Криворізький район, що на Дніпропетровщині, нині найнебезпечніше місце в області.
Тут щоденно не припиняються ворожі обстріли прикордонних з Херсонською областю населених пунктів.
Російські війська гатять по цивільному населенню та приватних будинках з артилерії забороненими касетними та фосфорними боєприпасами – ними буквально засіяні поля, лісосмуги та навіть житлові райони.
Лише за три місяці повномасштабного вторгнення піротехніки знищили понад 2 тис.
нерозірваних боєприпасів.
І, попри небезпеку, люди відмовляються покидати рідні домівки та першими зустрічають тих, хто на велосипедах та пішки йде з Херсонщини.
Звідти, де українські військові метр за метром відвойовують наші землі.
ЧитайтеВСУ подошли к Херсону на 15-18 км - Арестович.
Начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко говорить, що паніки чи страху немає.
Натомість є чітке розуміння що робити, коли та як.
Вже по обіді 24 лютого тут, у Криворізькому районі, була чітко налагоджена робота.
Всі служби розуміли, які напрямки потрібно підсилювати, зокрема оборонні та соціальні.
— Розвантажували фури гуманітарної допомоги – передавали і військовим, і тим цивільним, хто цього потребував.
Не було важко, навіть втоми не відчували, — пригадує Ситниченко.
Кінець березня-початок квітня стали переломними для Криворізького району.
Саме тоді ворог вперше почав масовані обстріли прикордонних з Херсонщиною населених пунктів.
Діставали до Апостолівської та Широківської громад, але найбільше гатили по Зеленодольській.
Тоді влада відразу налагодила евакуацію – одночасно виїхали 70% місцевих жителів.
— Найбільш інтенсивні та масовані обстріли почалися в середині квітня та на початку травня.
Протягом останніх днів взагалі по кілька разів на добу.
Є постраждалі, є й загиблі.
Вони гатять по спальних районах, приватних володіннях.
Неодноразово прицільно б’ють навіть двічі по одному і тому самому об’єкту.
Та з часом люди звикли та навчилися жити в особливих умовах.
Тож потроху почали повертатися – в громадах знову вирує життя, — говорить начальник Криворізької РВА.
За його словами, через страх підійти до українських військових ворог гатить з далекобійної зброї.
В хід йдуть РСЗВ, Урагани та Смерчі, які б’ють за 100 км.
— У нас по території повністю зруйновано або пошкоджено близько 200 будівель.
Це приватні оселі та багатоповерхівки.
Окрім пошкоджених будинків, дуже багато клопоту з відновленням ліній електро- та газопостачання – після кожного обстрілу осколки буквально знищують їх, тож на допомогу приходять комунальники.
Це наш окремий рід військ.
За лічені години вони відпрацьовують пошкоджені об’єкти, — пояснює Євген Ситниченко.
Та найбільша небезпека – нерозірвані боєприпаси.
Після масованих ворожих обстрілів снарядами буквально всіяні поля та житлові райони.
Головна проблема розмінування – найбільше касетних зарядів, ствольної артилерії та ракет Ураганів і Смерчів.
Від таких ворожих “подарунків” тут, в Криворізькому районі, і гинуть люди.
Інколи після масованих обстрілів вибухотехніки не встигають розміновувати території.
За три місяці повномасштабного російського вторгнення лише в цьому районі знешкодили понад 2 тис.
ворожих снарядів.
— Це такий заряд невеликий.
Він дуже блискучий та, звичайно, привертає увагу.
Вилітає ця ракета, їх розсипає по 400 штук, і якщо вони не детонують в повітрі, бо застарілі, боєприпаси падають на землю цілими.
І ось це – найбільша проблема.
Люди підіймають ці нерозірвані снаряди, і вже є загиблі: батько з сином та ще один чоловік.
Якось ми навіть заборонили людям виходити із будинків до особливого розпорядження.
Нерозірваних боєприпасів було так багато, що вибухотехніки не встигали працювати, — наголошує Ситниченко.
Криворізький район став і місцем прихистку сотень людей, які вимушено під обстрілами та з окупації тікали від російських “визволителів”.
Нині тут проживають 6 тис.
переселенців, найбільше людей – з Херсонщини.
З однієї області в іншу вони виїжджають на велосипедах та навіть долають кілометри пішки.
Першими їх зустрічають у Зеленодольській громаді.
Людей реєструють та надають всю необхідну допомогу.
— Таким людям найголовніше надати не просто матеріальну допомогу, а й психологічну – як дорослим , так і дітям.
Щоденно ми чуємо страшні історії їхнього життя в окупованих селах.
Ми знаємо, з якими звірствами зіштовхнулися українці.
Ми їх стабілізуємо емоційно та повертаємо до спокійного життя.
Саме тому в Криворізькому районі панує спокій, а настрій тільки на перемогу.
Ми на своїй землі.
Ми – українці – вільна та сильна нація, яку ніхто і ніколи не здолає, — переконаний голова Криворізької РВА.
Читайте"Лучше умереть от взрыва, чем видеть, как умирает от голода ребенок”: история женщины, выжившей в Мариуполе.