Чому обстріли України не «відповідь», а ознака відчаю Росії

Сьогоднішній обстріл, головною метою якого був Київ, але дісталося й Одесі, він був... черговим. Так, як не банально і моторошно б це не звучало для тих, хто далеко. Для нас це черговий обстріл. Не перший. Не десятий. І ми знаємо, що не останній. А ще ми знаємо, що ніяка це не «відповідь» за удар по аеродромах. Саме тому, що цей обстріл не перший і не десятий.

Немає жодних відповідей. Удари саме по житлових кварталах, енергетичній інфраструктурі, лікарнях пішли не у відповідь на наші удари. А відразу після того, як окупанти усвідомили, що не можуть захопити Україну військовим шляхом. Що ЗСУ існують і цілком чутливо б'ють агресора. Що українці не зустрічають їх квітами. І від страху теж не здаються. І почалися обстріли. Перший, другий, десятий. Скільки їх було вже всього? «Шахедами» і ракетами по центру і західним регіонам України. По прифронтових містах спектр використовуваного озброєння ширший.

Ми все це бачимо. І ще ми розуміємо, що це жест тупої злоби, ненависті і... відчаю. Саме тому, що цей обстріл не перший і не десятий. Вони не можуть нічого домогтися на фронті. Покласти 200 тисяч за кілька селищ і посадок? Можуть. І у результаті отримують купу щебеню і кілька посадок як приз за тисячі чорних пакетів. За два роки штурмів зі страшними втратами під бравурні заяви роспропаганди і скиглення наших «всепропальщиків» окуповано 1% території України.

І зараз за всіх зусиль на цій літній кампанії фронт не завалився. Оборону не прорвали, ні на Сумщині, ні на Покровську, ні на Костянтинівці. Тасують підрозділи з одного напрямку на інший, тягнуть усе що можна з Криму на Курськ, але... нічого глобального не виходить. Тому обстріли насамперед столиці. Щоб порадувати своє стадо, яке жадає крові мирних. І у відчайдушній надії – а раптом? Раптом українці нарешті зламаються, припинять опір і здадуться на милість переможця. Ось тоді й відіграємося!

Але ні. Українці не здадуться. Хтось із принципу, хтось тому, що прекрасно розуміє, який вигляд матиме «милість переможців». Тож нічого вони цим обстрілом не доб'ються. Як не домоглися і минулим. Як не домігся капітуляції Великої Британії свого часу Гітлер. Вони з Путіним у ситуації безнадії від відчаю використовують абсолютно однакові методи – бомбардування мирного населення. І закінчать однаково. А компанія пропагандистів і співучасників будуть потім на лаві підсудних розповідати, що просто виконували наказ. А стадо розмазуватиме соплі й казатиме, що ні про що не знало. Усе це вже було. І ще буде. Укотре...