням кувалдою до смерті власних солдатів. Це викликало у росіян неабияке захоплення ідеологією вагнерівців, особливо з урахуванням того, що в усіх каналах у телеграмі пригожинські прихвосні намагалися контрастувати з подачею інформації від кремлівських пропагандистів, у яких "СВО йде за планом".
Кувалда стала символом ПВК "Вагнера", оскільки нею найманці забивали до смерті своїх товаришів по зброї / Фото з російських сайтів з оголошеннями
Саме визнання великих втрат, публікація роликів зі справжніми жахіттями війни, а також позиціонування групи "Вагнера" як тих, хто одразу каже рекрутам про їх участь у м'ясних штурмах, зробили Пригожина та його маніяків вкрай популярними у країні-терористці. Неабияк посилювали народну любов ще й залучення до ПВК зеків. Короткострокові контракти з великими виплатами та реальною можливістю стати вільною людиною у випадку виживання протягом терміну служби й взагалі змотивували десятки тисяч в'язнів долучитися до війни проти України.
Бахмут та Соледар "сточили" кістяк угруповання
Надзвичайно активні бойові дії, а також шалені штурми з безперервним закиданням позицій ЗСУ живою силою перетворили ПВК у справжню фабрику смерті. Зарплати десятків тисяч ліквідованих зеків осідали в кишенях у Пригожина, як і виплати рідним загиблих. Чим більше втрат ніс підрозділ, тим більше грошей мали його керівники. При цьому чим більше атак і відбитих у Сил Оборони позицій демонстрували найманці, тим сильніше російські чиновники закручували гайки у тюрмах, аби забезпечити вагнерівцям приток "гарматного м'яса".
Саме так Пригожин став у Росії значно більш популярним серед народу, ніж сам Путін. І почав вимагати для свого підрозділу все більших ресурсів.
Але на той момент Кремль вже почав відчувати серйозний брак боєприпасів та не міг забезпечувати щодобове використання 20+ тисяч артилерійських снарядів на всіх напрямках. У тоді ще підконтрольному Шойгу міністерстві оборони почали суттєво скорочувати постачання БК всім підрозділам, включаючи ПВК "Вагнера".
Це збіглося в часі з бажанням Путіна у будь-який спосіб захопити Бахмут. Тож Пригожину довелося заганяти свої підрозділи, не маючи того вогневого валу, який був раніше. І це призвело до експоненційного зростання втрат та посилення конфлікту між власником приватної компанії та тувінським оленеводом.
Шойгу, Герасимов, де боєприпаси? (с) / Скриншот із відео Пригожина, на якому він показував купу мертвих найманців-зеків
Кривава битва за Бахмут та Соледар закінчилася тим, що втрати групи "Вагнера" позбавили найманців наступального потенціалу. Кілька тисяч досвідчених фахівців, які пережили бійню, не могли забезпечувати просування фронтом за відсутності постійного припливу "м'яса", тоді як у Кремлі жорстко вимагали окупації нових і нових міст.
Паралельно з цим у клані Шойгу почали переймати тактику вагнерівців, й відсторонили Пригожина від набору зеків на користь власної ПВК "Патріот". Ба більше, тодішній міністр оборони видав наказ, згідно з яким всі найманці мали підписати контракт із російським відомством. Тобто кухаря Путіна фактично планували позбавити його головного доходу. Всі ці чинники призвели до заколоту, під час якого вагнерівці ледве не дійшли до Москви.
Курс на знищення
Похід розпіарених вбивць на Ростов та столицю Росії показав, наскільки беззахисним є режим Путіна перед серйозною загрозою. Усі сили ФСБшників, армії, поліції тощо, буквально не чинили ніякого опору повстанцям. Ба більше, Пригожин користався величезною підтримкою серед населення.
Вагнерівців зустрічали у Ростові, як героїв / Фото російських псевдоЗМІ
Тож коли його орда захопила Ростов-на-Дону, переляканий фюрер вже з усіх сил тікав до свого бункера. Практично ніякого опору вагнерівці не відчували й дорогою до Москви. Вони на якийсь час встановили контроль над ядерним арсеналом у Воронезькій області, з легкістю знищили відправлену їх бомбити авіацію, розбили нечисленні армійські підрозділи, й взагалі мали всі шанси зайти у Кремль.
Збитий "вагнерівцями" повітряний командний пункт / Фото з російських псевдоЗМІ
Однак чомусь на під'їзді до Білокам'яної Пригожин вирішив розгорнути колони та відмовитися від бунту.
У Москві готувалися зустрічати вагнерівців ну дуже обмеженими силами / Фото російських псевдоЗМІ
Це рішення стало вирішальним всієї ПВК "Вагнера", оскільки з моменту отримання гарантій безпеки для всіх учасників заколоту, у Кремлі вирішили остаточно знищити угруповання. Дещо розгублених найманців, які збиралися дійти до Москви, відправили до Білорусі. Проте частину з них все ж таки переманили підписанням контракту з міністерством оборони Росії. Ще щонайменше кілька сотень осіб перейшли до ПВК "Редут", яку відправили забезпечувати зобов'язання Путіна перед його друзями до Африки. Вже у серпні 2023-го було зрозуміло, що за найкращих сценаріїв оригінальні вагнерівці зможуть зберегти лише невеличку частину підрядів у третіх країнах. На заміну угрупованню, яке вийшло з-під контролю уряду, створили так званий "Африканський корпус". Очолив цей терористичний осередок, який буквально "віджав" у "музикантів" головні підряди, заступник міністра оборони Росії Юнус-Бек Євкуров.
"Африканський корпус" створили здебільшого з перебіжчиків з ПВК "Вагнера" / Вербувальна листівка терористичної організації
Тим вагнерівцям, що вирішили не перестрибувати до інших організацій, залишили лише невеличку ділянку у регіоні Сахель. Діють вони здебільшого у ЦАР, Чаді та Малі. Втім, судячи з останніх подій, у Кремлі все ж таки хочуть остаточно закінчити з угрупованням. Адже крім бойовиків з "Африканського корпусу" після початку подій на Курщині російське командування повернуло у стрій саме залишки з Малі. Яких одразу закинули у найнебезпечніші ділянки фронту (із певним зливом інформації про місця їх дислокації), де наступали українські сили. Це призвело до втрати Кремлем контролю над щонайменше двома населеними пунктами, а також до значної кількості загиблих залишків ПВК "Вагнера". Словом, судячи з усього, російська верхівка хоче так чи інакше позбутися тих найманців, які не перейшли під її повний контроль.
Крім того, у Курській області перебувають ще й понад 200 колишніх вагнерівців, які наприкінці 2023 року підписали контракти з кадирівським "Ахматом".
Нацист Олександр "Ратибор" Кузнєцов разом із командувачем "Ахмата" Апти Алаудіновим / Скриншот із відео з телеграму Кадирова
Зробили це заради грошей терористи, які були адептами фашистської ідеології. Тож якщо додати до цього ще й постійні конфлікти дійсно бойових "музикантів" із тіктокерами, важко навіть уявити, що відчувають маніяки, коли дивляться на втечу ряджених бородачів. Втім, чого тільки не терпітиме російський вояка заради грошей.
Від вчорашніх героїв до повного забуття менш ніж рік
Путін вбив Пригожина, Уткіна та ще низку наближених до кухаря осіб 23 серпня 2023-го. Бізнес-джет літак Embraer розбився у Тверській області на шляху з Санкт-Петербурга до Москви.
Правоохоронці практично одразу закрили розслідування відносно інциденту, а пропагандистські ЗМІ намагалися просунути в маси наратив про те, що на борту стався вибух через провину когось із "музикантів".
Ховали кривавого мільярдера у закритому режимі, аби прощання з "героєм" не перетворилося у бунт численних фанатів. Після цього ім'я знищеного терориста припинили згадувати у російських ЗМІ. Федеральні пропагандисти також почали удавати, ніби ніколи не було ні ПВК, ні їх бунту.
Колись ідеологічно "прокачані" культом кувалди найманці Пригожина розбіглися по різних підрозділах, де їм дали можливість заробляти вбиваючи. Забули про самого Пригожина й пересічні росіяни. За майже рік після його похорону згадували терориста хіба що після того, як його пам'ятник облили фарбою, а в руку маніяка вклали фалоімітатор.
Колись практично всі росіяни вважали його героєм / Скриншот відео з російських каналів у телеграм
У соцмережах знищеного Кремлем власника групи "Вагнера" практично не згадували аж до того моменту, поки Україна не взяла під контроль частину Курщини. Після того як ватажок ПВК "Паладін" Геогрій Закрєвський звинуватив Путіна та все російське керівництво у провалі на фронті й у політиці, його почали порівнювати з Пригожиним. Більшість росіян в обговореннях сходилися на думці, що якби "марш справедливості" дійшов до свого логічного кінця, країна-бензоколонка не втратила б частину по-справжньому своїх територій.
Тож за рік з моменту смерті поплічника бункерного фюрера, вся його імперія виявилася роздерибаненою. Вбивці, яких ледве не вся Росія вважала героями, тепер нею забуті, зраджені та приречені на смерть. У боях за невідомі цілі спецслужбістських верхівок Росії, від рук повстанців у забутих богом містах Африки або ж від рук наших розвідників.