Головний «російський» театр України відмовився субтитрувати вистави державною мовою

Київський Національний Театр російської драми імені Лесі Українки не має ані технічних, ані фінансових можливостей субтитрувати свої вистави українською мовою, як того віднедавна вимагає законодавство. Про це у коментарі«Главкому» розповів завідувач літературно-драматичної частини театру Борис Куріцин.

«За два останні роки у нас було кілька локдаунів. Були як офіційні, так і не офіційні, коли театр взагалі не працював, не отримував грошей з вистав. Держава лише сплачувала зарплату. Від облаштування субтитрів ми відмовилися відразу і не через гроші, а через те, що це не дозволяє отримувати повне враження від вистави», – сказав Куріцин.

Завліт також пояснив, щоб забезпечити в театрі синхронний переклад, щонайменше потрібно два перекладачі на кожну сцену, а у театрі їх три.

«Потрібно три комплекти навушників, потрібна комп’ютерна техніка, звукова техніка. Зрозуміло, що все це – не три копійки. Це саме із субтитрами, які потрібно встановлювати на три сцени. Будемо говорити відверто, на сцені під дахом це практично неможливо у нас встановити, якщо говорити про технічний аспект. Займатися марнотратством тоді, коли можемо глядачеві створити комфортні умови для перегляду вистави, ми не будемо», – зауважив працівник театру.

Крім того, Борис Куріцин зазначив, що п4. Статті 23 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» звучить так: «Публічне виконання та/або публічний показ театральної вистави іншою мовою, ніж державна, в державному чи комунальному театрі супроводжуються перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб». Фраза «чи в інший спосіб» дає театру можливість для маневрування.

«Драматичний театр, драматичне мистецтво не є оперним, це не музичне мистецтво, де є музика і голос. Виставу драматичного театру потрібно дивитися повністю. Тобто не тільки дивитися, не тільки слухати потрібно, як можна зробити, до прикладу, з оперним співом. У драматичному театрі є сценографія, акторські очі, міміка, пластика і текст. Звичайно, супроводжувати це все субтитрами, тобто відволікати глядачів від сцени – це ненормально…

Інший момент – дубляж. Але вибачте, один текст будуть актори мовити на сцені, а зовсім інший бубонітимуть вам у вуха. Ті люди, які потребують перекладу, мають на нього право і отримують переказ змісту вистави у друкованому вигляді. До речі, дуже мало людей беруть ці друковані тексти. Хоча останнім часом української мови серед глядачів в театрі можна почути все більше і більше», – розповів Куріцин.

Нагадаємо, із 16 липня року розпочався новий етап втілення норм Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який допоможе збільшити присутності державної мови в публічному просторі та зміцнення її статусу як державної. Згідно із ним, всі вистави іншою, ніж державна, мовою в театрах необхідно супроводжувати перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб.