Керуючий справами УПЦ розповів, як страждання та сльози можуть стати спасительними

Смуток віруючої людини про свої гріхи не лягає на душу важким тягарем, але спонукає шукати Бога і знаходити втіху в Ньому.

Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич) на Ютуб-каналі «Витражи: о вере в красках».

«У нашому повсякденному уявленні сльози - це ознака нещастя і горя, але в духовному житті справа інакша. Плач, про який говорить Христос у Нагірній проповіді, це плач духовний - визнання своєї негідності та каяття у скоєних гріхах», - сказав митрополит Антоній.

Владика зазначив, що саме про такий плач говорить святий апостол Павел у другому посланні до коринтян: «Печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть» (2 Кор. 7:10).

«Це означає, що страждання та плач можуть стати спасительними, але лише в тому випадку, якщо вони змушують людину спрямовувати всі свої внутрішні сили на боротьбу з гріхом та моральне вдосконалення», - пояснив керуючий справами УПЦ.

Митрополит звернув увагу, що святі отці відзначали, що печаль цього світу часто доводить людину до смертного гріха засмучення і розпачу. «Але якщо людина здатна плакати від співчуття до брата свого, то це свідчить про особливий стан його душі. Серце такої людини живе, а отже, чуйне на біль ближнього і здатне до справ добра і співчуття», - додав він.

«Милосердя і готовність допомогти іншому - найважливіші складові людського щастя, бо не може бути щасливою людина, коли поруч хтось страждає, як не буває радості серед попелища, жертв і людського горя. Тому наші сльози є прямою та морально здоровою відповіддю на горі іншої людини, адже байдужість - це пасивна участь у беззаконні», - нагадав ієрарх УПЦ.

Архієрей зазначив, що ті, хто плачуть - це люди, які оплакують свої гріхи та розрив із Богом. Святитель Григорій Богослов так і говорив: «Ті, що плачуть - це ті, хто шкодує про втрачений духовний стан внаслідок скоєного гріха».

«Таку печаль про Бога святі отці називали радіснотворною, оскільки вона не лягає на душу важким тягарем, але спонукає людину шукати Бога і знаходити в ньому втіху», - підсумував митрополит Антоній.