На День Конституції президент Володимир Зеленський виніс на обговорення нову українську доктрину, яка визначає пріоритети майбутньої трансформації держави. Одним із таких пріоритетів є англійська мова. Цього ж дня президент зареєстрував у парламенті законопроєкт 9432 «Про застосування англійської мови в Україні», який має на меті сприяти використанню англійської в публічних сферах суспільного життя. Як пише міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, цей законопроєкт його міністерство створювало разом із Міністерствами освіти та культури й інформаційної політики. Серед положень законопроєкту є стаття 9, яка сколихнула кіноідустрію. Бо в ній ідеться про те, що «іноземні фільми, мовою оригіналу яких є англійська мова, демонструються у кіновидовищних закладах мовою оригіналу із субтитруванням державною мовою». У 2025 році частка таких фільмів має становити 50%, у 2026-му — 75%, а у 2027-му — 100%. А це фактично поступово витісняє український дубляж англомовних фільмів (частка таких стрічок у прокаті найбільша) з кінотеатрів.
Народний депутат Володимир Вʼятрович назвав цей законопроєкт антиукраїнським і антиконституційним, оскільки він різко звужує сферу застосування української мови: «Ідеться про знищення українського кінодублювання як галузі, зокрема втрату роботи для численних фахівців індустрії».
«Детектор медіа» поспілкувався з юристами, дистрибʼюторами та представниками кінотеатрів, щоб з’ясувати, які наслідки для індустрії може мати прийняття законопроєкту та кому може бути вигідна така ініціатива.
Норму законопроєкту не можна трактувати як зобов’язальну
В Україні питання демонстрації фільмів регулював закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За словами радниці Smartsolutions та екскерівниці юридичного відділу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Анни Литвищенко, чинне законодавство передбачає, що всі фільми потрібно демонструвати українською мовою, окрім чотирьох винятків. Це фільми кримськотатарською мовою або іншими мовами корінних народів (відповідно до Закону «Про кінематографію») та документальні фільми — їх можна демонструвати із субтитрами українською мовою. Їх можна показувати в кінотеатрах, якщо фільм набрав не менш як 2 бали за критеріями культурного тесту, встановленими Законом «Про державну підтримку кінематографії в Україні» — і про це зазначено в Державному реєстрі фільмів. Під час кінофестивалів також можна показувати фільми мовою оригіналу із субтитрами. Окрім цього, кінотеатри можуть показувати фільми мовою оригіналу з українськими субтитрами, але ця частка не може перевищувати 10% загальної кількості сеансів у кінотеатрі протягом місяця.
Норма нового законопроєкту щодо встановлення частки англомовних фільмів мовою оригіналу з українськими субтитрами, на думку Анни, є суперечливою і її не можна трактувати як зобовʼязальну: «Як на мене, вона виписана недостатньо чітко, що і викликає негативні відгуки про цей законопроєкт. І хоча законопроєктом не визначено відповідальність за її невиконання, навіть у такій “послабленій” редакції є ризик, що відповідна норма буде сприйнята як надмірне регулювання та пресинг, та спровокує (крім прогнозованого падіння зборів кінотеатрів) цілий букет інших негативних явищ, таких як зростання відеопіратства, колапс школи українського відеодубляжу, негативне ставлення частини людей до англійської».
Медіаюристка «Платформи прав людини» Людмила Опришко вважає, що забезпечення правових механізмів для втілення цього закону є свідченням його поспішності та неопрацьованості. Адже у законопроєкті навіть не визначено, який державний орган має стежити за додержанням норм цього закону, не передбачена система штрафів за недотримання норм абощо.
У пресслужбі дистриб’ютора фільмів Warner Bros. Pictures та The Walt Disney Company «Кіноманії» в коментарі «Детектору медіа» зазначили, що очікують на роз’яснення стосовно законопроєкту. Оскільки необхідно зрозуміти, що вважатиметься стовідсотковим переходом на англійську мову при показі фільмів у кінотеатрах.
«Чи всі 100% сеансів муситимуть відбуватись англійською із субтитрами, чи 100% фільмів із певною кількістю сеансів (і з’явиться, скажімо, певне квотування на демонстрацію англійською)», — зазначили в компанії.
Обмеження свободи слова
Людмила Опришко зазначила, що новий законопроєкт не суперечить мовному закону, оскільки вносить до нього зміни. Втім, вона переконана, що ця ініціатива є обмеженням свободи слова: «Для такого втручання за всіма стандартами потрібна легітимна мета. Вона окреслена і в Конституції, і в міжнародних документах. Запроваджувати обмеження можна в інтересах національної безпеки, в інтересах забезпечення громадського порядку, охорони здоров’я, захисту репутації тощо. Жоден легітимний інтерес не може обґрунтувати такі жорсткі заходи, пов’язані з використанням мови. Тому це вже проблематично. Бо кінотеатрам нав’язують певний підхід до добору фільмів. Це впливатиме і на свободу вираження, і на бізнес-підхід кінотеатрів». На її думку, коли йдеться про регулювання мов, то необхідно обирати м’якіші заходи. Зокрема, держава повинна стимулювати бізнес, щоб він ширше використовував англійську мову. «Цей крок непродуманий і заходи надмірні. Законопроєкт виглядає дивно, адже зараз навіть державну мову ще не дуже впевнено використовують, і на цьому фоні відбувається просування англійської за рахунок державної. І в цьому також є перекіс. Адже є заборона дублювати державною мовою. І у мене є сумніви, що це матиме такий ефект, який виправдовує це обмеження», — додає Людмила Опришко.
За словами Анни Литвищенко, міжнародне законодавство не надає прямої відповіді на питання про заохочення до вивчення англійської мови на рівні закону в конкретній країні. Принципи міжнародного права, зокрема ті, які стосуються прав людини, вимагають поваги до культурної та мовної різноманітності, а також забезпечення рівності мовних спільнот.
«Тому при розробці законів про мови важливо враховувати ці принципи та забезпечувати баланс між різними мовами. Однак конкретні вимоги та практики щодо мови в кожній країні визначаються її законодавством і політикою», — додає вона.
Як пишуть «Тексти», у Франції більшість аудіовізуальних творів дублюють, так само в Італії, Іспанії чи Німеччині. У Швеції субтитрування іноземних фільмів склалося історично, дублюють лише фільми для дітей. У жодній європейській країні не існує прямої заборони на дубляж державною мовою.
Чи ходить аудиторія на англомовні фільми
Людмила Горделадзе, членкиня правління Союзу кінотеатрів України, ексдиректорка кінотеатру «Жовтень», підтримує бажання держави спонукати вивчати англійську, але починати це з кінопрокату вважає хибним кроком:
«Зараз відвідування кінотеатрів — жахливе: показники впали до 10–25% 2019 року. Здебільшого кінотеатрам виживати дуже важко (це не стосується “Жовтня”, бо зараз наш кінотеатр стабільно працює і у квітні мав рекордні показники). Особливо страждають кінозали у торгових центрах. У цій ситуації не можна робити кроків, які можуть ще більше зменшити аудиторію. Зараз глядачів потрібно навпаки повертати у кінотеатри. А впровадження субтитрів та мови оригіналу замість дублювання на всі англомовні фільми зменшить кількість відвідувачів. Бо тих, хто вільно володіє англійською, невелика частка».
«Жовтень» регулярно показує фільми мовою оригіналу. За словами Людмили Горделадзе, таких сеансів може бути лише два за весь час прокату фільму, адже більше люди просто не відвідують. «Це лише 10–15% наших глядачів», — каже вона. Щоби змінити це, на її думку, потрібна загальна система впровадження англійської мови та заходів, які спонукатимуть молодь повертатись у кінотеатри. Бо вона зараз у кінотеатри не ходить.
Ірина Заря, співзасновниця Об’єднання українських продюсерів (ОУП), власниця та президентка «Планети Кіно» та мережі кінотеатрів «Оскар», також звертає увагу на невисокий попит на фільми англійською. Їх її кінотеатри показували і до, і під час великої війни: «Фільми, що замість дублювання використовують субтитрування, мають значно нижчий показник відвідуваності через ускладнене сприйняття. Так, торік у прокат вийшов фільм “Доктор Стрендж у Мультивсесвіті божевілля”, який вимушено був із українськими субтитрами, бо його не могли продублювати вчасно. Відвідуваність фільму, при відсутності альтернатив нового контенту в прокаті, склала близько 35% від очікуваного показника».
Роман Романчук, генеральний директор мережі «Мультиплекс», також розказує, що його кінотеатри показують фільми мовою оригіналу. Бо є аудиторія, яка цього потребує: «Люди інколи ходять на фільми мовою оригіналу, щоб насолоджуватися творчим продуктом. Бо дубляж змінює настрій, тональності, інтонації, які закладає режисер, автор, творча група. Але кіно має збільшувати кількість цих сеансів відповідно до зростання аудиторії, яка може їх споживати».
У кінотеатрах «Мультиплекс» мовою оригіналу виходить не кожен фільм. За словами Романа Романчука, все залежить від попиту та домовленості з мейджорами: «Мейжорський фільм із великими зборами (наприклад, “Аватар”) може мати попит із оригінальним озвучуванням. Якщо збори дубльованої стрічки показують середні або мінусові показники, то ми розуміємо, що і на оригінальну озвучку люди не прийдуть».
Також оригінальний аудіоряд дистриб’ютори надають, лише якщо цей контент популярний і фінансово виправданий. Тому що це потребує від дистриб’юторів укладати додаткові контракти з правовласниками про те, що на певній території мають намір показувати фільми кількома мовами.
«Правовласник, який надає таке погодження, виходить суто з комерційних пропозицій. Якщо збори будуть малі, у правовласника виникають питання. Особливо через те, що надання original voice без комерційної мети збільшує ризики піратства. Якщо права лише на український дубляж, то піратство може бути лише на території України, а original voice дає можливості для піратства по всьому світу. А з України зараз, на жаль, часто витікає піратський контент. І на цей фактор зважають виробники», — каже Роман Романчук.
Загрози для індустрії
За словами Людмили Горделадзе, ця ініціатива підірве ринок дубляжу. Цей ринок посилився після того, як фільми в кінотеатрах почали демонструвати українською. Дубляж однієї стрічки коштує кілька тисяч доларів, залежно від самого фільму.
Андрій Глуховський, власник Cinemaker Distribution, звертає увагу на те, що кінотеатральний український дубляж вважається одним із найкращих прикладів адаптації в усьому світі:
«Це визнаний факт і великий шлях всієї нашої індустрії, яка за 15 років зробила колосальний стрибок у якості. Завдяки нашим талановитим перекладачам, режисерам і акторам дубляж став окремим культурним явищем, значно популяризувавши українську мову та здобувши любов мільйонів глядачів. Я впевнений, що так званий масовий український глядач, на прибутку від якого тримаються зараз майже всі кінотеатри і зрештою весь кіноринок, не буде дивитися “Вартові галактики”, читаючи субтитри. Після першої ж такої спроби він перестане ходити в кінотеатри взагалі та буде обирати між тим, щоб подивитися фільм онлайн на місяць пізніше або відразу на піратських торентах, які у нашій країні чомусь у вільному доступі й держава з цим нічого не робить. Ну, і я вже не кажу про аудиторію анімацій і дитячих фільмів, яка також приносить кінотеатрам левову частку прибутку».
На його думку, через цей законопроєкт індустрія кінотеатрального дублювання втратить велику частину доходів, більшість із яких — це гроші американських студій-мейджорів, тобто якраз від англомовних фільмів. А без цього сегменту ринку дубляжні студії будуть вимушені закритися або перейти на дрібніші замовлення. «Найсумніше, що через втрату відвідуваності ймовірно будуть вимушені закритися більшість кінотеатрів країни, і ринок звузиться настільки, що дубляжі в принципі не будуть по кишені дистриб’юторам через те, що боксофіси не будуть окуповувати витрати на виробництво. В результаті багато людей втратять роботу. І й без того квола економіка країни втратить значний шматок ринку. Який, гадаю, навіть після скасування ганебного законопроєкту не вдасться швидко повернути…» — каже Андрій Глуховський.
Людмила Горделадзе вважає, що у разі прийняття законопроєкту більшість студій дубляжу закриється: «Залишиться лише 10% ринку. Переважно ті студії, які перекладають дитячий контент. Тому що неможливо відмовлятися від дубляжу дитячих фільмів, їх усе одно слід перекладати».
Вона переконана, що для дитячих фільмів дубляж дозволять у будь-якому випадку та передбачать це у законопроєкті. Але дитяча аудиторія не існує окремо від батьків.
За оцінками Ірини Зарі, до 40% глядачів складає сімейна аудиторія: «Складно уявити собі малюка 4–6 років, що прийшов із бабусею та дідусем до кінотеатру та буде дивитися англомовний мультфільм Disney з українськими субтитрами, якщо він не вміє читати українською мовою. Така ініціатива дуже звузить аудиторію».
Ірина Заря вважає, що глядачі приходять в кіно розважатися й отримувати задоволення від перегляду фільмів, і аж ніяк не вчити англійську мову: «Ковід та війна поки ще не знищили кінотеатральний ринок, але такі закони ставлять кіноіндустрію під загрозу. По-перше, ніхто не враховував нашу думку. З нами ніхто не спілкувався та не цікавився, як це може вплинути на досить велику галузь із потужними інвестиціями. Чому не транслюють програми та передачі на телебаченні англійською мовою, де аудиторія значно більша? Бо це знищить цю галузь».
За її словами, подібні ініціативи мали би враховувати інтереси і глядача, і кінотеатрів, і дистриб’юторів.
Богдан Батрух, засновник кінодистрибʼюторської компанії B&H Film Distribution, як і всі опитані коментатори, переконаний, що стимулювання вивчення англійської потрібне, однак норми щодо кінопрокату неприйнятні. Його дивує, що з одного боку держава звільняє дубльовані українською фільми від сплати ПДВ, а з іншого хоче з 2027 року взагалі скасувати такий дубляж для англомовних стрічок: «То в мене питання, чи то ті самі люди писали ці закони? Чому після 2027 року дублювання українською вже неважливе?».
Богдан Батрух переконаний, що від цього закону точно не виграють англомовні українці. До того ж аналогів такої ініціативи немає у Європі.
«У Франції, Німеччині, Італії є дубляж та фільми в оригінальній версії. Пропорції різні. Всі фільми для дітей дублюють. А в Україні це буде заборонено. У Європі такого немає. Ми ж, здається, йдемо до Європи. А Європа не підтримує одну англійську, а підтримує всі наявні локальні мови. Говорити англійською — це вільний вибір, — каже Батрух. — Яке дослідження може підтвердити, що в кінотеатрах люди зможуть вивчити мову? Так не робиться. Кіно — це кіно. Воно не для того, щоби вчити англійську».
Схожої думки і Андрій Глуховський. Він звертає увагу на те, що мову вивчають за бажання та мотивації, а субтитри в кінотеатрах — зовсім не навчальний механізм: «Українські глядачі в абсолютній більшості своїй приходять у кінотеатри відпочити, отримати задоволення, а не на урок англійської. І навіть якщо поставити таку мету — це буде вкрай неефективно, адже професійна адаптація фільму субтитруванням — це не дослівний переклад діалогів, а приблизний, і він часто скорочується через технічну неможливість вмістити у два рядки весь текст діалогів».
Співзасновниця Української кіноакадемії, членкиня Європейської кіноакадемії Юлія Сінкевич також переконана, що ця ініціатива є популістською, оскільки ніхто не розуміє, як вона працюватиме, глядач може піти з кінотеатрів, а студії дубляжу та озвучення зазнають втрат.
Кому вигідний законопроєкт
Очільники кінотеатрів спростовують і ще одне припущення, що цей законопроєкт може поставити в більш вигідне становище українські фільми, які матимуть пріоритет над англомовним контентом.
«Зараз українське кіно не має жодної підтримки, фінансування — і хіба в нас є надія, що воно за 2-3 роки буде? Яке ми будемо українське кіно показувати? Старі стрічки люди в кіно не дивляться. Щоб українське кіно могло існувати, потрібно створювати кінотеатри в маленьких містах. Бо дистрибʼютори не будуть купувати фільми, якщо не будуть впевнені, що в кінотеатри підуть люди. Естонія або Литва — це маленькі країни, для них невигідно робити дубляж, саме тому вони перейшли на мову оригіналу», — звертає увагу Людмила Горделадзе.
За словами Андрія Глуховського, і в Латвії дуже невелика кількість кінотеатрів, що не дозволяє їм окупити з боксофісу витрати на дубляж. Тому в таких країнах дивляться стрічки мовою оригіналу, тому що просто не мають вибору з економічних причин: «Але не тому що їм законодавчо заборонили дублювати! Нам пощастило, в Україні кінотеатрів і потенційних глядачів усе ще достатньо, попри ковід і війну, щоб український дубляж розвивався. Але завдяки таким законопроєктам наш кіноринок може стати схожим на латвійський».
Роман Романчук також переконаний, що українських стрічок замало, щоб забезпечити потреби кінопрокату: «Станеться банкрутство індустрії. Кінотеатри неспроможні вижити лише на українському контенті». Людмила Горделадзе додає, що зараз не бачить «бенефіціарів з індустрії для цього законопроєкту».
Натомість ця ініціатива, на думку представників кінотеатрів і дистрибʼюторів, може зумовити поширення піратства. Зокрема, Ірина Заря вважає, що наслідком стане перехід легальної аудиторії кінотеатрів з україномовним контентом до нелегальної аудиторії піратських торентів: «Оскільки перехід до англомовної кінодемонстрації буде супроводжуватися закриттям українських студій дубляжу, наслідком буде споживання переважно російськомовного контенту піратських торентів. Ми своїми руками знову запустимо піратів, із якими так важко боремся протягом багатьох років».
Богдан Батрух також переконаний, що в разі прийняття згаданих норм існують великі ризики, що глядачі дивитимуться фільми з російським перекладом: «За які принципи ми бʼємося на війні? Ми хочемо відійти від російського колоніалізму до англійського колоніалізму. Такі закони є в Африці та колишніх колоніях. У нас навіть під час війни дуже міцне проросійське лобі».
А Андрій Глуховський додав: «Так, вважаю, закон буде стимулювати розвиток піратських сайтів із низькоякісною озвучкою. Разом із тим зросте споживання російськомовних “піраток” і це допоможе росіянам заробити на нові ракети. Культура країни впаде». На його думку, неприпустимо видавати закон, який підтримує будь-яку недержавну мову коштом державної: «Ми так довго йшли до того, щоби популяризувати українську мову серед російськомовних людей, піднімати українську культуру, приймали закон про обов’язковий дубляж фільмів українською, бо до цього дивилися, нагадаю, фільми лише з російським дубляжем, — щоб тепер, у розпал війни з Росією, раптом заборонити український дубляж без вагомих на це причин із купою ризиків для економіки. Для мене зараз це виглядає як злочин проти країни».
Пропозиції
Але попри це Андрій Глуховський не думає, що хтось із творців цього законопроєкту мав на меті змінити ринок на свою користь або створити антиукраїнський саботаж: «Скоріш за все, це просто черговий результат непрофесійності та некомпетентності тих людей, які приймають зараз закони у сфері культури».
В індустрії є можливість внести свої пропозиції.
За словами Романа Романчука, законопроєкт потребує пропрацювання деталей і погодження з індустрією. Наприклад, маркером для встановлення частки англомовних фільмів з оригінальною озвучкою може бути середній показник відвідуваності таких сеансів. «Якщо на ці сеанси ходитимуть 20% від заповнюваності залів, тоді то на день може бути певна кількість сеансів. Зі зростанням попиту буде збільшуватися пропозиція. Але якщо буде запроваджене квотування, а зали будуть порожні, тоді це не призведе до тієї мети, якої хоче досягти цей законопроєкт. Я вже не кажу про складні економічні наслідки для кінотеатрів. Це будуть збиткові сеанси. І хто має це компенсувати?», — додає він.
А Людмила Горделадзе вважає, що поступово глядачу потрібно давати можливість вибору: йти на фільм англійською або українською. Український дубляж має бути основним, але поступово слід задовольняти потреби й тих, хто вже знає англійську.
Фото: Getty Images