У Києві помер ексспікер Верховної Ради Олександр Ткаченко

У віці 84-х років 4 січня помер колишній спікер Верховної Ради України Олександр Ткаченко.

Протягом останніх десяти років Ткаченко через хворобу мав обмежену можливість до руху, тому пересувався за допомогою візка.

Про смерть колишнього глави парламенту виданню Українські новини повідомила донька Олександра Ткаченка Алла. За її інформацією, прощання відбудеться 6 січня.

Ткаченко прийшов на одну із керівних посад у незалежній Україні, як це і було притаманно для тих часів, з радянською спадщиною у світогляді, поведінці та підходах до управління.

За час свого головування Ткаченко спирався, переважно, на комуністичну та соціалістичну більшість. Втім, вже у 2000 році Олександр Ткаченко був усунутий із посади спікера Ради через так звану оксамитову революцію, коли в результаті перерозподілу партійних сил у парламенті була відсторонена більшість лівих політсил від контролю у Верховній Раді.

Біографія Олександра Ткаченка

Майбутній голова ВРУ Ткаченко народився у 1939 році в місті Шпола, що на Черкащині.

У другій половині 80-х років та на початку 90-х обіймав міністерські посади в уряді УРСР, а також заступником голови уряду.

В період з 1994 по 2012 Ткаченко був депутатом Верховної Ради від Селянської партії (1994-1998 – перший заступник голови Ради, в 1998-2000 – голова Ради), а у 2002-2012 – від Комуністичної партії. Крім того, Ткаченко двічі висувався кандидатом у президенти України.

Шлях до посади спікера голови ВРУ у Ткаченка був тривалий: його вдалось обрати з 18-го разу. У той час парламент протягом 3 місяців не міг визначитися зі спікером та проголосував за Ткаченка.

Після інсульту Олександр Ткаченко жив за містом, під постійним доглядом рідних та лікарів. Останні 10 років життя важко хворів і пересувався на інвалідному візку.

Оксамитова революція

У 1999-му на виборах президента України перемогу здобув Леонід Кучма, через що змінився формат більшості у Раді, а тому постало питання про заміну голови Верховної Ради. Втім, ліві політичні сили (КПУ, СПУ-СелПУ, ПСПУ) намагалися цього уникнути.

Результатом стало засідання депутатів в Українському домі під керівництвом Віктора Медведчука, де голоси рахувались за принципом піднятої руки. Як наслідок, 237 депутатів проголосували за відставку Олександра Ткаченка і обрання новим головою Івана Плюща.

З боку лівих політсил були протести. Зокрема, влаштовуючи голодування з боку фракції ПСПУ. Втім, нова більшість утримала контроль над парламентом і відновила засідання у Раді.

Цей крок був фінальним акордом для домінації лівих політсил у Верховній Раді, оскільки після цього вони ніколи вже не мали більшості.

Спроби стати президентом

Ще під час очільництва посади спікера у Раді у 1999 році, Олександр Ткаченко намагався стати президентом України.

Шансів у Ткаченко було мало, але тодішній спікер запав у пам’ять участю у “канівській четвірці” – співпраці чотирьох опозиційних кандидатів у президенти, які протистояли чинному главі держави Леонідові Кучмі.

Крім Ткаченка, до “канівської четвірки” увійшли Євген Марчук, Олександр Мороз та Володимир Олійник. Всі вони намагались домовитися про єдиного кандидата, але в них це так і не вийшло.

Згодом Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь комуніста Петра Симоненка, а Олександр Мороз відмовився від домовленостей і пішов на вибори самостійно. Колишній очільник уряду України Марчук теж балотувався, коли ж на його користь зняв кандидатуру Володимир Олійник.

Як наслідок, ніхто з “четвірки” так і не пройшов у другий тур президентських виборів, коли ж проти Кучми у другий тур боротьби за президентство вступив Петро Симоненко. Як відомо з історії, переможцем тоді став саме Леонід Кучма, вже вдруге.