Це біль назавжди, – мама Лізи, яку вбила ракета у Вінниці, розповіла про життя після втрати

В інтерв'ю жінка розповіла, що наразі шукає своє місце у світі, тож проживає за кордоном, в Україні відчуває сильний біль.

Фізично мені краще, минуло 7 місяців. Хоча по здоров'ю ще потрібні втручання. В моєму тілі ще залишилися уламки від ракети, 5 штук точно, деякі з них потрібно виймати. Фізично краще, морально – поки неможливо ні прийняти, ні змиритися. Це біль назавжди,
– поділилась жінка.

"Коли настає вечір, серце щемить від болю"

Вона розповіла, що кожного дня намагається братись за безліч справ – малювати, писати, читати, допомагати іншим. "Але коли настає вечір – серце щемить від болю та самотності. Це найстрашніший момент, бо ти розумієш, що твоєї дитини немає, і вона більше ніколи не повернеться".

"В порівнянні з моїм минулим життям "до" – я нічим не займаюся. Основну частину цих місяців після трагедії була на реабілітації. Я не знала де я, і навіщо тут. Наче перебувала у паралельному світі. Моє життя знищили, в ньому більше немає сенсу і якихось планів… Я завжди задаю собі питання – навіщо мене залишили. Це не життя, а існування. Я не хотіла. Час минає, але біль ні",
– розповіла Ірина.

Вона поділилась, що відчуває підтримку від людей з усіх куточків світу, а особливо від українців. Щоденне спілкування допомагало жити.

"Я обрала самотність та природу"

Ірина поділилась, що обрала самоту та природу, прогулянки та пізнавати нові місця. А як тільки, відчуває себе гірше, "бере сумку і сідає в потяг".

Як тільки мені стає погано – беру сумку і сідаю в потяг, часто не знаю куди їду, але є інтернет, на місці можна все забронювати. Читаю, допомагаю батькам, готую, відволікаю себе по максимуму і думаю, що в цей час Лізуні було б приємно зі мною бути і куштувати разом пиріг або гуляти новими місцями. Я завжди згадую її, як дитину, яка хотіла жити та помічала кожну деталь, раділа сонечку та квітам. Вона мій приклад, як потрібно жити,
– розповіла жінка.

А ось щодо майбутнього, Ірина не змогла відповісти нічого конкретного. Каже, що наразі його не бачить, а планів більше немає.

"Вірю в перемогу, але не зможу нею насолодитись"

"Я дуже люблю Україну, раніше хотіла жити тільки там. Але зараз я загубилася, шукаю своє місце у світі і не можу знайти. Тут за кордоном я ніхто, а в Україні відчуваю тільки сильний біль. Тому, через тиждень я можу бути в абсолютно іншому куточку світу, я нічого не знаю і не планую", – поділилась Ірина.

Ірина чекає на перемогу, але визнає, що не зможе нею насолодитись, "знаючи скільки загинули дітей, людей та чоловіків захищаючи нашу країну".

Коротко про трагедію у Вінниці

• Російські війська завдали ракетного удару по Вінниці 14 липня близько 11:00
• Серед загиблих 23 людей – троє дітей. Поліція ідентифікувала 19 із 23 загиблих. За даними ДСНС, за медичною допомогою звернулося понад 100 людей. Ще 42 безвісти зниклих шукають.
• У Повітряних силах повідомили, що російські війська випустили ракети типу "Калібр" з підводного човна з акваторії Чорного моря.