Поляки повчали і погрожували: українка, що стала мільйонеркою у Вроцлаві, про свій успіх

Українка Яна Свистун, яка у 2014 році переїхала з Хмельницького до Вроцлава і стала у Польщі мільйонеркою, розповіла, що підштовхнуло її покинути Батьківщину і як живеться на чужині.

Про це передає «Поділля News».

Жінка розповіла, що до еміграції її підштовхнув випадок, що стався з її братом на початку 2000-х: тоді «беркутівці» побили його за «хамське» перетинання дороги пішохідним переходом, що призвело до струсу мозку.

«Мого батька, хірурга, який відпочивав після чергування, у спідній білизні поставили на коліна, бо той намагався припинити звірство над сином.

Тоді я вперше відчула нашу безпомічність і страх перед людьми, які мають владу і зброю», — розповіла вона.

Ворожість поляків.

Проте і в Польщі спочатку життя було дуже важким.

За словами Яни, поляки не впускали можливості повчати і принижувати українців.

«Тобі обов’язково хтось мав нагадати про те, що ти не маєш тут прав і тебе з легкістю депортують.

Відчувалось, що у будь-який момент може прийти поліція із перевіркою.

Сусіди після знайомства вважали своїм обов’язком навчити нас, як тут, у них, у Польщі, треба жити.

Це спостерігалось в навіть в маленьких побутових ситуаціях: припаркувала машину криво — „Зараз задзвонимо до прикордонників!“ — погрожували сусіди.

Протекли труби — „У поляків труби не протікають, а лиш у „русинів“ — чула я від них.

А 11 листопада, в День незалежності Республіки Польща, ліпше взагалі сидіти вдома, бо антиукраїнські паради ніхто не скасовує.

В таких випадках моє відчуття безсилля перед людьми із владою і зброєю зазвичай посилюється», — розповідає вона про нелегкі реалії життя українців-емігрантів.

Адаптація і успіх.

Тим не менше, у Польщі Яні вдалося досягти успіху.

«Переїхавши до Польщі, ми мріяли про власне житло і стати мільйонерами.

У Вроцлаві ми змогли скористатись іпотечним кредитуванням для придбання нерухомості, а використання кредитного плеча для фірм допомогло дійти до річного обороту в мільйон злотих.

Здійснити таке в Україні здавалось нереальним.

Також у Польщі доступніші ціни на одяг, тому мені, як мамі, спокійніше спостерігати, як моє дитя грається та брудниться», — розповіла вона.

Відмінності у побуті між українцями і поляками.

Яна зізнадася, що їй подобається польська звичка ввічливо вітатись і прощатись при найменшому контакті з незнайомцями.

«В Україні ж люди зазвичай насуплені й занурені у свої турботи, а зоровий контакт із незнайомцем може прирівнюватись до провокації.

Лише після подолання певних „захисних барʼєрів“ можна мати шанс пізнати хмельничанина по-справжньому.

В нас статус „друг“ не видається абикому, а у Вроцлаві мене шокувало те, що малознайому людину називають другом з легкістю, хоча насправді це нічогісінько не означає», — зауважила вона.