УПП у прифронтовій зоні: чого хочуть нардепи і провайдери, чого бояться медіагрупи
УПП у прифронтовій зоні: чого хочуть нардепи і провайдери, чого бояться медіагрупи

УПП у прифронтовій зоні: чого хочуть нардепи і провайдери, чого бояться медіагрупи

Держава шукає нові ідеї, щоби полегшити доступ людей на окупованих та прифронтових територіях до українських каналів. У кінці травня народні депутати від «Слуги народу» Олександр Федієнко, Микита Потураєв та ще сорок шість, більшість із яких їхні однопартійці, зареєстрували законопроєкт про включення загальнонаціональних каналів до універсальної програмної послуги (далі УПП) в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Незабаром проєкт має розглянути профільний комітет парламенту, а до цього законотворці збирають пропозиції зацікавлених сторін.

Універсальна програмна послуга — це перелік каналів, які провайдери обов’язково мають включати у свої пакети на території України. Її склад затверджений 2017 року. Цей унікальний для кожної області список формує Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

Низка теле- та радіоканалів є обов'язковими на всій території України. Наприклад, до УПП входять канали Національної суспільної телерадіокомпанії України, парламентський телеканал «Рада», а також місцеві та регіональні ефірні аналогові й цифрові телеканали, що мовлять на території відповідної багатоканальної телемережі провайдера. Натомість програми телерадіоорганізацій, які мовлять на загальнонаціональних каналах, до складу УПП не входять. Хоча раніше, поки медіагрупи не взяли курс на побудову платного ринку й не стали брати гроші з провайдерів за трансляцію своїх каналів, до УПП входили якраз загальнонаціональні комерційні канали.

З ініціативою включити до складу УПП у прифронтовій зоні канали всіх медіагруп, щоб вони безкоштовно транслювалися саме на цих територіях, Олександр Федієнко виступив ще у квітні під час пресконференції «Телебачення в системі інформаційної безпеки України: деолігархізація країни починається з деолігархізації медіа», на якій ішлося здебільшого про підтримку компанії «Ланет» в конфлікті з медіагрупами. «Медіагрупи мають піти назустріч і розкодувати все для показу в зоні ООС. Питання дотування та субвенцій відкрите. Його треба сісти та обговорити. Бо це бізнес, але ми маємо війну. І всі сегменти мають захищати свою країну», — сказав нардеп.

Тоді на ці слова несхвально відреагували медіагрупи. Федір Гречанінов, директор зі стратегії й розвитку бізнесу «Медіа Групи Україна», наполягав, що «якщо держава хоче підтримати провайдерів, то має це робить своїм коштом», і «не потрібно змушувати інших гравців виконувати цю задачу».



Схоже, депутати дослухалися до цієї позиції. У новому законопроєкті можливість включення загальнонаціональних каналів до УПП передбачена «за умови виплати компенсації правовласникам з Державного бюджету України». Нардепи хочуть включити канали медіагруп до універсальної програмної послуги до моменту, коли Верховна Рада скасує визнання Росії державою-агресоркою (державою-окупанткою). У Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення буде два місяці з дня опублікування закону, щоб затвердити та оприлюднити перелік каналів. Однак у цьому законопроєкті не передбачено механізму виплати компенсації правовласникам із державного бюджету. Не вказано ані строків, ані розміру компенсації, ані підходів до її обрахування. Навіть регулятор не розуміє, як і коли слід вносити зміни до УПП — до виплат чи після них.

Що думають про законопроєкт провайдери

Зрозуміло, що цей законопроєкт створений і в інтересах провайдерів, адже вони матимуть змогу показувати клієнтам найпопулярніші канали, а роялті медіагрупам за це платитиме держава. Голова правління Асоціації правовласників та постачальників контенту Наталія Клітна в коментарі «Детектору медіа» сказала, що підтримує законопроєкт, але вважає, що його буде складно втілити через відсутність механізму виплати компенсації правовласникам. «Паралельно ми напрацьовуємо пропозиції до Мінреінтеграції щодо державної підтримки провайдерів на вразливих територіях. 2021 рік дуже важливий, потребує термінових та ефективних комплексних рішень із боку держави для захисту інформаційного простору прикордонних територій», — каже вона.

У висновку Комітету з питань бюджету йдеться, що автори проєкту не надали фінансово-економічного обґрунтування. У цьому провайдери вбачають ризик, що регулятор не зможе впродовж двох місяців затвердити перелік каналів «або виконає це лише щодо тих телеканалів, правовласники яких погодяться на неотримання компенсації». Адже «виплата відповідної компенсації  правовласникам з Державного бюджету» без розрахунків і внесення змін до бюджету неможлива.

У пропозиціях, які асоціація надала ВР, є цифри. У 2021 році, наприклад, за використання 24 рейтингових українських телеканалів («Україна», «Індиго tv», «НЛО.ТV», СТБ, ІСТV, Новий канал, М1, М2, «ОЦЕ», «1+1», «2+2», «ПлюсПлюс», «Бігуді», УНІАН, ТЕТ, НТН, «Інтер», К1, К2, «Піксель», «Ентер-фільм», ZOOM, «Мега») роялті з одного домогосподарства, підключеного до кабельного телебачення, IPTV чи ОТТ, становить 28,1 гривні (без податку на додану вартість).

«Тобто компенсація чи державна допомога мовникам або провайдерам на закупівлю українського контенту має бути обґрунтована розрахунком, який залежить від кількості домогосподарств, підключених до систем провайдерів, вартістю прав на контент і можливістю споживачів платити за контент», — йдеться в листі асоціації. Але жоден державний орган, громадська організація чи правовласник не володіє точною інформацією про кількість домогосподарств, підключених до мереж провайдерів у прифронтовій зоні.

Що думають про законопроєкт медіагрупи

Керівник дивізіону PayTV&Digital StarLightMedia Микола Фаєнгольд у коментарі «Детектору медіа» каже, що його медіагрупа готова підтримати конструктивні пропозиції влади. Наприклад, запуск міжнародних версій каналів на прохання президента після кодування на супутнику. Що ж до нового законопроєкту, то не зрозуміло, як у ньому будуть враховані ринкові відносини.

«Досить зрілою є позиція держави, яка готова взяти на себе зобов’язання щодо витрат, які понесуть виробники контенту та провайдери. Важливо, аби процес реалізації був прозорим та будувався із урахуванням ринкових відносин, адже кожен рік медіагрупи підписують нові договори з провайдерами», — каже Микола Фаєнгольд. На його думку, цей законопроєкт — нагода втілити давню ідею переходу до прозорої звітності провайдерів про реальну кількість абонентів.

В Індустріальному телевізійному комітеті — галузевій асоціації, куди входять чотири найбільші медіагрупи, — вважають, що проєкт закону № 5546 не виконує завдання, заявлені в пояснювальній записці, а його втілення не сприятиме ефективному використанню бюджетних грошей. Зокрема, на думку ІТК, у прифронтових містах і селищах, де створені військово-цивільні адміністрації, вже працюють зо два десятки провайдерів, які забезпечують доступ до українських загальнонаціональних каналів. А ще тамтешнім мешканцям доступне цифрове ефірне телебачення Т2. ІТК вважає, що цей законопроєкт не розв’яже проблеми обмеженого доступу мешканців Донеччини та Луганщини до українських каналів. Адже, пояснюють в асоціації, він не передбачає ані збільшення території покриття сигналу, ані зменшення вартості послуг платного телебачення, й не розширює можливості мешканців цих регіонів отримати безкоштовних доступ до телеканалів.

«Проєкт спрямований на збільшення прибутку провайдерів шляхом зниження собівартості їхніх послуг і оплати їхніх видатків на контент за рахунок державного бюджету, — йдеться в позиції ІТК. — Фактично проєкт істотно поліпшує фінансове становище провайдерів та не впливає при цьому на вартість та доступність послуг телебачення для абонентів». ІТК наголошує, що провайдери, отримуючи гроші від держави, не знизять ціни на пакети для абонентів.

Непокоїть галузеву асоціацію й відсутність конкретних механізмів відшкодування правовласникам. А «довгий ланцюг фінансової допомоги (від правовласника до кінцевого споживача) з боку держави», на думку ІТК, може нести корупційні ризики.

Фото: vidomosti-ua.com

Теги по теме
ООС ОРДЛО Статьи Рынок
Источник материала
loader
loader