Голова української делегації на «Євробаченні»: Єднання — надзвичайно важлива місія для нас

В інтерв’ю для спецпроєкту про «Євробачення-2024» Оксана Скибінська розповіла про підхід Суспільного мовлення до конкурсу, особливості цьогорічного національного відбору та суперечливі моменти, пов’язані із журі відбору та учасниками з інших країн.

Україна — одна з найуспішніших держав на конкурсі «Євробачення». Іноземці дивуються, як нам це вдається, тим паче в умовах повномасштабної війни. Однак усередині країни нацвідбір постійно супроводжують скандали — то довкола вибору журі, то щодо вибору учасника та пісні. Воно й не дивно, адже українці ставляться до конкурсу як до музичної Олімпіади. У цьому є свої переваги, але водночас і недоліки. Чим зумовлена така динаміка? Чого іноземці можуть навчитися в українців? Чим національний відбір 3 лютого 2024-го збирається дивувати глядачів, і чому він уже є особливим? Про це та багато іншого Оксана Скибінська розповіла в інтерв’ю «Детектору медіа».

— Оксано, перш ніж перейти до теперішньої ситуації з «Євробаченням» в Україні, хочу поговорити про «Дитяче Євробачення-2023». Переможниця національного відбору на нього Анастасія Димид зазнала хвилі хейту. Його коментували різні медійні особи, закликаючи не піддавати дитину та її виступ мові ненависті. Втім, навіть після надзвичайно вдалого виступу в Ніцці та п’ятого місця у фіналі про дівчинку можна й далі побачити негативні коментарі. Чи вдавалася делегація до дій, які могли б убезпечити не лише її, але й інших майбутніх учасників та учасниць конкурсу? Чи не ускладнило це процес підготовки до участі?

— На жаль, є така практика, яка є не тільки на «Дитячому Євробаченні», а й на дорослому також, що після перемоги в національному відборі самі українці критично ставляться до його переможця. Переможець національного відбору може стикатися з великою кількістю хейту. І це не стосується конкретно дитячого чи дорослого конкурсу. Таке трапляється з різними учасниками. Звісно, що це створює певний психологічний тиск. І наше завдання — максимально підтримувати учасницю чи учасника. В цьому конкретному випадку — Анастасію.

Але й у випадку дорослого конкурсу ми теж завжди дуже тісно комунікуємо з представником України на відповідному конкурсі, пояснюючи, що таке, на жаль, може бути, але нам важливо дуже добре підготуватися, якнайкраще виступити. Саме результат України на «Євробаченні» буде вже тим вирішальним моментом, який впливатиме на загальну думку про пісню, артиста і представленість. Тому, попри те, які є настрої, нам дуже важливо бути максимально відкритими, комунікувати, спілкуватися з аудиторією. Пояснювати, які повідомлення несе певна пісня, як ми готуємося, яка велика робота проводиться самим артистом і командою для підготовки до «Євробачення». Тобто ми максимально відкриті, при цьому комунікуємо з маленьким чи дорослим артистом про те, що він має бути готовим, він виконує досить важливу місію — представляє Україну на міжнародній арені, і особливо це важливо в час повномасштабної війни.

Це складно, коли градус напруги в суспільстві високий. І це потрібно розуміти й приймати. Роль учасника конкурсу — це максимально добре підготуватися, гідно представити країну, донести ті повідомлення, з якими він переміг на національному відборі. Адже що означає перемога в національному відборі? Це те, що і журі, і глядачі обрали саме тебе, саме твою пісню, саме твій посил для представлення країни на міжнародній арені. Це вже велике досягнення, яким можна пишатися. Далі велика праця, бо на національному відборі не завершується робота. Тому важливо працювати разом, збільшувати масштаб пісні, посилу, який буде на сцені реалізований також через постановку.

Але зазвичай комунікація змінюється. Ми бачили, як багато було позитивних коментарів про Анастасію Димид. Дуже багато українських зірок підтримали Настю, і дуже багато організацій в Україні, інфлюенсерів долучилися до того, щоб розповідати про неї, її пісню, закликали підтримувати Настю й Україну. «Євробачення», «Дитяче Євробачення» — трамплін для артиста, можливість почати новий шлях. Наприклад, після «Дитячого Євробачення» була знята нова версія «Квітки», новорічно-святкова. Настя брала участь у різних новорічно-різдвяних проєктах і зараз багато виступає. Тобто «Дитяче Євробачення» стало майданчиком, на якому можна представити країну, познайомитися з великою кількістю людей. Це великий культурний обмін з іншими країнами та можливість подальшого шляху вже на мистецько-культурній музичній арені. Настя цим горить, вона хоче цим займатися. Тому хейт, на жаль, це те, що існує, з чим і артист, і будь-яка інша популярна людина повинна вміти працювати, правильно сприймати, не давати йому заважати працювати.

— Україна — єдина країна на «Євробаченні», яка завжди проходила до фіналу. Іноді виникає відчуття, що українці надто серйозно ставляться до конкурсу. Це видно з їхньої реакції на відносно низькі позиції деяких артистів. До прикладу, коли гурт «Гринджоли» зайняв 19-ту позицію, вони стали постійним об’єктом глузування та зникли з поля зору, хоча саме їх глядачі обрали представниками з великим відривом. Гайтана після 15-го місця також зникла з радарів і, за свідченнями, була у стані депресії та на межі наркотичної залежності. 24-та позиція гурту O.Torvald також викликала шквал критики. Ви вже говорили про те, як делегація намагається й у випадку дорослого «Євробачення» мінімізувати хейт. Чи не вважаєте ви, що сприйняття українцями пісень нацвідбору може бути спотвореним надто сильною фіксацією на результаті?

— «Євробачення» — це важлива міжнародна культурна арена для українців. Ми всі розуміємо, що зараз, особливо під час повномасштабної війни, дуже важливо, щоб голос України був почутий на кожному міжнародному майданчику. Тому, безумовно, ми сприймаємо його серйозно, і я вважаю, що це добре. Те, що українці долучаються до цього вибору, на мій погляд, правильно. Зі свого боку, як організатори ми це стимулюємо, залучаючи саме демократичний підхід на кожному етапі національного відбору. На прикладі цього року ми додали українцям можливість обрати ще одну пісню на національному відборі, адже 11-го учасника, фіналіста, обрали вже українці шляхом відкритого голосування. Так само ми залучаємо українців до вибору тих, хто буде в журі, тому що журі визначає 50% результату. Потім українці вже визначають шляхом безпосереднього голосування, хто буде переможцем національного відбору. І переважний голос теж за українцями. Це момент єднання — обрати ту пісню, яка, на думку народу України, саме в цей рік є найбільш актуальною.

Основне наше завдання як організаторів — запропонувати максимальний вибір. Чи ми говоримо про список пісень, чи список журі. Для того щоб українці й загалом міжнародна спільнота могли побачити, якою різноманітною є українська музика саме в цей рік. Наприклад, цього року для нас теж дуже важливо, щоб за нашим національним відбором стежили як в Україні, так і за кордоном. Тобто ми плануємо забезпечити також англомовну трансляцію національного відбору для того, щоб люди з різних куточків світу могли послухати, побачити, якою, попри війну, є українська музика. Адже світу важливо бачити, як ми живемо і продовжуємо творити навіть під час війни Росії проти України.

(Примітка редакції: 3 лютого радіо «Промінь» вестиме англомовну трансляцію Національного відбору.)

Наше завдання — показати цю музику, запропонувати широкий вибір українцям для голосування, і вже нехай люди обирають. А далі наше з переможцем завдання — готуватися до «Євробачення». Ми розуміємо, що це дуже важливий міжнародний майданчик, щоб нас почули. Звісно, що ми націлені на найвищий результат, і нам дуже приємно, що після того, як були оприлюднені пісні фіналістів, Україна у списку букмекерів перемістилася на перше місце. Ми за цим стежимо, працюємо, ну, а результат є наслідком нашої роботи.

— Цьогоріч ми побачили новацію на нацвідборі — обрання глядачами 11-го фіналіста серед учасників так званого довгого списку, певний вайлдкард-етап. Хоча впродовж останніх років ця практика була доволі поширеною серед країн, власне метод публічного «довгого списку» мало де використовується. Деякі українці сприйняли претендентів на вайлдкард уже як фіналістів, що викликало критику щодо відбору. Ви трохи вже розповіли про мотивацію використання довгого списку, тобто це для того, щоб надати більше можливостей вибору, демократизувати всі процеси нацвідбору. Чи були певні недоліки під час реалізації цих двох ідей цьогоріч? Якщо так, то чи будете ви їх виправляти?

— Хочу більше пояснити, чому ми діяли саме таким чином і запропонували представити довгий список повністю. Під час повномасштабної війни жити й творити дуже непросто. Проте українські митці, музиканти продовжують працювати, випускати музику. Нам дуже хочеться показувати цю музику. Нам як національному відбору хочеться бути майданчиком, куди можуть прийти артисти, як уже знані, так і початківці або ті, які вже мають аудиторію в певній ніші, але ще невідомі широкому загалу. Ми хочемо, щоб українська музика розвивалася, щоб українці її знали, любили та слухали. Нам хотілося, щоб весь довгий список був почутий, тому що там усі пісні варті уваги. Зробити це ми могли саме в такий спосіб.

На жаль, у нас немає змоги проводити півфінали під час повномасштабної війни, показувати ширше коло музики в традиційний у минулому спосіб. Але ми розуміємо, що навіть за умов війни є можливість працювати з онлайн-ресурсами. Це дозволяє нам показувати українську музику, показувати артистів, говорити про них. Тому ми розділили національний відбір на три етапи, де першим етапом після прослуховування була презентація пісень довгого списку, коли українці могли послухати всі пісні, які беруть участь у конкурсі. Їх можна було послухати на ютубі, стримінгових платформах, додати до своїх плейлистів, дізнатися, що якісь артисти, яких вони раніше не знали, дійсно варті уваги. І вже серед цих пісень обрати того, кого вони вважають найбільш гідним ще поборотися далі у фіналі національного відбору. Оце було наше основне завдання.

Я рада, що так багато переглядів і прослуховувань пісень на ютубі. Що понад триста тисяч людей проголосували в додатку «Дія». Долучилися цього року до голосування за одинадцятого фіналіста. І зараз у нас є вже не десять, як торік, а одинадцять фіналістів. Тобто навіть в умовах повномасштабної війни ми все одно збільшуємо кількість музикантів-учасників, які не лише безпосередньо залучені до національного відбору, а й почуті українською та міжнародною аудиторією. Ми бачимо огляди, які створюються між фанами з різних країн, глядачами з різних країн на пісні нашого національного відбору. І це ще одне основне завдання, яке ми ставимо перед собою в національному відборі, — щоб українські музиканти знали, що їхня творчість буде побаченою і почутою.

— Як ви вже згадали, на український відбір чекає низка фанатів з-за кордону. Це дуже добре, що ви це бачите, враховуючи теперішню ситуацію в країні. Взагалі, саме проведення відбору є доволі дивовижним. Однак у вас, певно, є контакт із головами делегацій інших країн. Чи орієнтувалися ви на відбори інших країн під час проведення українського? Наприклад, як щодо фінського «Конкурсу нової музики», який вважається новим «золотим стандартом» серед фанів? Його особливістю є відносно мала кількість фіналістів (семеро) та реліз однієї конкурсної пісні на день, щоб можна було якнайкраще розкрити кожну з них і дати їм можливість стати хітами у своїй країні. Крім цього, фінський мовник робить кожній із цих пісень своє музичне відео. Чи не хотіли б ви імплементувати подібний досвід в Україні?

— Звісно, що ми стежимо і за національними відборами інших країн. Нам цікава практика інших країн, але ми розуміємо, в наскільки унікальних умовах перебуває українська музична галузь. Сьогодні нам дуже складно орієнтуватися на обставини проведення національного відбору в мирній країні, перебуваючи у стані повномасштабної війни. Ми враховуємо два фактори. Перший — наше бажання максимально широко провести національний відбір. Ми не розглядаємо варіанту не проводити національний відбір. Ми все одно навіть в умовах повномасштабної війни проводимо його. Тому що нам важливо, щоб українці долучалися до процесу визначення того, хто буде представляти Україну на такому важливому міжнародному майданчику як «Євробачення». Тому сам факт проведення національного відбору для нас не є питанням. Для нас це однозначна відправна точка, що ми будемо його проводити.

Другий надзвичайно важливий для нас фактор — безпека. Формуючи правила національного відбору і плануючи національний відбір на кожному етапі, ми в першу чергу враховуємо саме безпекові обставини та умови. Нам дуже хочеться проводити максимально велику кількість зйомок, прямих ефірів. Але ми розуміємо, що будь-який захід може стати мішенню. Ми націлені на те, щоб уникнути зайвих безпекових ризиків. Проводячи той чи той захід, насамперед думаємо про безпеку. Ми розуміємо, що створити презентаційні відео значно безпечніше, ніж проводити зйомки, які можуть стати черговою мішенню.

Аналогічне питання, чи проводити півфінали. Ми розуміємо, що кожен прямий ефір може бути мішенню. Тому ми зменшуємо кількість ефірів, робимо це більше в цифровому форматі. Насправді Україна може за собою вести.

Наш національний відбір повинен мати якусь свою унікальну природу. Нам дуже хочеться мати свою традицію, обличчя, почерк. Саме тому цього року ми навіть запровадили окрему тему національного відбору, яка буде для нас провідною зіркою на наступні кілька років, «Музична ДНК нації». Одним із факторів успіху країни на «Євробаченні» є те, яку музику і як представляє Україна. Унікальний почерк визначається нашою музичною ДНК. Кожен артист, який їде на «Євробачення», збирає натхнення в українській культурі, трансформує його через мелодію й текст у пісню. І ця пісня представляє весь наш народ. Нам хочеться нашу унікальність, музичну й культурну самобутність культивувати більше як унікальну музичну платформу, на яку можуть рівнятися. Тому що в умовах повномасштабної війни проводити національний відбір — це великий виклик. Але ми його приймаємо, тому що розуміємо його вагу — дбати про українську культуру, українську музичну галузь і представляти її на міжнародній арені.

— Поговорімо про журі. Склад журі нацвідбору завжди стає предметом палкої дискусії серед українців. Зазвичай трапляється так, що яким би не був склад, все одно в ньому знайдуть недоліки. Упродовж останніх років вибір членів журі відбувається через всенародне голосування. Як відбувається вибір претендентів на суддівське крісло? Чи вважаєте ви цей метод виправданим? Чи факт наявності серед списку осіб, жодним чином не причетних до конкурсу, є частиною концепції?

— Дійсно, журі є дуже важливим елементом національного відбору, тому що 50% загального результату визначає саме журі. І важливо, щоб у них була достатня експертність і фаховість, яка дозволить їм професійно оцінити виступів. Українці загалом будуть визначати інші 50% результату. Так само як ми підходимо до формування списку фіналістів, ми підходимо до списку формування журі. Для нас важливо запропонувати максимально різноманітний і широкий набір фахівців, які знають, що таке музика, шоу, як працює музична сфера, працюють безпосередньо з піснями, музикою і можуть професійно це оцінювати.

Оксана Скибінська (фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»)

Для нас «Євробачення» — це три основні складові. Це артист, який доносить повідомлення, спілкується за допомогою своєї пісні з аудиторією. Тому важливо розпізнати того артиста, який і безпосередньо в залі, і через об’єктив камери зможе достукатися до людей. Друге — це пісня. Передусім «Євробачення» — це пісенний конкурс. Тому пісенна складова має надзвичайно важливу роль. Наскільки пісня має потенціал стати хітом? І третє: ми розуміємо, що «Євробачення» — це завжди шоу, це завжди видовище, яке також має не залишити глядача байдужим.

Саме тому, формуючи журі, ми збираємо кандидатів, які можуть оцінити кожну з цих складових. Це люди, які є самі артистами й можуть оцінити, наскільки артист уміє працювати з аудиторією. Це люди, які пишуть музику, які є хітмейкерами, пісні яких знають і слухають і українці, і за кордоном. І це ті, хто творить шоу. Це ті, хто може оцінити, наскільки та чи та пісня й артист мають потенціал зрости й розкритися на сцені «Євробачення». Ми знаємо багато прикладів в історії України на «Євробаченні», коли саме завдяки видовищному номеру Україна по-іншому розкрилася, артист по-іншому розкрився, і вже на міжнародній сцені здобув високий результат. Для нас дуже важливо, щоб були дотримані демократичні аспекти процесу національного відбору.

Чому ми обираємо «Дію» для голосувань? Тому що це фактично найбільш надійний ресурс, мобільний ресурс, де дійсно голосують справжні люди, де немає накруток, де люди обирають, кого вони хочуть бачити у складі журі, чи в списку фіналістів, чи переможцем на національному відборі.

— Кандидатура Андрія Данилка з великим відривом перемогла в опитуванні «Обираймо склад журі нацвідбору на Євробачення-2024». Коментатори під етерами нацвідборів попередніх років за участі Андрія Данилка як члена журі пишуть, що він є «найоб’єктивнішим і найчеснішим». Водночас можна помітити доволі специфічні патерни в його суддівстві: високі бали або його підопічним, або підопічним лейбла його продюсера Юрія Нікітіна. Наскільки така поведінка є прийнятною для члена національного відбору? Чи не можна таку ситуацію розглядати як конфлікт інтересів? Тим паче, що, наприклад, подібні патерни простежуються і щодо учасника цьогорічного національного відбору Melovin. Як на практиці запобігати таким явищам? Чи є можливим виключення Данилка зі списку суддів з огляду на вищезгадане, тим паче, що прецедент уже є?

(Примітка редакції: Під патернами мається на увазі, зокрема, максимальний бал дуету «Неангели», з якими Данилко тісно знайомий, у фіналі відбору 2016 року, який він прокоментував словами:

«Я поставив 6 балів, найвищий бал, по одній простій причині, я можу пояснити... Не тому, що я їх знаю. Господи, ну, звичайно ж, я їх знаю, і зрозуміло, мені цікаво, хто поставив би по-іншому, якби це були його знайомі, зрозуміло. Моє рішення — це моє, воно за великим рахунком ніяк не вплине».

У півфіналі відбору 2018 року він поставив гурту Mountain Breeze, якому допомагав у музичній кар’єрі, 8 балів із 9, пояснивши:

«Хлопці й дівчата, я ще раз підкреслюю: у Mountain Breeze є пісня... Так, у них технічні моменти якісь не вдалися, мабуть, так, ну тому у мене “8”, але у мене є друге “9”, яке, сидячи тут, я міг їм поставити… Ну, якби я був би [стукає по столу]... “9”, але це не було “9”, але у них була пісня написана ними, хлопці й дівчата...»

На що ведучий Сергій Притула відповів:

«Андрію Михайловичу, та тут, в принципі, всі зійшлися з піснями, які написані ними».

Щодо Melovin Данилко два роки поспіль, у 2017 та 2018-му, говорив, що йому (як виконавцю) конкурс потрібен найбільше, і ставив йому лише найвищі бали, а під час обговорення інших учасників нагадував членам журі, що «Євробачення» — це в першу чергу конкурс пісні, а не, наприклад, виконавців чи вокалу. Після 17-го місця виконавця на самому «Євробаченні» він виправдовував останнє місце Melovin за оцінками журі у фіналі «змовою».)

— Знову ж таки наголошу, що саме українці обирають список журі, якому вони довіряють. 46% українців, які проголосували, віддали свій голос за Андрія Данилка. У нього є дійсно великий відрив. Це означає, що українці довіряють його вибору та довіряють йому як експерту. Українці хочуть бачити саме Андрія Данилка із дев’яти кандидатів, запропонованих для складу журі національного відбору. Звісно, що для нас це дуже важливо.

Як ми регулюємо роботу журі. Перше — це правила голосування й правила національного відбору. Ми формуємо їх заздалегідь. Кожен із членів журі має ознайомитися з правилами національного відбору та правилами голосування безпосередньо до його проведення, для того щоб розуміти, як це має відбуватися. По-друге, члени журі підписують угоду із Суспільним мовником. Це обов’язкова умова після того, як відбулося голосування. Саме цей етап триває зараз. Тобто переможці всенародного голосування зараз опрацьовують угоди для членів журі, ознайомлюються з правилами роботи журі та беруть на себе зобов’язання шляхом підписання угоди дотримуватися правил, неупередженості й тих критеріїв, які повинні бути для члена журі. З нашого боку ця робота ведеться також за участі продакшену, який займається виробництвом національного відбору. Ми свою роботу з цього боку повністю виконуємо і довіряємо думці українців.

Теж варто відзначити, що Вєрка Сердючка — це ікона «Євробачення». Це скаже кожен єврофан у різних куточках світу. Тому що хоча Вєрка Сердючка не перемогла на «Євробаченні», а посіла другу позицію, але немає прихильника конкурсу, який би не знав Андрія Данилка, не знав «зірку» Сердючки. Це триває вже багато років і Вєрку Сердючку продовжують запрошувати на різні «Євробачення», які відбуваються в різних країнах світу. Пам’ятаємо ізраїльське «Євробачення», де також була Вєрка Сердючка. Хоча Україна тоді безпосередньої участі не брала, але без України на сцені конкурсу не обійшлося. І Україну тоді представляла Вєрка Сердючка у гостьовому номері. Тому те, що Андрій Данилко є справді невіддільною частиною історії України на «Євробаченні», думаю, ні в кого не викликає сумнівів. Думаю, саме тому українці більшістю голосів обрали Данилка до складу журі.

— Відходячи від теми журі, поговорімо про фінальне шоу, яке відбудеться цього року. Хоч іноземці й люблять «Відбір» (як вони його називають), багато хто вважає шоу надто затягнутим. І справді, якщо порівнювати наш відбір з іншими, він триває довше двох годин. Причому для багатьох є дивною майже годинна перерва на голосування всередині шоу. Чи це зумовлено технічними спроможностями? Чи передбачаються зміни в напрямку скорочення тривалості шоу?

— Оскільки цього року, як і в попередні, на жаль, у нас немає змоги проводити півфінали, то фінал — це єдине шоу, яке є вже фінальним акордом всього процесу національного відбору, що триває пів року. Тобто пів року насиченої роботи, підготовки, відбору пісень та артистів сходяться в одну точку, якою є фінал. Нам дуже хочеться, щоб у цьому фіналі було, по-перше, якомога більше фіналістів. Цьогоріч їх аж одинадцять. Це немало, якщо порівнювати з іншими національними відборами. По-друге, нам хочеться, окрім безпосередньо номерів учасників, ширше показати українську музику й музичну індустрію. Тому в українському фіналі національного відбору завжди є запрошені гості. І цього року їх буде, можу сказати, навіть більше, ніж зазвичай. Багато кому це цікаво і нам є що показати.

Тематика цьогорічного фіналу національного відбору про музичну ДНК нації просто стимулює показати якомога більше оцієї музичної ДНК в різних проявах. Адже як ДНК має різні грані, так і нам хочеться показати різні грані української культури. Готуючи це шоу, нам хочеться зробити його максимально повним і насиченим. Звісно, ми робимо його яскравим і масштабним для того, щоб завжди було щось цікаве. Цього року будуть дуже цікаві оригінальні візитки учасників. Будуть досить неочікувані гостьові номери, в яких багато незвичайних поєднань і комбінацій.

Національний відбір — це фактично головне музичне шоу країни. Воно відбувається раз на рік. І нам дуже хочеться, щоб цього разу було масштабне, видовищне, яскраве шоу. І ми точно не хочемо його скоротити, навпаки, наситити його максимально цікавими, неочікуваними елементами.

Що стосується перерви на голосування, насправді цього року її не буде. Для цього немає потреби. Фінал національного відбору буде максимально насиченим. Він буде тривалішим, ніж в інших країнах, коли є кілька півфіналів і один фінал. У нас лише одне шоу, яке буде масштабним і яскравим, але час на голосування буде коротший.

— Чи не розглядався варіант відмови від оголошення коментарів суддів після кожного виступу? Коментарі журі, ймовірно, можуть вплинути на вподобання глядачів під час шоу та спотворити його результат? До прикладу, як у відборі 2017 року, де Laliko отримала 81% схвальних голосів, згідно з голосуванням одразу після виступу через додаток «Телепортал», що було найвищим результатом того вечора, і згодом найнижчий результат за глядацьким голосуванням після коментарів журі.

— Важливим є те, що саме українці обрали та сформували цей склад журі. Тобто це ті люди, професійну думку яких вони хочуть чути, на експертну думку яких орієнтуються. Тому не дати членам журі можливість її висловити, на наш погляд, мабуть, було би певним обмеженням.

Але тут дуже важливо, що поки висловлюється журі, голосування не триває. Воно закрите на цей час, тому в українців є можливість побачити й почути все шоу, а потім, як завершиться конкурсна частина, вже більше ніхто нічого не коментує. Ще раз можна передивитися повтори всіх виступів, порівняти — й лише тоді вибрати. В цей час ніхто не коментує. Члени журі також оцінюють самостійно, виставляють свої оцінки, оцінюють виступи, а тоді вже голосують глядачі.

І нам дуже хочеться, щоби члени журі були не суддями, а наставниками. Тобто тими, хто може дати артистам цінний коментар, цінну експертну думку, яка допоможе розвиватися. Ми бачимо, що в складі фіналістів є багато нових імен. Дехто з них тільки починає свій шлях у музичній сфері. І чути думку тих, хто вже досяг вершин, хто збирає стадіони, хто є найбільшими авторитетами в музичній індустрії України, дуже важливо. Тому хочеться, щоб артисти, які, можливо, повернуться на нацвідбір наступного року, мали вже ті експертні висновки, з якими вони можуть працювати далі.

Тому що музична сфера — це як спорт. Це процес, у якому ти вдосконалюєшся тільки тоді, коли чуєш, як тебе оцінюють. Журі є одним із таких важливих елементів наставництва, цінних порад і експертизи, яку можна взяти для себе як інструмент, для того, щоб продовжувати вдосконалювати свою майстерність.

— «Євробачення» є конкурсом, що природно тісно переплетений із політичними процесами в Європі та світі. Втім, серед європейських артистів і далі панує мантра щодо «мистецтва поза політикою». Низка виконавців і мовників, які беруть участь у конкурсі, радше цілеспрямовано нехтують питанням російської агресії проти України або намагаються уникнути дискусії щодо нього. 2024 рік не є винятком — зокрема, представник Нідерландів записав пісню про те, як «любить російських жінок і Росію» з російським виконавцем за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення. А в одного з учасників фінського відбору є татуювання з Володимиром Путіним, яке він показав у соцмережах кілька років тому з підписом «Люблю Путіна». Чи може в реальному, тобто практичному вимірі наша делегація якось впливати на ці процеси або конструктивно на них реагувати?

(Примітка редакції: Учасник «Конкурсу нової музики»-2024 Мікаель Габріель вивів це татуювання у 2023 році та публічно перепросив за нього.)

— Для нас дуже важливо, що на «Євробаченні» немає Росії. Членство мовників Росії та Білорусі у Європейській мовній спілці було призупинено у зв’язку з агресією Росії проти України, у зв’язку з порушенням прав людини. Тому дуже важливо, що Росії на цьому конкурсі немає. Для України дуже важливо бути на цьому майданчику, щоб міжнародна культурна платформа «Євробачення» мала український голос.

Що стосується інших учасників — тут, безумовно, з нашого боку дуже важливо, щоб були виконані всі правила. Тобто відсутність політизації конкурсу, відсутність його використання як політичного інструменту. Ми, звісно, стежимо за тим, якими є інші пісні, представники. Ми висловлюємо свою думку, завжди в контакті з Європейською мовною спілкою, якщо в нас є застереження. Завжди є діалог. Ми проводимо консультації. Звісно, якщо в нас є застереження, ми про це говоримо. Оскільки конкурс організовується і проводиться Європейською мовною спілкою, яка встановлює його правила, звісно, що вона і регулює виконання цих правил.

— Цього року зйомки фінального концерту нацвідбору робитиме продакшен-підрозділ «1+1 media» Big Brave Events. Торік зйомками нацвідбору займався продакшен «Старлайт медіа». На вашу думку, чи помітить пересічний глядач різницю? У який спосіб обрали продакшен і за якими критеріями?

— Для виробництва фіналу телевізійної версії національного відбору Суспільне мовлення проводить мистецький конкурс. На українському ринку є не так багато компаній, які можуть і мають достатні ресурси, щоб виробити проєкт такого масштабу. Ще й в умовах повномасштабної війни в Україні. Проводячи мистецький конкурс, ми встановлюємо певну рамку, тому що фінал національного відбору вже має своє обличчя, свою атмосферу, яку ми хочемо зберегти. Суспільне мовлення розробило тему цьогорічного й наступних кількох національних відборів. Це задасть тон і настрій фіналу.

Суспільне формує правила й національного відбору, і голосування. Суспільне формує список фіналістів, тобто тих, хто буде змагатися. Суспільне проводить голосування за членів журі. Основні та базові елементи, які будуть визначати формат фіналу національного відбору, є незмінними. Їх формує Суспільне як організатор національного відбору. Продакшен зі свого боку забезпечує виробництво і художню складову. Під час мистецького конкурсу його учасники пропонують концепти, які, на їхню думку, цікаво, по-новому, креативно представлять фінал національного відбору і зроблять його максимально цікавим для глядача. Ми, звичайно, хочемо, щоб фінал національного відбору прийшла подивитися максимальна кількість людей як в Україні, так і за кордоном. Тому продакшени — чи це, наприклад, «Starlight Media», чи «1+1 Media», пропонують художні креативні концепції національного відбору. Ми обираємо варіант, який, на наш погляд, може дійсно бути найцікавішим для глядача.

Будуть, звісно, художні сюрпризи, креативні моменти. Один із них вам уже відомий — це склад ведучих. Уперше серед ведучих буде, окрім традиційно Тімура Мірошниченка, торішнє відкриття «Євробачення» — Юлія Саніна. І така новинка як стендап-комік і волонтер Василь Байдак. Це було одне з художніх рішень, які запропонували в продакшені, і Суспільне мовлення схвалило його як той креативний елемент, який може розширити й зробити цікавішим фінал національного відбору. Таких елементів буде чимало, зокрема сюрпризів і в гостьових номерах, і в тих елементах шоу, які будуть упродовж цього фіналу.

Саме цим ми керувалися і сподіваємося, що глядачу буде цікаво. Зараз ми дуже активно працюємо безпосередньо над підготовкою шоу, тривають репетиції, фіналізуються всі номери. Канва фіналу вже готова.

Ми зі свого боку дбаємо про те, щоб фінал побачила максимальна кількість людей. Я вже зазначала про англомовний коментар, який буде для міжнародної аудиторії. Також цього року ми подбаємо про інклюзивність нашої трансляції. Дуже хочеться, щоб максимально широке коло людей долучилося до вибору того, хто буде представляти Україну у шведському Мальме.

— Наостанок хочеться сказати, що дуже цінно, що під час повномасштабної війни ми все ще маємо змогу переконатися в талановитості українських виконавців і вмінні вдало показати пісні у візуальному вимірі. Ви неодноразово згадували про місію «Євробачення» в Україні, однак чи не ускладнює нацвідбір у такий спосіб подальшу роботу виконавцям, які беруть участь, щоб у першу чергу показати свій новий матеріал? У такому випадку чи не було би краще, якби головною функцією нацвідбору був би власне вибір найкращої пісні з найбільшим потенціалом саме в рамках конкурсу, а для відкриття нових імен української музики створити окремий національний фестиваль? Або, якщо друга ціль є головною, то тоді провести ребрендинг шоу, як це свого часу зробила та ж Фінляндія, та зробити фокус на розвитку української музики? Це доволі поширена практика серед європейських країн.

— Нам хочеться, щоб національний відбір був майданчиком, великою платформою для української музики, де музика може бути різною, де ми націлені обрати найкращу пісню. Але для того, щоб обрати найкращу пісню, нам потрібно зібрати найрізноманітніші пісні. Україна багата музичними талантами, які розвиваються, які задають тренди, і хочеться, щоб ці тренди бачили й чули.

Це можна називати фестивалем, дійсно, в деяких країнах це має масштаб повноцінного великого фестивалю, але в Україні повномасштабна війна. Ми завжди маємо це враховувати. В цих умовах ми працюємо над збільшенням масштабу національного відбору до рівня фестивалю, але це, напевно, вже на довшу перспективу. Наразі ми працюємо над тим, щоб розширюватись і бути тим майданчиком, куди можуть прийти як знані артисти, так й інші артисти, які можуть представити свою музику.

Ми ж бачимо тренди й практику минулих років, що в рамках національного відбору перемогли Tvorchi, які транслювали на міжнародній арені потужне повідомлення «сталевого серця українського народу», яке б’ється навіть попри війну і російську агресію, дуже активно, потужно і масштабно. Перед тим були Kalush Orchestra, які своєю піснею Stefania транслювали повідомлення про любов, материнство, яке береже і яке потрібно оберігати. Це теж дуже актуально, і ця пісня була почута мільйонами по всьому світу. Вони запалили сцену в Європі своїми танцювально-етнічними фолк-мотивами та представили автентичну українську музику по-сучасному.

Тому, працюючи над тим, що ми розвиваємо національний відбір як майданчик для української музики, звичайно, що ми націлені об’єднати українців навколо національного відбору. Єднання — це для нас надзвичайно важлива місія. Об’єднуються музиканти, об’єднуються українці навколо перегляду. Ми разом обираємо найкращу пісню, яка представить Україну на «Євробаченні». Тому для нас «Євробачення» — це ціль, на яку ми дивимося. Проводячи національний відбір, формуючи його правила, залучаючи максимальне коло артистів. При цьому ми хочемо кожному з тих артистів, які приходять на національний відбір, дати можливість розвиватися.

Національний відбір на пісенний конкурс «Євробачення-2024» відбудеться 3 лютого. Його транслюватимуть на телеканалі «Суспільне Культура», офіційному ютуб-каналі «Євробачення» в Україні та на радіо «Промінь» (англомовний коментар). Безпосередньо конкурс «Євробачення» пройде у шведському місті Мальме у травні, завдячуючи перемозі співачки Лорін торік із піснею Tattoo. Щороку Швеція обирає свого представника проведенням відкритого національного музичного конкурсу Melodifestivalen, що тепер проходитиме із п’ятьма півфіналами та великим фіналом.

Головне фото: Оксана Скибінська (фотограф Максим Поліщук, «Детектор медіа»)