Маркер російської культури: чому зносять пам’ятники Пушкіну і це правильно для України

У цей день, 6 червня 1799 року, у Москві народився Олександр Пушкін, який став символом "великої російської культури" та одним із творців російського імперського міфу. Фігура Пушкіна відіграла серйозну роль у багаторічній русифікації українців, яка активно насаджувалась за Сталіна і далі.

"Телеграф" розповість, чому українцям не варто любити Пушкіна, а сприймати його, скоріше як інструмент повальної русифікації. А також, чому не потрібно переживатися через "пушкінопад" — знесення пам’ятників російському поетові.

Що не так із Пушкіним?

Декілька поколінь українців виросли з твердим переконанням, що Пушкін — це та сама "велика російська культура". Його твори вивчали у школах та університетах, багато хто досі пам’ятає рядки "У лукомор’я дуб зелений" та інше. На його казках та поемах виростали цілі покоління. І це в той час, як, наприклад, Тарасу Шевченку, приділялося значно менше уваги.

Колоніальна адміністрація України оголосила "масову любов" до Пушкіна 2 червня 1962 року, коли в Києві з почестями відкрили величезний пам’ятник російському поетові. Поступово пам’ятники російському ідолу почали з’являтися в інших містах та селах. І тільки зараз, через кілька десятків років, двох революцій і після початку війни з РФ в Україні почали їх позбавлятися. Причому так званий "пушквнопад" викликав опір у деякої частини населення.

Адже в школі нам не розповідали, що Пушкін був звичайнісіньким пияком, азартним гравцем у карти з купою боргів, гульвісою і вів не самий культурний спосіб життя. При цьому його подавали як великого класика літератури. Радянська влада, яка активно займалася русифікацією України, у тому числі через культурний вплив, зробила Пушкіна символом цієї "великої російської культури".

Російського поета довгі роки після його смерті в 1837 використовували для розмивання кордонів, для пропаганди ідеї "одного народу" і прославлення російського імперіалізму. До речі, мало хто знає, що 1899 року в Києві було заборонено для друку українські переклади творів Пушкіна, адже "пророк" не міг говорити "малоросійською говіркою". До того ж, на той час українська мова була заборонена в освіті та публічному просторі. А ось російську знали і розуміли всі.

Чому пам’ятники Пушкіну зносять і це добре?

Багаторічна імперська політика русифікації України дала свої плоди. Свого часу в Україні було понад 100 пам’ятників Пушкіну та понад 1000 вулиць носили його ім’я. А багато українців після розвалу СРСР не розуміли, чому мають відмовитися від Пушкіна, адже "культура поза політико".

Однак більше розуміння прийшло після 2014 року, коли РФ почала окупувати українські території, "захищаючи російськомовних і російську культуру" в нашій країні. У березні 2023 року Верховною Радою було прийнято Закон України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії".

Проте, є прецеденти, коли знесення пам’ятника Пушкіну ставало справжньою проблемою. Наприклад, в Одесі. Там уже кілька років триває дискусія на тему знесення пам’ятника Пушкіну, який стоїть прямо навпроти мерії. Думки одеситів, істориків, культурних діячів та міської влади розходяться. Питання так і залишається не вирішеним. А ось вулиці Пушкіна в Одесі таки повернули історичну назву. Тепер це вулиця Італійська, як було до 1880 року.

Раніше Телеграф розповідав, що в Україні зникає унікальне Чисте озеро. Окупанти перетворили його на брудну калюжу.