/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F0efea62f075f4e74b6411b52e0892291.jpg)
Рецензія на фільм «Спокута гріхів» / Absolution
19 червня в кінотеатрах розпочався показ кримінального трилера «Спокута гріхів», головну роль у якому виконав один з «останніх героїв бойовика» Ліам Нісон, що з цими самими бойовиками задумав покінчити. Ще до перегляду здавалося, що стрічка — типовий представник пізньої фільмографії актора-ветерана, не в приклад майбутньому «Голому пістолету», у якому він постане в образі ̶ш̶к̶о̶л̶я̶р̶к̶и̶ Френка Дребіна-молодшого. Однак є тут певні нюанси, і про них розповідаємо в огляді нижче.
Плюси:
приземлена людська драма в обгортці «типового кіно з Нісоном»; актор чудово почувається в кадрі без зброї і поза екшн-сценами; трагічна постать головного героя справді знаходить відгук;
Мінуси:
кіно не для вас, якщо ви очікували стандартний бойовик з Ліамом Нісоном; повільний темп і певна затягнутість частину глядачів змусять нудьгувати; наявний екшн виглядає слабенько;
ITC.ua
«Спокута гріхів» / Absolution
Жанр кримінальний трилер, бойовик
Режисер Ганс Петтер Муланд
У ролях Ліам Нісон, Рон Перлман, Йолонда Росс, Френкі Шоу, Деніел Дімер, Терренс Пулліам, Омар Гонім, Том Кемп, Райан Хомчик, Діанна Тарраза, Джош Дренер, Брюс Сосія, Вільям Ксіфарас (II), Хав’єр Моліна, Метью Дела
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
Колишній боксер, а нині підстаркуватий гангстер з Бостона, який вже 30 років працює на місцевого кримінального боса Чарлі Коннера, починає помічати за собою тривожну забудькуватість. Доходить до того, що чоловік не пам’ятає, де знаходиться його власне житло. Після візиту до лікаря він дізнається про страшний діагноз — запущену форму хронічної травматичної енцефалопатії. Це означає, що у нього залишилося дуже мало часу, перш ніж він не зможе подбати про себе сам.
Після такої приголомшливої новини бандит доходить висновку, що, мабуть, саме зараз слушний момент переосмислити пріоритети. Тож він дозволяє собі завести стосунки з жінкою, та головне — без зволікань набирає номер своєї відчуженої доньки, з якою практично не спілкувався до цього. Настав час для означеної в назві спокути гріхів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fd8a2e1f9aea6e910532640d010e1a510.jpg)
Щось почастішали історії про старих, які страждають на нейродегенеративну недугу — буквально у квітні в детективному трилері «Сплячі пси» з невтішним діагнозом стикався персонаж Рассела Кроу, котрий, як і місцевий пенсіонер, добряче прикладався до пляшки. Спіткала деменція і найманого вбивцю у виконанні Майкла Кітона в «Кілер іде геть» (2023). Та й для самого Нісона подібна роль не в новинку, якщо згадати «Флешбек» (2022) Мартіна Кемпбелла. То був типовий для фільмографії актора, нічим не примітний, вироблений на автопілоті та досвіді пенсіонерський трилер-бойовик, про який сьогодні мало хто згадає.
«Спокута гріхів» ніби з тієї ж опери, та не зовсім: у стрічці норвезького постановника Ганса Петтера Муланда, що вже працював з Нісоном у «Холодній помсті» (2019), явно не поспішають вручати Ліаму пістолет. Навпаки, з позиції жанру перед глядачем постає не стільки трилер (чи тим паче бойовик), скільки кримінальна драма про самотнього старого, що робить спроби хоч якось виправити помилки минулого. Фірмова нісонівська суворість та водночас помітна вразливість, що читається у втомленому погляді, тут доречні як ніколи. А от вуса і бакенбарди — це, здається, щось новеньке.
Як би дивно не звучало таке порівняння, але у місцевого гангстера є дещо спільне з… Роккі Бальбоа. З тією різницею, що боксер у виконанні Слая починав свій тернистий шлях з роботи на дрібного мафіозі, а вже потім зміг вирватися у великий спорт. У героя Нісона все з точністю навпаки — колись він виступав на рингу, про що нам побіжно повідомляють в процесі розвитку подій, а тепер виконує доручення кримінального боса з міцним обличчям Рона Перлмана.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Ffade47ed71995a0828b0d916793fb3a8.jpg)
На додаток маємо сюжетну гілку, де старий намагається налагодити стосунки з дорослою дитиною: у Бальбоа то був син, якого у шостій частині зіграв Майло Вентімілья, тут в нашого страждальця донька. В одній зі сцен він візьметься дати пару боксерських настанов темношкірому онуку, що ніби відсилає до «Кріда», в іншій — опиниться на підприємстві серед великих рибних туш, тоді як Роккі щосили гамселив туші м’ясні.
Втім, у нас тут драма кримінальна, а не спортивна, тому в якийсь момент головному герою, змахнувши сльози і подолавши сумніви, все-таки доведеться взятися за зброю. Ті нечисленні крихти, які з натяжкою можна назвати екшн-сценами, виглядають недолуго. Настільки ж, як і те, що 72-річний дідуган-алкоголік (7 червня Ліаму Нісону виповнилося 73, з чим його принагідно вітаємо) з одного удару вирубає кожного стрічного бугая.
Нікуди не годяться і дивні, сюрреалістичні сновидіння бандита, де фігурує багато води і його батько. Ці епізоди покликані додати драматизму, однак вони сильно вибиваються з оповіді і здаються банально зайвими.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fc17c31a891f7bb73060b4988695fce34.jpg)
«Спокута гріхів» має середні відгуки від критиків та доволі низьку оцінку від глядачів на IMDb — усього 5,2 бала. У цьому контексті стрічка Муланда виглядає дещо недооціненою. Такий результат зумовлений в першу чергу тим, що фільм не виправдав глядацьких очікувань, які переважно ґрунтувалися на тому, що нас чекає черговий бойовичок категорії B.
Натомість ми отримали медитативну, часом незграбну, але в усіх сенсах людську кримінальну драму. Впевненого в межах своїх амбіцій середняка, котрий хоч трішечки виділяється з-поміж одноманітних трилерно-бойовикових замісів нісонівського штибу. За останні п’ять років серед них, за винятком торішнього «На землі святих і грішних», ця картина отримала найвищий відсоток позитивних рецензій від оглядачів, і це промовистий показник.
«Спокуту гріхів» варто оминати тим, хто сподівався на щось екшенове чи принаймні трилерне. Це тихе, спокійне і безмежно сумне кіно, більше розраховане на зрілу аудиторію. Цікаво, що там Ліам Нісон утне у прийдешньому «Голому пістолеті» на противагу тутешнім похмурості і журбі.
Висновок:
Ліам Нісон давно привчив нас до одноманітності, але «Спокута гріхів» лише за формою здається невибагливою жанровою розвагою. За змістом же автори більше спираються на драматизм. Тож вперше за довгий час персонаж Нісона здатен претендувати на щирий глядацький відгук. А от чи достатньо цього для того, щоб вважати кіно вдалим — питання відкрите.
