Рецензія на серіал «Король гольфу» / Stick

23 липня на сервісі Apple TV+ завершився показ комедійно-драматичного серіалу «Король гольфу» з Овеном Вілсоном у головній ролі. Поки четвертий сезон беззаперечного еплівського хіта «Тед Лассо» знаходиться на етапі фільмування, яблучна контора намагається заповнити вільний простір іншою спортивною драмедією, цього разу присвяченою гольфу замість футболу. В огляді нижче розповідаємо, наскільки цікаво спостерігати за тутешніми спортивними, чи будь-якими-іншими, пристрастями.

«Король гольфу» / Stick

Жанр спортивне драмеді
Шоуранер Джейсон Келлер
У ролях Овен Вілсон, Пітер Деґер, Ліллі Кей, Маріана Тревіньо, Марк Марон, Джуді Ґрір, Тімоті Оліфант
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Колись Прайс Кегілл був успішним професійним гольфістом. На одному з турнірів він дозволив собі неприпустиму поведінку у стилі Щасливчика Гілмора (про якого ще буде привід поговорити трохи згодом), через що його багатообіцяльну кар’єру було спущено в унітаз. Тепер спортсмен-невдаха приторговує спортивним інвентарем, проводить заняття з гольфу пенсіонерам, що нудьгують, та у хвилину фінансової скрути розводить на гроші заможних відвідувачів ресторанів, працюючи за усталеною схемою разом зі своїм колишнім кедді Міттсом.

Одного разу на тренувальному полі Прайс помічає юного хлопчину Санті Віллера, удар якого справляє на нього неабияке враження. Він пропонує підлітку та його матері Єлені відвідати кілька аматорських турнірів, адже бачить у Санті великий потенціал. Зіткнувшись з певними труднощами, Кегілл таки вмовляє їх зважитися на цей крок. Хтозна, можливо попереду героїв чекають великі перемоги, але як мінімум захоплива подорож їм буде забезпечена.

Очевидно, що Apple робить ставку не тільки на поповнення своєї барвистої відеотеки науково-фантастичними проєктами, яких на платформі вже більш ніж достатньо, але й на терапевтичні драмедійні історії. Після «Правдивої терапії» та «Теда Лассо», з яким «Короля гольфу» ріднить спортивна тематика, на стримінговому сервісі з’являється чергове шоу, призначене не для розуму, але для душі.

Так, глядач точно знає, чого від них очікувати. Але в тому-то і їхня сила: якщо ви потребуєте легкого ненав’язливого контенту, який до того ж оспівує людяність і добро (а їх сьогодні ой як не вистачає), краще витратити вільний час на щось на кшталт «Теда Лассо» чи «Короля гольфу», ніж, скажімо, на умовний TikTok.

Автори серіалу на чолі з шоуранером Джейсоном Келлером, в послужному списку якого значаться «План втечі» (2013) та не менш спортивний хіт «Аутсайдери» (2019), гармонійно поєднують легкість оповідання з сумними нотками, ледь комедійне з драматичним. Та водночас їм вдається цікаво подати конфлікти поколінь, протиставити завзяті зумерські закидони з мудрими настановами буркотливих ветеранів.

Промовистим виглядає момент, коли місцева, як вона сама себе позиціює, «гендерквір антикапіталістка та постколоніальна феміністка» отримує кілька старечих порад від Міттса. І разом з тим саме вона  ̶н̶е̶ ̶в̶і̶д̶м̶о̶в̶л̶я̶є̶т̶ь̶с̶я̶ ̶в̶і̶д̶ ̶1̶0̶к̶ ̶б̶а̶к̶с̶і̶в̶ наштовхує похмурого вдівця зробити крок назустріч новому щастю. Тобто, як нас запевняють творці, різні покоління можуть не тільки недовірливо поглядати на старших/молодших, а й підтримувати одне одного. Хто сказав, що старезна як світ Cecilia від Simon & Garfunkel може бути гімном виключно динозаврів?

Про підтримку і людяність. Про добро і важливість пошуків шляхів до взаєморозуміння навіть тоді, коли здається, що воно неможливе. А ще, звісно, про необхідність жити далі, попри трагедії, які підготувала доля. Власне, про саме життя. Сьогодні це актуальніше, ніж будь-коли.

Якраз на трагічному бекграунді і ґрунтується сюжетна лінія головного героя у виконанні вкрай гармонійного та доречного тут Овена Вілсона. Вона перегукується з аркою персонажа Еріка Бани у нещодавньому «Неприборканому». І з нею пов’язана щемлива частина 7 епізоду, яка транслює гіпотетичний плин життя Прайса Кегілла за інших обставин. У реальності ж з волі сценаристів зірки склалися інакше, та все одно як треба: Прайс стає для Санті батьківською фігурою, однак і сам потребує спілкування з підлітком не менше за нього.

Під час перегляду може скластися враження, що левова частка місцевих конфліктів висмоктана з пальця. Тоді варто пригадати, скільки разів ви сварилися або принаймні сперечалися з кимось з близьких через якісь дурнуваті дрібниці.

Він не позбавлений помітних недоліків, зокрема простоти, передбачуваності і наївності, притаманної терапевтичним драмеді. А у 8 епізоді історія взагалі перетворюється на якийсь недолугий фарс. Та в цілому від шоу є своя очевидна користь, і полягає вона зовсім не у запеклих спортивних баталіях. Адже головне тут потрапити не в лунку, а у серце глядача.