Мирону Маркевичу – 69: найцікавіші фрази легендарного тренера

Разом з "Металістом" Маркевич завойовував срібні та бронзові нагороди чемпіонату України.

Бронзові нагороди Мирон Богданович здобував також з "Карпатами" та "Дніпро".

Найбільшого успіху Маркевич досяг у 2015 році, коли вивів у фінал Ліги Європи "Дніпро".

Колишньому тренеру збірної України належить велика кількість цікавих висловлювань про футбол, гравців та не тільки.

Маркевич про теперішнє "Динамо" Київ.

Якщо брати Суркіси з різних причин не можуть утримувати "Динамо", то нехай продадуть або віддадуть його і не мучаться.

Навіщо придумувати різні схеми? "Динамо" – символ України.

Щоб ним керувати – потрібен справжній управлінський талант.

І не потрібно все валити на тренерів, міняти їх щосезону.

Хто, наприклад, набрав гравців в цей склад? Це ж ганьба, а не "Динамо".

Коли ми останній раз бачили "Динамо", яким пишалися? У 1999 році, майже 20 років тому.

Весь цей час під керівництвом нинішніх керівників команда деградувала і, як каже зараз молодь, досягла дна Маркевич.

Про харківський "Металіст".

"Металіст" свого часу просто знищили.

Ми могли наробити галасу і в Лізі чемпіонів, але нас просто знищили.

Коли прийшов Курченко, то зразу ж продав Тайсона.

Для мене це багато що означало.

Я розумів, що цій людині не потрібен футбольний клуб — хіба як іграшка.

Я мусив допрацювати чемпіонат — ми якраз боролися за чемпіонство.

А потім вже й пішов.

Працювати там не було ніякого сенсу.

Про Романа Безуса.

Якщо чесно, всім буде краще – і самому Роману, і команді – якщо він піде в оренду.

Створюється враження, що Безус перебуває на своїй хвилі, нічого навколо не чує і не бачить.

Він не може зрозуміти, що зараз деградує як футболіст, при чому почалося це досить давно.

Я ж не можу зрозуміти – він цього не усвідомлює або просто не хоче усвідомити?.

Ну а бійка в матчі з Франкфуртом не піддається жодному поясненню..

У першу чергу Безусу необхідно самому розібратися в собі.

Про перехід Ярослава Ракіцького у "Зеніт".

Ракіцькому треба було догравати в "Шахтарі".

У 29 років немає ніякого сенсу кудись йти.

З його боку це помилка, з якого боку не дивися – це помилка.

Тим більше перейти в "Зеніт".

Я впевнений, що йому треба було догравати в донецькому клубі й не шукати собі якихось інших варіантів.

Про роботу в Росії.

Зараз я в Росії ніколи б не став працювати.

Футболісти й тренери знають, що вони на видноті.

Я теж міг поїхати в Росію, мене давно запрошували.

Але зараз це просто нереально.

Тому що у нас триває війна.

Скільки хлопців загинуло.

Від цього нікуди не дінешся.

Зараз було б неправильно там працювати.

Можливо, це колись все зміниться.

Знову будуть, як то кажуть, "братські народи".

Але я в це не вірю.

Особливо зараз.

Росія зараз та країна, яка мені байдужа.

Я ставлюся до цього негативно.

Дивитися футбол — одне, їхати туди — зовсім інше.

Треба розрізняти ці речі.

Існує думка, що війна в Україні — нікому не потрібна, і люди помирають там марно.

Зовсім ні.

Так кажуть провокатори.

Якби ця війна була нікому не потрібна, то російських військових не було б на Донбасі.

Якби наші хлопці не були там, то ми б з вами, може, зараз тут і не сиділи.

Там молоді люди переважно.

Сидять хлопці по 25 років і ризикують життям.

Про повернення Криму й Донбасу.

Слабо вірю, що це можна зробити в найближчі роки.

Хоча хочеться.

Треба розуміти, що люди, які там, не сильно в захваті від України.

Треба відкрито про це говорити й не видумувати.

З десяти двоє за Україну — решта інших поглядів.

Про гроші.

Гроші – це завжди друга справа.

Перша – любов до футболу.

От якщо футболіст на перше місце ставить саме гру, а лише потому – фінанси, тоді такі футболісти дуже цінні.

Вважаю, що гроші потрібно заробляти, а не просто отримувати.

Не повинні бути високі зарплати, потрібно зробити акцент на преміальних.

Тоді у футболіста буде стимул працювати й відпрацьовувати ці гроші на полі.

Про український футбол.

Треба час.

Я сидів і думав, що можна було б зробити, але розумію, що нема жодного 100-відсоткового методу.

Треба, щоб створювалися умови, аби люди вкладали гроші футбол, щоб в кожному містечку була така академія, як у Винниках.

Якщо так буде, то будуть народжуватися таланти.

Важливо, щоб коли вони стануть професійними футболістами, їхали закордон в сильні команди.

Важливо, щоб наші команди добре грали в Європі — а зараз, крім "Шахтаря" та "Динамо", важко на когось розраховувати.

Зараз якраз час молодих гравців, молодих наставників, вони повинні своєю професійною роботою піднімати український чемпіонат.

У них карт-бланш.

Мені, до речі, ця ситуація чимось нагадує початок 90-х, коли на зорі незалежності намагалися тримати марку чемпіонату України, який тільки виник.

Але найважливіше в цей час – це приділити максимальну увагу дитячим футбольним школам, інакше в майбутньому нічого не вийде.

Зараз настав перехідний період, але незабаром ми почнемо маленькими кроками рухатися вперед.

Просто те, що є сьогодні, і те, що було у нас кілька років тому, – це небо і земля.

Але ми живемо в такий час, що треба радіти хоча б такому чемпіонату.

Повторюся, це потрібно пережити.

Про Олександра Рикуна.

Я можу сказати, що такого футболіста, як Рикун в мене не було.

При тому, що були Хав'єр, Соса, але такого як Рикун….

Це не передати.

Він спиною все бачив.

Був технічно підготовленим… Ті передачі, які він віддавав, жоден потім не міг того зробити, хоча були дуже серйозні виконавці.

Я просто шкодую, що я не взяв його у "Металіст", коли ми срібні медалі виграли.