Мобільні телефони в Україні: від президента – до народу, від кілограма – до 100 грамів

Президент країни у ролі промоутера.

Першим абонентом і фактично промоутером мобільного зв'язку в Україні був перший президент Леонід Кравчук.

І перший офіційний дзвінок з мобільного в історії України було зроблено у прямому ефірі національної телерадіокомпанії, у присутності десятків журналістів.

А дзвонив Леонід Макарович послу України у Німеччині Івану Піскову.

Як згадує в інтерв'ю НВ директор з корпоративного управління і контролю "МТС Україна" та перший Міністр зв’язку України Олег Проживальський, Кравчук урочисто перерізав телефонний провід, що символізувало старт розвитку мобільного зв’язку в країні.

Перший дзвінок тривав 40 секунд і був, чесно кажучи, "ні про що".

Та він, за словами пана Проживальського, мав продемонструвати, що наша країна не відстає від решти світу в технологічному плані.

На той час вже пройшло 20 років від першого дзвінка Мартіна Купера і 10 – від моменту початку масового підключення абонентів у світі.

Але для країни, яка всього два роки тому перебувала у "великому і непорушному", а партійні і урядові боси ще зовсім недавно говорили зі своїх автомобілів через громіздку систему "Алтай", перший дзвінок з мобільного був суперпроривом.

Мобільний зв’язок за ціною квартири.

Щоправда, скористатися ним могли спочатку тільки обрані.

Уявіть, трубка, яку тримав у руках Леонід Кравчук, коштувала 2,8 тисяч доларів! А зарплата пересічного українця була тоді близько 25 доларів.

Більше ста зарплат потрібно було, аби купити "трубу".

Ще 850 доларів – щоб підключитися, ще 150 йшло на абонплату, а вхідні-вихідні дзвінки коштували відповідно 0,5-1 долар.

У принципі, за такі гроші можна було придбати однокімнатну квартиру в столиці.

Так відбувався перший дзвінок з мобільного в Україні.

Але уже за півроку, до кінця 1993-го, в Україні налічувалося аж 2 800 абонентів, а в Києві – 540.

Поважних людей не лякала ні необхідність внесення чималого авансу і кількаденне очікування підключення, ні тисячні рахунки у твердій валюті.

Втім, якщо враховувати, що українців тоді було 52 мільйони, то виходила одна "труба" на 18,5 тисяч осіб.

Історія мобільного в Україні.

Крім того, перші мобільні телефони були громіздкі, важкі та недоступні.

Очевидці згадують, як біля поважної особи з мобільним часто можна було побачити людей з валізами – то були охоронці з акумуляторами для телефонів босів.

Хто були ті перші власники мобілок, історія приховує, обмежуючись загальним – банкіри, владна еліта, представники криміналітету… Хоча в одному з інтерв’ю, наприклад, бізнесмен Володимир Співаковський, засновник першої в Україні приватної школи "Гранд Ліцей", зізнався, що на початку "мобілізації" у нього якийсь час було аж три мобільних, "які тріщали під подушкою ночами".

Швидше за все, телефонували пану Співаковському клієнти його наддорогого ліцею.

Цікаві факти.

Між першим мобільним дзвінком в Україні у 1993 році і останньою моделлю i.

Phone виросло покоління, яке не знає, що таке диск для набору номера.

За час розвитку мобільного зв’язку в Україні вага мобільних телефонів зменшилася приблизно в 15 разів – з більш ніж 1 кілограма до менш ніж 100 грамів.

Рахунки за користування мобільним телефоном у перші роки розвитку мобільного зв‘язку в Україні, починаючи з 1993-го, могли складати кілька тисяч доларів.

Найбільше абонентів мобільного зв‘язку одразу після його появи було у Києві та Дніпрі.

До кінця 1993 року у Києві налічувалося 20% абонентів від загальної кількості по країні.

До 1999 року стандарт зв’язку був виключно NMT, тобто він передбачав подачу частоти не на SIM-картку, а на сам аппарат.

Отже, телефони були "заточені" під одного оператора.

Перші SMS стали можливими тільки у 1998 році, а доступ до мережі інтернет – з 2000-го.