"Перемога – коли Тризуб стоятиме на мавзолеї. А потім той мавзолей треба буде розвалити" – митець Юрій Журавель

12 апреля, 10:27, 2022

24 лютого мене не шокувало – знав, що рано чи пізно повномасштабна війна має початись. Здивувався, чому так пізно. З перших днів війни всім складом гурту Ot Vinta пішли до Тероборони. Беремо участь у навчаннях на полігоні. Кожного тижня стріляємо, вчимось поводитись зі зброєю. Будемо працювати з гранатометами. На початку гарячої фази війни самі очільники нашої ТрО сказали, що мусимо бути напоготові, але мистецька робота важливіша. Поки що активно працюємо на мистецькому фронті.Кожного дня виставляю чергову карикатуру. На час війни борюсь із ворогом гумором. Використовую історії, які стають мемними. Після ситуації з українкою, що радила рашистам класти в кишені насіння - зобразив вояків противника, яких посипають насінням з неба. Так лягають у нашу землю. Підписав: Скільки раз вам казали: "Не на Україну, а в". З'являється багато репостів, лайків. Відчуваю, що українцям це важливо. Маю такий досвід ще з часів Революції Гідності (у запеклий час Майдану Юрко Журавель створив понад 60 картин, серед них - карикатури на Януковича й Путіна. Зобразив втікача Віктора Януковича і його близьке оточення в киплячому казані. Силовики "Беркута" спалили роботи Журавля, але вони продовжували поширюватись мережею. Юрію Журавлю також належить авторство шеврону самооборони Майдану – Gazeta.ua).На час війни гумором боротись із ворогом – дуже важливоНамалював карикатуру і написав пісню про нашу Чорнобаївку. В Україні почали сприймати бої в Чорнобаївці (селище на Херсонщині, де ворога розбили вщент 14 разів - Gazeta.ua) як народний серіал. Коли з'явилась 6 "серія" – намалював потайний вхід у пекло, подібний до сміттєвого кошика. Туди падають ворожі танки й літаки. Написав пісню, заримував "москалі" й "граблі", на які вони вкотре наступають. Сподобалось повторення Чорноба-їба-їба-ївка. Вийшло драйвово. Робимо з гуртом аранжування пісні. Плануємо забацати її з військовим оркестром Міністерства оборони.Намагався зробити все, аби не служити в армії. Дуже сильно мені не подобалась. У мене тато військовий, пішов у запас у званні підполковника. Служив у саперних військах. Можна сказати, що з інгредієнтів з холодильника може зробити вибухівку. Цю радянську армію я бачив від свого народження. На той час була вбиванням часу, сил, енергії.Радянську армію я бачив від свого народження. На той час була вбиванням часу, сил, енергіїВійна – це остання справа. Буквально позавчора почув класну фразу від ДСНСника: "Якщо ДСНСник курить, отже пожежа погашена". Для мене ідеальний пожежник, справжній герой не лише той, хто рятує дітей з вогню. Також той, хто кожного дня довбе підприємства за вогнегасники, щоб люди дотримувались пожежної безпеки. Має справу з папірцями, протоколами, але робить все, аби провести профілактику пожежі, не допустити її. Так само і система оборони. Якби дбали про безпеку держави з самого початку, робили все для того, щоб ворог навіть боявся думати про те, аби потикатись – у нас було б усе добре. Це стосується і культурної царини, і військової безпеки.Війна не стане остаточною крапкою відходу від російської культури. Ще з цим боротимемося. Навіть зараз вже багато запеклих суперечок з моїми дописувачами в соцмережах стосовно української мови. Я і моя дружина, друзі – говоримо, що варто терміново переходити на українську. Постійно чуємо: "Ще не на часі". Вже знаю, що після нашої перемоги буде багато російськомовних переселенців на території України й світу, героїв, які стали ветеранами війни. Наїжджати на них за мову не можна - вони боролись за незалежність. Багато хто втратив домівки і навіть рідних. З їхнього боку буде так: "Знаєте, сколько русскоязычных погибло. Там не разбирали. Опять начинаете раскалывать". Проблема мови стоятиме постійно. Надалі боротимемося з частинками "русского мира", які не розуміють, що вони є одними із активних бійців російської навали.Надалі боротимемося з частинками "русского мира", які не розуміють, що вони є одними із активних бійців російської навалиУ перший день, коли записались у ТрО – в бункері посварився за російську мову. Почув її від одного з тероборонівців, сказав: "Давайте хоча б тут говорити державною, а не мовою агресора". Почув у відповідь: "Это кому я там на хвост насолил?" Людина живе у нас і за цей час досі не навчилась спілкуватись українською – мовою держави, яка його прихистила. Військові ТрО стримували мене, щоби не було ексцесів, бо в теробороні на Західній Україні говорять російською.Російська, зазвичай, мозолить вухо – її чути найгучніше. Наприклад, коли у Львові в кав'ярні сидять люди з різних куточків світу. Українці, поляки тихенько говорять, так само англійці й французи. І тут заходять кацапи і: "Свєтка, ти кофє будеш?" Чути в кожному кутку. Знаю від друзів поляків, що їх дратує, коли переселенці говорять російською. Часто вони отримують зауваження і навіть погрози від польських друзів. І так всюди. Нещодавно була цікава ситуація: людина з України, яка приїхала у Фінляндію, написала оголошення російською. Розмістила на сайті: "Где бы найти курсы освоения финского". Досі не навчилась спілкуватись українською - хоче опановувати фінську, бо потрапила у Фінляндію і має пристосовуватись.Знаю від друзів поляків, що їх дратує, коли переселенці говорять російськоюНа даний момент не спілкуюсь з представниками російської культури. Хіба що якщо хтось звертається – тоді можу послати за російським кораблем. Схоже на те, як мені на голову виливають помиї – і будуть говорити, що серед них є чистенькі яблучка й помідорчики. В мене не буде часу вибирати. Буду відходити від струї помиїв, або бити по яйцях того, хто виливає.Для кожного перемога виглядає по-різному. На останній пресконференції Зеленського запитали, що розуміє під перемогою. Сказав: не втратили суверенітет, цілісність держави і щоб не гинули люди. Наш верховний головнокомандувач має ставити більші цілі, щоби досягти хоча б половину. Бути далекоглядним. Цю денацифікацію, яку почали росіяни, треба зробити на їхній території. Знищити "русский мир". Це оболванені пропагандою люди. У нас не буде часу просити, умиротворювати або перевиховувати їх. Якщо цього разу не приструнимо ворога, не перенищимо або не пересадимо - за 2-3 роки ця держава знову полізе в Україну. Якщо в повній мірі не відповідатимуть за свої злодіяння – знову почнуть робити таку саму біду.Звичайно, мусимо згуртуватись, кожен має зробити висновкиЗ початку каденції Зе - моя думка щодо нього не змінилась. Два роки тому він казав, що треба просто перестати стріляти і "какая разніца". З того часу, здається, всередині лишився тим самим. Боневтік (прізвисько Володимира Зеленського в мережі, створили через відмову президента поїхати з України на початку війни - Gazeta.ua) – це не геройство. Закривання каналів "Еспресо", "Прямого" та "5" - це використання війни, щоб приструнити опозицію. Порошенко з гаслами "Армія, Мова, Віра" був чеснішим, більш далекоглядним. Зараз вся віра на армії. Мова була важливою, а стала втричі важливішою. Промови Зе до ворогів менш агресивні, ніж до партнерів з НАТО і союзників. Претензії Зеленського до НАТО, Байдена "давайте зброю" - виглядають дивно. Зараз, коли півень клює в зад, будеш направо і наліво кричати, що всі хрінові - а чим займався 2,5 роки? Тоді всі навколо кричали, що треба виконувати замовлення оборонного комплексу? Чому наші хлопці мали посилати нах.й російський воєнний корабель, а не пустити в той бік Нептун (українська протикорабельна крилата ракета. Розроблена в київському конструкторському бюро "Луч" у 2014―2020 роках. Вперше застосована в бою у 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну - Gazeta.ua)?На одній з карикатур поруч Порошенко, Зеленський, Тимошенко, інші топові політики. Разом долають рашистського двоголового півня. Створив, коли проголосували закони про колабораціонізм. Підписав "Ними можна милуватися, коли вони роблять корисну спільну справу". Мусимо згуртуватись, кожен з політиків має зробити висновки. Пам'ятати, що біля нас не лише зі Сходу, а і з інших сторін є загрози. Знаємо ставлення Угорщини до України. Якщо не слідкуватимемо за силою обороноздатності держави, культурою – може початись агресія. На даний момент треба зрозуміти, наскільки важливо знати нашу мову, культуру, а найголовніше – історію. Щоб ці помилки не повторювати.У тому, що підтримка Заходу не така велика – винні й ми самі. Для Заходу ми так само частина "совка", і насправді так і є. Якби ми раніше робили реформи, більш активно рухались до НАТО – там ішли б нам на більші поступки. Давати серйозну зброю країні, яка в будь-який момент може домовитись із "совком", здати частину оборонки – це ризик. Буквально рік тому керівництво держави казало "какая разніца", чи стоїть пам'ятник Ватутіну і якою мовою говорити. Хто його знає, може знову змінять думку.Було багато запитань: "Хіба Ахіл українець?"Зараз Україна в епіцентрі – на Заході цікава наша історія. Попит на книгу "Знай наших" величезний. Помаленьку повертається логістика – будемо більш активно надсилати її до країн Європи. Першим у книзі про відомих українців стоїть герой Троянської війни Ахіл. Викликає запитання в читачів: "Хіба Ахіл українець?" Звісно, на його час народження не було держави Україна. Але герой "Іліади" народився на території Криму, в місті Мірмекій, яке недалеко від нашої Керчі. Крим – це Україна, тож Ахіл – людина, яка народилась на нашій, українській землі. Маємо знати його біографію, міфи.З книги українці відкривають для себе Костянтина Острозького. А це людина, яка 500 років згуртовувала об'єднане європейське військо проти москалів. І таких людей багато. Дехто з героїв книги став взірцями для мене – Ніл Хасевич (український художник, активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР. Лицар Срібного Хреста Заслуги та медалі "За боротьбу в особливо важких умовах". - Gazeta.ua), який є у першому томі, Леонід Перфецький (художник, графік, ілюстратор, сотник армії ОУН - Gazeta.ua), який буде у другому. Люди, які були бійцями, учасниками безпосередніми війни, і водночас митцями, які боролись олівцем, пензликом і різцем.У другому томі покажемо сучасних українських героїв. Зараз малюю Віталіка Скакуна з Бережан, який у перші дні війни підірвав міст, щоб не дати пройти ворогу – за день за два буде і портрет і малюнок його героїчного вчинку. Героїв з'являється кожного дня – не можу малювати кожного. Є представники Морської піхоти, ДСНС, залізничники, снайпери, сапери, мінометники. Найдрайвовіші й найвеселіші будуть змальовані в другому томі "Знай наших". Зараз є думка намалювати портрети гусака і гуски, які загинули під час знищення російського СУ-24. Думаю, що люди придумають для них імена – виставлю в соцмережі, зробимо конкурс.Є думка намалювати портрети гусака і гуски, які загинули під час знищення російського СУ-24Розумію, що мої ілюстрації часто сприймають як обереги. Популярним у мережі став малюнок, де святий Миколай затуляє дітей від ворожих ракет у Миколаєві. Він є покровителем міста Миколаїв, захисником дітей, мореплавців і мандрівників. Часто звертаюсь до дохристиянських оберегів. Найяскравіше це видно в пісні і кліпі Ми КОЛО, у буквицях книги "Знай наших" використовую символічних тварин, богиню Мокош (слов'янська язичницька богиня родючості - Gazeta.ua) тощо. Мій малюнок із зображенням смерті прикрасив футболку. Українською мовою напис читається як "Нехай щастить", а російською "Нехуй шастать". Знизу написано, що зображення стане оберегом для українця і прокляттям для ворога. Футболку вже бачив у наших бійців. У пращурів були обереги, зокрема на силу від загарбників. Маємо глибоку культуру. Звісно, по нашій землі, яка була ласим шматком, топтались загарбники й раніше. Народ має досвід відкидати ворога настільки далеко, що він запам'ятає це надовго.Якщо зобразити Україну людиною – то це хлопчик років 12. Який лише міцніє. Але вже навчився не просто твердо стояти на ногах. Але й тримати зброю. В одній руці в нього стара прадідівська шабля, а на плечі – Джавелін.Маємо справу не просто з ворогом, а з підступним гівнюком, який не вміє воювати чесноЗараз наш бойовий дух на високому рівні, але це ще не найвищий пік. Впевнений, що будуть ще важчі дні, аніж були на початку. Маємо справу не просто з ворогом, а з підступним гівнюком, який не вміє воювати чесно. Буде придумувати різні засоби гібридної війни. Я цю історію добре знаю – і в часи Мазепи, і часів Другої світової (УПА). Добре пам'ятаю тактику всіх їхніх сраних кутузових і суворових, як вели свою війну. Маємо бути готові, що плани ворога будуть мінятись кожного дня, кожного тижня. Ця війна може бути надовго.Наша армія просто феноменальна. Крім того, що відбиваємо ворога якісно й драйвово – наші вояки роблять це якось навіть весело. З нашого боку війна виглядає як гопак. Хлопці вміють воювати з піснею, професійно все відзняти, а ще й постібатись.Звичайно, ми переможемо. Бачимо щодня трагічні кадри – з Бучі, Гостомеля, Ірпеня, але разом із болем це підсилює нашу ненависть до ворога. Пік опору буде ще вищий. Патріотизму нам вистачає, ще з'явиться більш потужна і сучасна зброя – і будемо ворога нищити вщент.Найбільше боюсь того, що ми почнемо звикати до цієї ситуації, втомлюватись від війни й йти на поступки – аби лише все завершилось. Перемога - це коли ворог повністю винищений на нашій землі, відкинутий до своєї столиці. Перемога – коли Тризуб стоятиме на мавзолеї. А потім той мавзолей треба буде розвалити. А жовто-блакитний прапор буде майоріти над Кремлем - як колишнім символом російської імперії. Страшно, якщо ми заспокоїмось, завершимо цю війну перемовинами з ворогом. З терористом, з яким домовлятись ні про що не можна. Путін має сидіти в Гаазі, а процес має бути схожим на Нюрнбергзький - всі винуватці наших жертв будуть висіти на шибениці.Перемога - це коли ворог повністю винищений на нашій землі, відкинутий до своєї столиціЗвісно, бачу друзів у соцмережах, які відмежувались, відхрестились від своєї Росії. Це частина гурту Ред Елвісес, які пишуть антиросійські пісні і я їх чую. Поділились на кілька гуртів. Навіть ці люди вже сваряться між собою. Десь там чути Невзорова (Олександр Невзоров - російський репортер, телеведучий; депутат Державної думи чотирьох скликань, режисер, публіцист, блогер. Відкрито підтримує Україну. З початком повномасштабної війни Росії проти України - виїхав з території РФ - Gazeta.ua), ще кількох представників їхньої культури. Всі інші, кого я не бачу, не чую, хто не зупиняє російські танки – мають нести свій хрест бути русскіми. Чим раніше вони його скинуть – тим краще для них. Але в будь-якому випадку най дарують, якщо десь в Україні або за кордоном почую російську мову з настроєм "русского міра" – буду бити по морді й ламати щелепи.Роль митця й мистецтва зараз важлива. Головне, щоб запал, енергія митців не зійшли нанівець після війни. В Помаранчеву революцію була своя активність, так само у Революцію Гідності, на початку війни. Спочатку є певний патріотичний підйом, зацікавленість. Потім вона помаленьку спадає. Зараз ініціативи впроваджують навіть "митці з українською пропискою". До того співали російською, активно гастролювали в РФ – і за часів війни. Стежу за ними в соцмережах. У тік-токах показують, як картоплю чистять, зі сльозами, шмарклями звертаються до своїх російських колишніх колег. Зараз вони активні – багато хто далеко відкинув свої кокошники. От хотілось би, щоби вони їх потім з закрамов не діставали, і щоби було якомога менше спільних концертів с "русскімі друзьямі".Хотілося б, щоб вони потім свої кокошники з закрамов не діставали, було якомога менше спільних концертів "з русскімі друзьямі"Щоб стати нацією – треба добре знати свою історію. Щоб ми стали українцями не через те, що на нас напав сусід – і мусимо згуртуватись. Маємо створювати щось спільне. Не лише відштовхувати того ворога, який на нас пре, а й самим бути активними. Національна ідея має бути в розбудові повноцінної незалежної держави з глибоким корінням історії й далекими планами на майбутнє. Сучасної держави, яка буде використовувати українські традиції в розбудові, освоєнні космосу і надсучасних засобах розвитку.Оновлюючи курси історії в школі, треба залучати всі засоби. В школі лишились вчителі, які вчились у совєтських педінститутах, їхнє викладання історії не змінюється. Навіть якщо вчитель цікавий, стрибає на уроці, розповідає, яким були крутими наші гетьмани, лицарі – це все перекреслюється 2-3 мультиками, фільмами російською мовою, зробленими на замовлення мінкульту рашки. У "Знай наших" я намагаюсь ілюструвати, робити невеликі твори – щоб було менше букв і більше заохочення. Залучаю дітей і дорослих, намагаюсь стукати в двері в майбутнє. Хочу достукуватись до тих, що в нас ростуть: режисерів, акторів і всіх інших.В школі лишились вчителі, які вчились у совєтських педінститутах, їхні засоби викладання історії не змінюютьсяЯкби режисери, мультиплікатори, художники згуртувались над однією метою – ми досягали би набагато більшого. Над формуванням думок нового покоління мають працювати не лише вчителі. Також "95 квартал", який досі крутить "Свати" у соцмережах, а там російський наратив аж зашкалює.Хочу, щоб хоч одне покоління українців не воювало. Щоб мій син Еней не брав до рук зброю. Хоча в нього і є саморобний карабін. Щоб жив нормальним життям, садив дерева, кохав дівчат, продовжував наш рід у здоровій і мирній державі.

Источник материала