Як російська пропаганда працює в Італії та Німеччині
Як російська пропаганда працює в Італії та Німеччині

Як російська пропаганда працює в Італії та Німеччині

Аналітики VoxCheck виявили в італійських та німецьких ЗМІ понад 600 кейсів російської пропаганди, яку Кремль використовує, щоб в очах європейського суспільства виправдати повномасштабне вторгнення в Україну.

Українські журналісти, фактчекери, комунікаційники, чиновники та політики нагадували українцям та світу про інформаційну війну Росії всі вісім років, а деякі й раніше про неї попереджали. Дослідники всі роки з початку російської збройної агресії та окупації частини територій України фіксували тисячі фейків та маніпуляцій, якы розповсюджувала Росія. Однак українські голоси почали чути не відразу, а дослухатися до них — ще пізніше. Нині світ розуміє, що Україна як ніхто інший знається на російські пропаганді, її тактиках та методах.  

  • Читайте також: Чого чекати від Росії на інформаційному фронті?

Російська дезінформаційна машина не маневрена, тож експертизу українських дослідників можна пристосувати до реалій різних країн, які потерпають від пропаганди Кремля. Доказ цьому — база російської пропаганди в італійських та німецьких ЗМІ Propaganda Diary, яку створив фактчекінговий проєкт VoxCheck. Трохи забігаючи наперед зазначимо, що це дослідження вчергове підтверджує: в арсеналі Росії обмежена кількість наративів, які вона намагається просувати у різних країнах, змінюючи лише «приклади» (фейки, маніпуляції тощо). Так, аналітики VoxCheck виявили в італійських та німецьких ЗМІ понад 600 кейсів російської пропаганди, які ввійшли до 13 наративів. Усі вони присутні й в українському медіапросторі. «Спираючись на них, Росія виправдовує війну в Україні. А це топтема, яка не сходить з порядку денного всього світу. Моє припущення: ці наративи працюють і в інших країнах. Поки що це гіпотеза, яка потребує точного фактологічного підтвердження, такого ж дослідження», — сказала керівниця VoxCheck Світлана Сліпченко.

  • Читайте також: Інформаційна війна — це не тільки фейки

База для Італії та Німеччини вона доступна п’ятьма мовами: українською, російською, італійською, німецькою та англійською. Моніторинг фактчекери VoxCheck проводили з листопада 2021 року до кінця лютого 2022 року. Його вихідна точка — 2014 рік, коли Росія вторгалася в Україну, окупувала Крим і частину Луганської та Донецької областей. «Це частково дозволило Росії розпочати повномасштабну війну зараз, у 2022 році. Більше того, російська пропаганда й зараз повторює наративи й намагається виправдати війну в Україну (так звану "спецоперацію") перед європейським суспільством. Росія роками поширювала ці наративи, тож зараз виправдовування Росією своєї агресії легше лягає на розуміння європейського суспільства», — пояснила Світлана Сліпченко.

Команда VoxCheck обрала для дослідження Німеччину та Італію, оскільки саме ці країни є одними з головних цілей російської пропаганди в Європі. «Росія впливає своєю пропагандою на багато країн і може підривати демократичні процеси будь-де. Італія та Німеччина, за дослідженням колег з EUvsDisinfо та інших зарубіжних організацій, є одними з найбільш постраждалих від російської дезінформації країнами Європи», — сказала Світлана Сліпченко. 

У VoxCheck уточнили, за даними проєкту EUvsDisinfo, жодна інша країна ЄС не піддавалася такій потужній дезінформаційній атаці, як Німеччина. «Хоча дані EUvsDisinfo показують, що на Францію було націлено більше російських дезінфомаційних повідомлень, ніж на Італію, ми у VoxCheck, а також наші міжнародні партнери зафіксували, що під час пандемії коронавірусної хвороби істотно зросла кількість фейків про російську допомогу Італії. Основні канали, які використовували для їх поширення, функціонують і зараз, і Росія далі використовує їх для розповсюдження дезінформаційних наративів проти України. Саме тому другою країною для дослідження ми обрали Італію», — каже дослідниця. Аналогів такої бази самі Італія та Німеччина не мають. Тож фактчекери проводили консультації та самостійно визначили, які ЗМІ в цих країнах є рупорами російської пропаганди. Аналітикиня VoxCheck Валерія Степанюк каже, що перед створенням бази VoxCheck сформував білий і чорний список ключових ЗМІ в Німеччині та Італії.

Для цього експерти зважали на:

  1. Зміст — усі ЗМІ пишуть новини та аналітику про політику, міжнародні відносини, зокрема й про Україну.
  2. Дотримання професійних стандартів: у білому списку якісні ЗМІ, які дотримуються балансу думок, емоційно нейтральні, дають посилання на джерела інформації. ЗМІ з чорного списку нехтують цими стандартами й у повідомленнях про Україну, й загалом.
  3. Власність і прозорість фінансування. ЗМІ з білого списку публічно повідомляють про своїх власників, джерела фінансування та попереджають про конфлікт інтересів. З чорного — ні.
  4. Результати моніторингу ЗМІ від Media Bias Fact Check. За даними цього ресурсу, усі ЗМІ з чорного списку VoxCheck мають низький або змішаний рейтинг.
  5. Результати моніторингу ЗМІ від EUvsDisinfо.
  6. Поради німецьких та італійських фактчекерів, підписантів Кодексу етики IFCN.
  7. Результати власного моніторингу.
  8. Поради німецьких та італійських журналістів.

«Після низки консультацій та попереднього пошуку, ми сформували для себе список медіа, які можуть поширювати дезінформацію в цих країнах. Далі ми почали сам пошук, шукали кейси. Після чого, у результаті пошуку та доповнення чорного списку, наприкінці лютого, коли закінчили період моніторингу, почали аудит бази. Ми переглянули, чи кейси не повторюються, систематизували всі кейси в фейки, а їх у наративи. Останній час пішов уже на розробку бази, щоб вивести її на сайт, зробити її клікабельною та доступною», — розповіла Сліпченко.

У білому списку ЗМІ від VoxCheck опинилися дев’ять німецьких ЗМІ та шість італійських, натомість у чорному — 20 німецьких та 35 італійських. «Ми потім побачили, що між деякими медіа є зв’язок. Вони ре публікують матеріали одне одного, ймовірно, створюючи певну мережу. У нас була гіпотеза, що маленькі медіа будуть републікувати дезінформаційні кейси з великих російських ЗМІ. Ця гіпотеза не підтвердилася. Наративи перетинаються, фейки перетинаються, а кейси — ні. Тобто великі російські медіа в Європі працюють з одними кейсами, а менші локальні німецькі та італійські медіа поширюють ті самі фейки, але через інші кейси, висвітлюючи інші дрібніші новини», — додала керівниця VoxCheck.

За пів року моніторингу, аналітикам команди вдалося зафіксувати в ЗМІ з чорного списку 13 наративів, 69 субнаративів та 659 кейсів (прикладів). Аналітикиня VoxCheck Мирослава Маркова звернула увагу, що так звані цілі війни Росії проти України, оголошені Путіним 24 лютого 2022 року, перегукуються з тими наративами, які поширюють в медіапросторах Італії та Німеччини. «Ця база показує, як роками (щонайменше з 2014 року), сприйняття європейської спільноти формували для того, аби виправдання вторгнення в іншу країну були сприйняті й в них повірили», — розповіла вона.

Фактчекери зафіксували в німецьких та італійських медіа близько 100 фейків про «мілітаризацію України силами НАТО», про «підготовку Заходом війни України проти Росії» та про «плани української влади вирішити конфлікт на Донбасі силою». Ще майже 50 фейків присвячені «неонацистам та націоналістам в Україні», 100 фейків — про «злочини української влади проти жителів Донбасу», майже 30 — про «дискримінацію російського населення в Україні». «Ми бачимо, що Росія роками вибудовувала свою інформаційну стратегію так, щоб виголошені Путіним 24 лютого причини нападу на незалежну державу хоч хтось міг сприйняти "виправданими" чи "закономірними"», — додала Мирослава Маркова.

 

13 (+1) наративів, які VoxCheck зафіксував у медіа Німеччини та Італії

1. Найпоширеніший наратив у німецьких та італійських медіа: «Майдан у 2014 році — це державний переворот». «Медіа, які поширювали цей наратив, намагалися довести, що жодної російської агресії в 2014 в Україні не було. Натомість нібито після Революція гідності Крим, Донецька та Луганська області не сприйняли чи не визнали нову владу й вирішили самі відокремитися. У цій дезінформаційній історії не лишається жодного місця для того, що Росія окупувала ці території», — говорить Мирослава Маркова.

2. Ще один поширений у ЗМІ Німеччини та Італії наратив стосується «нацистів, праворадикалів та націоналістів в Україні, які прийшли до влади в 2014 році». «Окремий субнаратив спрямований на те, щоб пояснити, чому Росія єдина, хто вбачає цих міфічних нацистів в Україні. Якщо виникне запитання, чому ніхто в світі, окрім Росії, не бачить такої проблеми — буде відповідь: Європейський Союз або підтримує неонацистів в Україні, або ігнорує проблему нацизму в Україні», — говорить Мирослава Маркова.

3. «Росія повинна захищати себе». У цьому блоці VoxCheck об’єднав твердження, які Росія використовувала, щоб «пояснювати» повномасштабне вторгнення в Україну. З кінця 2021 року почали фіксувати меседжі, що «НАТО збільшує присутність в Україні», «НАТО просувається до російських кордонів», «Захід провокує війну», «Росії треба захищати жителів Донбасу».

4. «Росія не є агресором щодо України» — писали про так звану «громадянську війну», про «історичне відновлення Криму в складі Росії», про нібито «внутрішній конфлікт на Донбасі».

5. «Україна проводить агресивну політику» — писали про начебто «силове захоплення Донбасу», «про нарощування озброєння та стягування військ до кордонів Росії», про нібито «обстріли цивільного населення з боку України», про «ігнорування Києвом мінських домовленостей», про так звану «ескалацію конфлікту на Донбасі з боку України» тощо. Кількість цих повідомлень, за спостереженнями фактчекерів, збільшувалася, коли Росія скупчувала свої війська на кордоні з Україною — навесні та восени 2021 року.

6. «Росіян дискримінують в Україні» — писали про нібито «заборону використання російської мови», про «особливу форму антиросійського неонацизму» тощо.

7. «Контроль та використання України у власних інтересах» — писали про «залежність України від Заходу», нібито «Україна не приймає самостійних рішень» тощо.

8. «Північний потік-2» — писали нібито це «суто комерційний проєкт, а не політичний», начебто «США змішують Європу відмовитися від газопроводу», буцімто «Україна не надійна в питаннях транспортування газу». Також російська пропаганда спрямовувала свої меседжі на те, аби в суспільстві окремої країни викликати протестні настрої. Наприклад, «Німеччині потрібен газ, а не Росії потрібно його продавати» або «не варто терпіти високі тарифи через політичні переконання урядів». Що в соцмережах писали про причетних до «Північного потоку-2», які меми поширювали та що російська пропаганда розповідала про газопровід у тіктоку читайте на «Детекторі медіа».

  • Читайте також: Українці задубіють уже завтра. Моніторинг дописів у соцмережах про «Північний потік-2»

9. «Україна — неліберальна країна» — За словами Мирослави Маркової, «Росія іронічно віддзеркалила свою реальність у нібито українській» та писала про «сувору цензуру», про «порушення прав людини», про «неможливість вільно виражати політичні погляди». 

10. «Провал України як держави» — писали про нібито «загрозу економічного чи політичного колапсу» тощо.

11. «Захід не зацікавлений у проблемах України, а тим більше в їх розв’язанні» — писали, що нібито «Заходу не цікаво з Україною співпрацювати» тощо.

12. «Схизматична Православна церква України».

13. «Росія не причетна до збиття боїнга MH17 — його збила Україна».

Після 24 лютого для європейської авдиторії Росія також почала поширювати великий наратив про «поганих українських біженців» — пишуть про українців, які буцімто «приїхали в Європу, щоб зруйнувати європейську економіку», щоб «поширювати нацизм у Європі», щоб «поширити деструктивний вплив з України на європейські країни». «Що спрацьовує далі? Найбільший вплив на демократичні процеси наступає в час виборів — якщо російська пропаганда успішна, то змушуватиме громадян цих держав підтримувати політичні сили, які мають проросійські погляди. Те саме про біженців. Якщо цей наратив впливатиме на громадян цих держав, то ці люди потім не підтримуватимуть свої уряди та депутатів, які виступають за підтримку України. Якщо політичні сили не відчувають достатньої підтримки своїх громадян щодо їхніх рішень, то їм теж доведеться змінити риторику та рішення, аби завоювати довіру громадян. Це одна з найбільших загроз», — пояснила Сліпченко.

  • Читайте також: Антизахідна риторика в інфовійні. Хто налаштовує Українців проти Заходу?

Насправді всі ці наративи відомі й в українському медіапросторі, де їх поширювали проросійські ЗМІ та політики, а також досі поширюють анонімні телеграм-канали. «Відмінність між російською пропагандою, спрямованою на Україну й на європейські країни: якщо в Україні проросійські медіа діяли за принципом "правда десь посередині"; то для європейської авдиторії більше використовували відверту брехню. Російська пропаганда намагалася відразу дати "конкретні відповіді" європейцям, які, можливо не захочуть заглиблюватися в питання України», — розповідає Світлана Сліпченко.

Однак, попри старання Росії вплинути на ці країни, про успішність дезінформаційної кампанії не йдеться. «Санкції та обмеження проти Росії, надання Україні зброї, фінансова та дипломатична підтримка України різними країнами свідчать, що російська пропаганда програла на міжнародній арені. Вона не вплинула на європейське суспільство настільки, щоб це могло загальмувати демократичні процеси», — каже Світлана Сліпченко.

Разом з цим, аналітики VoxCheck наголосили, що санкцій проти російських державних медіа RT та Sputnik й  інформаційних обмежень щодо Росії — недостатньо. «Попри те, що в Європі запроваджують санкції проти російських ЗМІ, які напряму пов’язані з Кремлем; лишаються медіа, які працюють в європейських країнах, але не мають прямого доведеного зв’язку з російськими державними мовниками. Однак вони дослівно відтворюють наративи російських дезінфорамційних кампаній. Від того, що вони виправдовують російську агресивну політику (тими меседжами, що російські політики та медіа), до того, що вживають ті самі мовні штампи. Росія використовує медіа, які є в нашому чорному списку, щоб далі поширювати свої наративи», — пояснила Мирослава Маркова. Білий і чорний списки, а також перелік наративів російської пропаганди можна переглянути тут.

Теги по теме
Германия российская агрессия Италия пропаганда
Источник материала
loader
loader